Одним з головних аргументів людей, які нудьгують за «твердою рукою» і «міцними господарниками» часів любителя страусів, є курс долара до гривні. Мовляв, може і крали Віктор Федорович і Партія регіонів, але ж і стабільність була.
Яка стабільність? Ну, курс долара тримався вісім гривень. Не те що зараз. Відразу зазначу, що курс долара не тримався. Його тримали. Цілком з егоїстичних міркувань і зовсім не ринковими методами.
Фактично в 2013 році ми жили в кредит, активно позичаючи у власного майбутнього.
Реальна економіка України до кінця 2013 року ніяк не могла забезпечити курс долара у вісім гривень.
Навіть при повній відмові міцних господарників від корупції і злодійства, навіть при їх чесній роботі на країну (уявімо, що це можливо) неефективна система управління була приречена.
І курс зобов'язаний був впасти - про що вже тоді попереджали деякі економісти. Тому що не можна кошмарити бізнес і отримувати інвестиції. Не можна віджимати підприємства і чекати, що хтось буде відкривати свою справу, вкладаючи готівку в нерухомість, яку легко забрати.
Читайте також: Яким буде курс долара вже цієї зими
Не можна душити людей податками, поборами, перевірками й інспекціями - і в результаті збільшувати кількість робочих місць. Взагалі багато з того, що робили хлопці Азарова і геніальні молоді економісти з «Сім'ї», робити було категорично не можна.
Не можна купувати імпортний газ за великі гроші в доларах, а викручуватися на низькій ціні власного видобутку. Просто тому що власний видобуток від бідності буде постійно скорочуватися і в кінці кінців ти повністю підсядеш на імпортну трубу. А це не просто дорого - це в доларах, плюс твої працівники припинять платити податки і підуть на біржу праці.
Не можна платити копійки своїм шахтарям, перекриваючи дефіцит вугілля дорогим імпортом і закупівлею у власників «копанок». Тому що ти рано чи пізно вб'єш свої підприємства і цілком будеш залежати від мафії «копачів» і дорогого імпорту.
Не можна підтримувати низькі тарифи заради рейтингу, поповнючи різницю з коштів бюджету, тому що бюджет не гумовий. Але все це робилося і окремі політики навіть сьогодні закликають «повернутися в славні часи» дешевого вітчизняного вугілля і газу. Деякі ще й держрегулювання цін пропонують повернути, як при СРСР, але це вже у всіх сенсах клінічний випадок.
Однак до кінця 2013 року долар тримався в межах восьми гривень. Це дозволяло команді Януковича з одного боку зображати стабільність, а з іншого - непогано відмивати гроші і наживатися на валютних ОВДП України.
Кращий банкір Східної Європи за версією Сергія Арбузова сам Сергій Арбузов розумівся на таких комбінаціях. А курс утримували двома важелями - адміністративними та кредитними. З першими все зрозуміло, а ось борги робили, де тільки могли.
За роки «стабільного» правління Януковича-Азарова-Арбузова ми збільшили зовнішній борг на мільярди доларів.
До речі, потім, вже під час війни при уряді Яценюка, ми ці борги зменшили. В умовах війни і з втратою пристойного сегмента ринку - зменшили. Курс, звичайно, це повернути вже не могло. Отже, в 2013 курс долара до гривні затріщав по швах, а МВФ більше не хотів кредитувати таку химерну модель економіки. Розуміючи, з яким гуркотом ця конструкція обрушиться найближчим часом.
І тут «на виручку» прийшов Путін. Ціна «порятунку стабільності Януковича» була розрахована в 15 млрд. доларів. Термін життя пацієнта, тобто української економіки при такому вливанні - до 2015 року. Три мільярди відразу на утримання курсу і проїдання, ще 12 - поступово до самих виборів.
На думку Кремля, цих грошей Януковичу мало б вистачити до виборів, а потім, в разі його перемоги (міцний господарник дав народу стабільність - в РФ схема працювала) прийшов би час розрахунку. Що хотіли отримати в Росії потім в рахунок оплати боргу, можна тільки припускати. ГТС, приватизацію основних фондів у державній власності, інфраструктуру, порти, Укрзалізницю, Крим? Або приватизувати всю країну повністю?
Так чи інакше, але Янукович з властивою йому грацією слона в посудній лавці примудрився зіпсувати навіть цю примітивну схему. А гривня без постійного підживлення кредитами при задушеній «міцними господарниками» економіці очікувано рвонула до того курсу, який відповідав реальному стану справ.
Війна і втрата частини економіки разом з російським ринком послужили додатковими гирями на ногах. Але головною причиною була саме неефективна модель зарегульованої економіки, пресування бізнесу і відсутність гарантій для інвестора.
Долара по вісім вже не буде. Його в реальності і в 2013 вже не було - було штучне підтримання курсу, яке рано чи пізно звалилося би з гучним тріском. І цілком ймовірно, що падіння було б значно болючіше, ніж в 2014 році.
Ті, хто ностальгує по «міцних господарниках» і курсу 1:8, варто це зрозуміти, щоб більше не робити помилок. Тому що саме помилки в причинно-наслідкових зв'язках обходяться дорожче за все.
Точка зору редакції Еспресо.TV може не збігатися з точкою зору авторської колонки. Еспресо не впливає на зміст авторських колонок і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють в них.