Серед української молоді страшенно популярні російські відеоблогери. Люди, які вже давно не дивляться телебачення, гаряче обговорюють такі штуки як реп-батли, чергові ролики Хаванського та Поперечного, нові відео Дудя чи Бедкомідіана і ще багато чого.
Останній, приміром, на початку листопада приїздив до Києва зі своїм стенд-ап шоу. За кілька тижнів до шоу квитки купити вже було неможливо. BadComedian, він же Євген Баженов - найпопулярніший кіноблогер в РФ. Його ролики на YouTube збирають до семи мільйонів переглядів. Його фішка - систематичне і ядюче пропісочування сучасних російських фільмів.
А інтерв'ю Юрія Дудя збирає більше більше переглядів, ніж деякі доволі популярні телевізійні програми під час ефірів.
Читайте також: Хто такий Юрій Дудь і чому всі говорять про YouTube-канал "вДудь"
Одним словом, опініон-мейкери для російських тинейджерів є, але впливають вони і на наших також. Між тим, саме ця група є досить важливою, зокрема і для політичної агітації.
Тому Еспресо.TV вирішило подивитися на ситуацію з відеоблогерами вітчизняними. Яке відео пропонує український YouTube, що це за контент і скільки людей його споживають.
Це інтерв'ю з відомими українцями, переважно зі сфери шоу-бізнесу. Автор каналу - досить відомий український ведучий Анатолій Анатоліч. Зі своїми героями він зустрічається десь у публічному місці, їздить з ними на машині, в метро, часом напрошується додому або роботу.
Завдяки зміні локацій ці ролики виходять динамічними, а ще - особистісними. Бо кожен герой може показати свою автівку, квартиру, робоче місце, розповісти якусь історію, поділитися з шанувальниками якимись цікавими дрібничками. Ясна річ, у студійному форматі цього не зробиш.
Канал існує лиш кілька місяців і увесь цей час не припиняються порівняння з російським "ВДудь". Мовляв, Анатолій Анатоліч - це така собі українська копія Юрія Дудя, лише не така вдала. Тут, звісно, можна розвести багатогодинну лекцію про комплекс меншовартості та постійні порівнняння себе зі "старшим братом". Але від реальності не подітися - це в нас досі сидить. Ясна річ, формат інтерв'ю не був вигаданий в Росії, і запис розмов з кумирами молоді для ютуба - теж не тамтешнє ноу-хау.
Популярність програми, базованої на цьому жанрі, залежить від особистості інтерв’юера. Один з критерії якості – програма виходить цікавою, навіть якщо гість абсолютно невідомий для глядача.
Анатолій Анатоліч – інтелігентний, коректний, не намагається витягти героя на скандали. Це і плюс, і мінус. Бо немає незручних питань, які завжди тримають аудиторію, відтак бракує конфлікту, що робить розмову трохи пріснуватою. .
До того ж, ведучий, вочевидь, не може зійти з накатаного роками телевізійного правила тримати себе у руках. А інтернет – це зовсім інша річ, він більш чесний. Тут дозволено значно більше – від нецензурної лексики до різних вибриків, які телевізор цензурує. Власне, тому підлітки його і не дивляться.
Поки найбільше переглядів на каналі ЗЕ ИНТЕРВЬЮЕР отримало відео з блогером, колишнім учасником "Грибів" та репером Kyivstonerом (більше 613 тисячі). На другому місці – Monatik, третє – за Сергієм Притулою
РАГУ.ЛІ
Легендарні Рагу.Лі. Блог про "агресивний несмак українського бомонду". Засновниця Тетяна Микитенко – народна улюблениця. Перепостити фотокарточки із зіркових тусовок – це просто наша народна забавка.
Дивакуваті персонажі, регіональні епатажні покази мод, неймовірні зачіски, різнокольорові макіяжі, карколомні музичні кліпи – усе це можна знайти на Рагу.лях.
Одного дня авторка вирішила крім блогу зробити ще і фейсбук-сторінку, а потім – і фейсбук-трансляцію. Щочетверга о 21.00 Тетяна сідає перед камерою і на тлі гобелену починає мовити. Протягом біль ніж години вона просто показує якісь дурнуваті, з її точки зору, речі і потім коментує.
На відміну від нашого попереднього героя, тут ви коректності не знайдете. Мирослава ведуча назве Милосравом, не посоромиться сказати різні погані слова на "б" і на "х", відверто стібатися з голого селфі Віталія Козловського, придумати рубрику "вечірній порнгаб" ну і все таке інше.
Читайте також: Сільська романтика та будні контрабандиста. 5 YouTube-каналів українського треш-гумору
Попри легкість формату та постійний стьоб Рагу.лі – це не просто так. За допомогою ось такої легкої подачі блог описує життя нашої країни, не лише Києва, а інших міст. Тетяна говорить про складні теми як, приміром, сексизм. І, на відміну від багатьох активісток, не відштовхує від цієї теми агресією і купою наукової термінології.
Якщо ж говорити про недоліки блогу, то, як на мене, ведуча часом несправедлива і стібеться з абсолютно нормального зовнішнього вигляду людей. Тим паче, є великі питання чи є нормальною наша схибленість на одягу. Який мати вигляд – особиста справа кожного і чи не є тим самим рагулізмом постійно когось обговорювати.
Менше з тим, відео Рагу.лів значно більше переглядів збирають на фейсбуку, ніж на ютубі.
СКАЖИТЕ, ПОЖАЛУЙСТА
Наче вже давно випробуваний формат. Ведуча(ведучий) ходить на різні заходи і тролить людей. Але такі штуки, схоже, ніколи не застаріють, бо, як і у випадку з інтерв’ю, усе залежить від харизми того, хто є у кадрі. А тут цієї риси – хоч відбавляй.
Знайомтесь, якщо ще хтось не знає. Миколаївська журналістка Світланка Махнічева та оператор Валєра. Ці двоє ходять містом, вишукують різні події та в результаті видають 10 хвилин стьобу над нашим українським сьогоденням.
Звісно, можна знову вдатися до порівнянь, наприклад з Олексієм Дурнєвим, але, попри деяку схожіть, це ніяка не копія. Світланка не знущається з людей. Ну, точніше, знущається, але по-доброму. Настільки, що її герої часто навіть цього не розуміють.
Після виступу губернатора області, вона звертається до чиновників з питанням: а вам понравилось, що він вам наобіцяв? Сам же губернатор, Олексій Савченко є постійним мемом випусків. Принаймні, після перегляду десятка роликів, я сама вже як "добрий день" знаю, що "в Миколаєві в усьому винуватий Савченко". А, ще одна особливість - Світланка розмовляє суржиком, що в її випадку доволі органічно.
А загалом, як мені здається, ця програма є прикладом доброї журналістики. Незважаючи на фривольну псевдорагульську поведінку, ведуча ставить гострі та незручні питання питання і має чудову блискавичну реакцію.
До речі, "Скажите, пожалуйста" насправді і є не так блогом, як саме журналістським проектом, який щотижня виходить на інтернет-порталі "Преступности.нет".
Хто хотів інтернет-оглядів фільмів – вам сюди. Зокрема оглядів найсвіжіших українських фільмів, благо, вони зараз виходять ледь не щотижня. А цей канал поки найцікавіший з усіх вітчизняних.
Автори – Тайлер Андерсон (у кадрі) та його дівчина Юліана (за кадром). Вони із Запоріжжя. Тайлер не оминає найрезонансніших стрічок, а свої враження поміщає у 15 хвилин.
Ну і знову, в коментарях до роликів можна часто знайти порівняння із вже згаданим Бедкомідіаном. Як на мене, знову не туди. У російського блогера усе побудовано на хейтерстві, для похвальних рецензіє у нього є інший майданчик.
До того ж, у всьому світі є сотні схожих каналів, автори яких намагаються вийти з реалій тієї чи іншої країни і додати культурних особливостей. Просто, повторюсь, що ми досі знаходимось у російському інформаційному просторі, зокрема інтернетному.
Що ж до Тайлера, то він робить абсолютно україноцентричний продукт. На Geek Journal можна знайти огляди на "Дзідзьо. Контрабас", "Червоний", "Ізі", "Припутні", "Сторожову заставу". Усі вони дуже суб’єктивні, як і належить бути YouTube-роликам, автор не вибирає слів.
"Такого добво***зму я давно не бачив" - це про "Дзіздьо. Контрабас". З іншого боку, він не хейтить усе на світі, а дещо може і похвалити.
Зрештою, для індустрії кіно - Geek Journal просто подарунок. Майданчиків для цієї теми у медіа поки небагато, а в інтернеті сидять якраз ті, хто приносить кінотеатрам найбільшу касу. Тому такий продукт має тільки множитись. Найбільше переглядів поки у огляду на стрічку про пригоди Дзідзьо – 20 тисяч.
Хочеш ще вражень? Підписуйся