Головна проблема Путіна зараз, звісно, це не питання збереження влади. Навіть діти не сумніваються, кого оголосять переможцем президентських виборів, призначених на 18 березня 2018 року. Лише нагла смерть може завадити Путіну лишатись президентом до 2024 року (у Росії президента з 2012 року обирають на шість років).
Cмішно виглядають питання російських журналістів до президента про те, чи буде він висуватися на наступний строк. А він у відповідь поважно надуває щоки та відкараскується невизначеними фразами: мовляв, рано про це говорити.
Все вище і вище
Реальна проблема полягає в тому, що Путін має продемонструвати на виборах рівень підтримки не менший, ніж на попередніх перегонах. Це спільна проблема усіх авторитарних лідерів, які керують країною десятиліттями.
Путін при владі вже так довго, що в Росії навіть виросло ціле покоління виборців, які не пам'ятають, аби країною керував хтось інший.
Не можна ж серйозно вважати відходом від влади часи прем'єрства Путіна, коли пост президента формально посідав Дмитро Медведєв.
Отже Путін, аби виглядати пристойно в очах власної пастви та й зарубіжних лідерів повинен намагатися демонструвати все вищі й вищі показники. А це непросто в умовах, коли російська економіка перебуває в стагнації, влада відверто плює на елементарні потреби людей, а ціни й тарифи ростуть.
Так-так, прокремлівські пропагандисти дуже любили покепкувати з українців з приводу високих тарифів, але в самих росіян платіжки ще більш вражаючі.
На виборах у 2012 році Путін набрав 63,6% голосів. В принципі, не дуже запаморочливий результат - центральноазіатські лідери на кшталт Назарбаєва показували й кращі цифри. Але тепер він має набрати не менше, ніж оці 60%.
Послужливі соціологи стверджують, що рейтинг російського президента міцний як ніколи. Наприклад, одне з останніх опитувань показало, що він тримається на рівні 70-75%.
Є підозра, що справжня підтримка нижча. Зокрема, багато хто боїться говорити, що підтримує когось іншого. Чималу роль грає і той факт, що політичне поле в РФ зачищене і в Путіна немає реальних конкурентів.
Той же Олексій Навальний не користується великою підтримкою за межами Москви і трохи Пітера. В інших регіонах є його прихильники, але їх критично мало.
До речі, Навальний, цілком можливо, може зіграти на цих виборах роль запобіжника. Якщо його допустять до виборів, незадоволені Путіним громадяни зможуть, так би мовити, спустити пару, віддавши голоси за нього. Але схоже, що у Кремлі бояться навіть символічної конкуренції.
Плани запуску Путіна на новий строк
Уже відомо, що на відміну від виборів 2012 року Путін збирається балотуватися не як кандидат власної партії "Єдина Росія", а як самовисуванець. Видання РБК стверджує, що Кремль почав формувати списки довірених осіб та попросив владу на місцях відібрати "упізнаваних лідерів громадської думки, не чиновників і не депутатів".
Це говорить про те, що Путін намагається дистанціюватися від своїх "бояр" та зіграти в "царя", якому довіряють порядні люди. Це традиційна для Росії схема. Цей прийом списування усіх проблем на "поганих бояр" цілком придатний для підтримування рейтингу: звідси усі ці "прямі лінії", де "цар" вирішує нагальні проблеми окремих представників свого народу.
Це виглядає так, якби Янукович у часи свого перебування при владі намагався робити вигляд, що не має відношення до Партії регіонів. В Україні на це навряд чи хтось купився б. А от у Росії, як не дивно, це спрацьовує.
Як пише російська газета "Коммерсант", висування Путіна в президенти теж буде спектаклем.
Планується, що у листопаді він під час спілкування з народом "погодиться" на їхнє прохання і оголосить про намір йти в президенти.
Видання, цитуючи своє джерело, зазначає, що дійство має супроводжувати "якісна телевізійна картинка". Ну а сама кампанія має відбутися "в максимально стислі строки".
Здавалося б, чого боятися Путіну, якщо результат вибрів наперед відомий. Але як і будь-який лідер, що править занадто довго, він, схоже, почав проявляти ознаки параної і побоюється ефемерних та справжніх ворогів.
Після анексії Криму Росія перейшла в режим життя фортеці в облозі. Навколо супротивники, всередині зрадники. А тут ще й реальні неприємності - у Москві об'єднані опозиціонери відбили в "єдиноросів" кілька дільниць на виборах до муніципальних зборів (щоь на зразок районних рад).
Вони виграли навіть на дільниці в Гагарінському районі, де голосував Путін. І світові ЗМІ, звісно, не забули про це написати.
Тож не дивно, що Путін боїться на виборах зганьбитися низьким результатом.