live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

300 років русифікації. Які українські слова ми віддали Росії

Українська мова – самородок чи виродок. Чого більше в розмовній українській - власне українського, радянщини, русизмів чи суржику

Все більше українців свідомо обирає українську мову. За останнім переписом, який відбувся, правда, ще у 2001 році, українську мову вважають рідною 32,6 млн. респондентів (67,5 % населення України), зараз, звісно, ця кількість збільшилася. 

І якраз на цьому етапі не обходиться без крайнощів. Навіть власне українські слова вважаються русизмами (останнім часом часто термін "русизм" замінюють на "росіянізм"), кальками з російської мови, відголосом радянщини, хоча часто це буває зовсім не так.

У полоні стереотипів

Багато з тих слів, які ми вважаємо російськими, насправді українські. Приміром, слово "город" зустрічається ще в 1693 році в "Думі про козака Голоту" - "У городі Килії татарин сидить бородатий...". Або в назвах міст – "Вишгород",  "Городок", "Городище" тощо.

Якраз церковнослов’янське  "град" - неповноголосе, що характерне російській мові, а "город" зберігає суто українське повноголосся. Але для того, щоб ніхто не запідозрив нас у вживанні русизмів, ми використовуємо польське слово "місто".  

Або слова із закінченням на -я чи  -ая.  "Стоїть гора високая" написав ще Глібов, і ця пісня народна, тобто і слова, й ідея пісні визнані народом. Загалом український фольклор дуже багатий на слова з подібними закінченнями, які ми вважаємо російськими: "Зеленеє жито, зелене", "Ой наливайте повнії чаші". Та й, власне, держава УНР називалась не "Народна" республіка, а "Народня".
null
Або ще січові стрільці співали "Лента за лентою набої подавай". Але слово "лента" для нас - русизм, і ми самі винні в цьому. 

 "Слово про Ігорів похід" (кінець ХІІ ст.) - ціла історична "мовна енциклопедія". У ньому відбито і повноголосся (ворота, голова, полонені, хороброе), і є слова, які ми нині вважаємо русизмами  (господине, велить), і дієслова з м'якими закінченнями -ть (велить, плачуть).

Зараз багато дослідників мови вважають, що багато лексики виникло на українських теренах значно раніше, ніж, приміром, на російських.

Але вона була привласнена старшим братом або по праву старшинства, або в радянський період, коли відбувалася загальна русифікація. І через це особливо наполегливі борці за чистоту української мови намагаються таких слів уникати.

Трохи з історії мови

Звичайно, щоб вважати такі слова власне українськими і сміливо вживати їх, краще мати наукові підтвердження тому, що вони наші. З приводу виникнення української мови загалом також існує багато думок, зокрама дві такі концепції:

  • концепція академіка Юрія Шевельова — українська мова безпосередньо виділилася з праслов’янської мови;
  • концепція російського мовознавця Олексія Шахматова — українська мова виникла зі спільноруської прамови, від якої походять й інші “руські мови” (російська та білоруська).

"Зачіпка" в даному випадку - в твердженні,  що українська мова належить до групи слов’янських мов, основою якої, у свою чергу, стала давньоруська мова.

Бо зараз, відкриваючи нове в історії Київської Русі, уже важко погодитися з тим, що в Київській Русі відбулося етнічне єднання трьох народів, про що нам досить переконливо розказували в школі.

Адже різні території Київської Русі хоч і переділялися досить часто, жили осібно. Об’єднувала східних слов’ян влада київського князя і функціонування службовців та військових, які мали контактувати з усіма верствами населення, але основна ж маса населення була міцно пов’язана зі своєю територією і мовою.

Учений Василь Кобилюх у своїх книжках наводить докази того, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери.

Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше. Самим свідченням того, що праукраїнська мова поширилася по всій земній кулі, є давні топоніми й гідроніми, які збереглися до наших днів.

Багатьох у цьому зв'язку зацікавить книга Степана Наливайченка “Індоарійські таємниці України”, у якій також говориться про давність української мови. 

Вживаючи слово, яке може видатися, приміром, русизмом, добре було б знати, де вперше це слово виникло і чи не поцупили його в нас на якомусь етапі загальної русифікації. 

null

Самородок чи виродок? Чому дехто цурається своєї мови

Знову ж таки, певна ідеологія навіть на рівні підсвідомості залишає свій глибокий слід у поглядах.

Ще російський вчений Михайло Погодін проштовхував у наукові кола думку про «зіпсованість» української мови через литовсько-польське насилля, вплив цих мов на українську, бо вважав, що після татаро-монгольської навали все населення Київської Русі пішло на північ, а  Україну заселили вихідці з польських земель.

Відтоді прихильники такої думки почали вважати українську мову зіпсованим діалектом російської мови.

Тоді з’являються такі цитати, як "Літературна мова Малоросії XVI—XVII століть - це якийсь виродок серед мов південноросійської, церковнослов’янської та особливо польської".

І навіть Солженіцин у своїй брошурі "Как нам обустроить Россию" визначає українську мову не інакше, як "спотворена ненародна мова, нашпигована німецькими та польськими словами". 

Володимир Селезньов у книзі «Мовні війни» комплексно розглянув ці та інші мовні питання, міфи про «зіпсованість» української мови полонізмами, «галицизмами», неологізмами тощо.

Українська мова - не наріччя

Звичайно, і мовознавці, й небайдужі українці розуміли справжню суть власної мови і говорили про це. 

"Багато російських учених твердили, ніби українська мова - то тільки наріччя мови російської, а польських - наріччя польської. Це чисто суб’єктивні політичні твердження, на науці не оперті. Народ чи нація постає з племен, племена з родів; так само постає й мова зі своїх племінних говірок. Зрештою, термін язик-мова, наріччя, говірка — це все умовні терміни, для окреслення яких нема сталого змісту, нема й ясної межі між ними". І. І. Огієнко (отець Іларіон),  український вчений, митрополит УАПЦ, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви.

 Радянська мова

Останні зміни до правопису були запропоновані  в 1999 році, але вони так і не були затверджені. І ці, що внесені, і нові, які нині пропонують мовознавці, звісно, покращать позицію української мови і її міць.

А головне – знімуть комплекс меншовартості мови, бо відновлять її місце на мовній мапі світу. Це станеться і тому, що запропоновано внести в правопис ті зміни, які були скасовані в процесі радянізації мови.  

У нас були слова на "и" : индик, инший, иней. Ці слова виключили з мови русифікатори, бо в російській мові нема слів на букву "и", є лише на букву "і".   

У Грушевського "Історію України-Руси", а не Русі. Так само тоді казали "крови", "любови", "смерти". Це наші споконвічні форми. Тепер в цих словах в кінці ми пишемо "і", бо в російських словах там теж пишеться "і".

І хоч у нас кажуть, що українська літературна мова - це мова Шевченка, але є навіть цілий словник мови Шевченка на 10 000 слів, який містить чимало таких слів, які зараз відсутні у мові. Знову ж таки - через наше незнання або комплекси.

Помилкові русизми

Чималий пласт слів Шевченка, Котляревського, Лесі Українки і Франка виключили зі словників у 1917-1933 роках. Їх також помилково почали вважати русизмами або суржиком.  

 "Суржик - це власне і є мова, насичена русизмами і навпаки - русизм є тим елементом, що перетворює мову на суржик. Об'єктивним критерієм приналежності чи неприналежності слова до тієї чи іншої мови вважається словник". Вікіпедія

Запозичення, русизми і суржик – також поняття різні.  

Суржик спотворює мову, бо слово на суржику не відноситься до жодної. Чи слово "понятно" замість "зрозуміло" є русизмом чи суржиком? Те саме про "поняв?" та "зрозумів?" або "скільки врем'я" замість "котра година?". 

Бути правим чи мати рацію? Їхати в метро чи у метрі?

Такі й подібні приклади - чудовий доказ тому, що ми, українці, думаємо над тим, що і як уживати в мовленні. 

 Ось як це відбувається в наукових колах. Олександр Пономарів (Культура слова: мовностилістичні поради, 2003, с. 148-149) та Іван Вихованець (Розмовляймо українською, 2012), кажуть, що "бути правим" – це калькований вислів з російської мови. У значенні "мати слушну думку" найближчі його відповідники в українській мові – мати рацію та ваша (твоя) правда.

Інша частина мовознавців з цим не погоджується ( відома їхня дискусія ще з 2011 р.). Їх не влаштовує те, що мати рацію – це найкращий відповідник до русизму "бути правим", оскільки ключове слово у фразеологізмі-відповіднику – рація – запозичене з латині.

Прихована мовна війна

У час незалежності були дві спроби повернути українській мові її споконвічні риси. Поставили на голосування 32 українських риси мови. Запитували в людей, чи хотіли би вони повернення, приміром, букви "ґ" ?

Звісно, багатьох українців влаштовує все, як є, і будь-які зміни їх не те що лякають, але напружують. Тому з 32 рис споконвічної української мови поки що повернуті лише 10.

Тому так багато мовних питань і досі залишаються відкритими – на рівні дискусій, суперечок, а то і війни. Мовна війна, нехай і прихована, триває. І завершити її може наше покоління, просто вивчивши історію своєї мови, занурившись у її джерела і усвідомивши всю важливість наявності власної мови, а не запозиченої деінде чи насильно нав'язаної. Так, це величезна робота, але рідна мова того варта.

Тетяна Зінченко

новини партнерів

24 вересня, 2018 понеділок

24 вересня, 2018 понеділок

23 вересня, 2018 неділя

Відео

Введіть слово, щоб почати