Здійснений Талібаном черговий теракт в Кабулі, - на жаль рутинне явище серед численної серії атак як в цій країні, так і в регіоні, - привернув нашу увагу наявністю громадян України серед його жертв. І це дає нам змогу зрозуміти кілька важливих речей стосовно характеру і розподілу новітніх загроз.
Якщо ми вважаємо себе повноцінною суб’єктною нацією, яка має глобальні перспективи, погляди і інтереси, а не занедбаною провінцією деградуючої імперії, нам слід сприймати поточні виклики, що стоять перед глобальним суспільством у всій їхній повноті. Для націй, які беруть на себе відповідальність за власну долю, для відповідальних членів міжнародної спільноти не існує «чужих воєн» і «чужої крові».
Будь-якій досвід і будь-чиї уроки ми маємо адекватно розуміти і коректно засвоювати, щоб не повторювати стандартних помилок. В умовах новітньої іррегулярної війни, а особливо з багатьма гравцями, забезпечити надійну безпеку традиційними засобами контр-терористичної боротьби не є можливим.
Будь-яка ситуація в галузі безпеки не може ані розглядатися, ані вирішуватися окремо від більш широкого контексту – соціального, політичного, воєнного – в якому відбуваються регіональні і глобальні зміни безпекового середовища.
Ситуація в Афганістані є відбитком динаміки загальної ситуації в регіоні, і тенденції соціальної і воєнної безпеки слід розглядати в контексті цієї загальної ситуації. З 2015 кількість терористичних атак (на цивільні об’єкти) в Афганістані починає драматично зростати: від 2-3 (в 2010-13) до 4-6 (в 2016-17) щороку.
Протягом неповного першого місяця 2018 відбулося вже 3 атаки. І справа не лише в зміні кількості, а і в зміні характеру атак, що вказує на системне втручання в хронічний місцевий конфлікт нових гравців.
Більшість аналітиків пов’язує це зі зміною стратегії "ІД" в регіоні, що спричинило активізацію боротьби різних екстремістських угрупувань за місцеві ресурси, яка проявляється як ескалація кількості терактів. Після того, як на тлі успіхів коаліції у боротьбі з "ІД" в Леванті і Іраку, поразка "ІД" в поточному вигляді стала справою часу, стратегію розвитку Халіфату і напрям його діяльності було змінено.
Зокрема, почалося виведення бойовиків у південно-східну Азію, в північно-африканський та центрально-азійський регіон, і зокрема в Афганістан. Мова йде про виведення контингенту "ІД" у складі більше 3 тисяч осіб та приєднання до них ще кількох тисяч місцевих ополченців.
Отже, загалом на сьогодні загальна кількість членів різнорідних угрупувань, які ідентифікують себе як "ІД" в Афганістані може бути оцінена в 8-10 тисяч осіб. Як показує сирійський та іракський досвід, це серйозна сила, яка здатна істотно змінити безпековий баланс в регіоні.
Сьогодні ці підрозділи зосереджені, переважно, на взятті під контроль територій та місцевого бізнесу, в тому числі і нелегального (легально та нелегально видобуті корисні копалини, зернові, наркотики та наркотична сировина) – тобто на створення бази як для сталого функціонування місцевих структур, так і для подальшого просування на сусідні території.
На території Афганістану за 1,5-2 роки організовано 2 вілайати "ІД" – Хорасан і Кашмір. Силами їхніх бойовиків лише за останній рік було проведено більше 100 атак, зокрема, 12 операцій з використанням смертників, при цьому вбито більше 1200 осіб, яких "ІД" визначило як ворогів, серед яких до 600 афганських військових, близько 50 військових та поліцейських Пакистану, 200 членів шиїтського ополчення та місцевої міліції, до 200 членів Талібану, до 50 солдатів та членів військового персоналу західної коаліції, та більше 50 журналістів.
Отже, ми вже можемо говорити про те, що терористична війна в Афганістані набула нового системного характеру, поставила перед світовою спільнотою нові виклики, які потребують системних рішень, ресурсів для прийняття і впровадження яких наразі немає в жодної зацікавленої сторони.
Ця ситуація є прямим наслідком успіхів боротьби з "ІД" в Сирії та Іраку в її поточному вигляді – з обмеженим розумінням природи цього соціального явища, його причин, рушіїв та наслідків, що зумовлює використання майже виключно воєнних інструментів подолання цієї загрози, які неминуче призводять до виникнення нових осередків загроз.
Отже, можна прогнозувати 1) подальшу ескалацію терористичної загрози в регіоні і країні (спричинену, в тому числі, боротьбою "ІД" з Талібаном та місцевими громадами), 2) просування ІД в країни центральної Азії, зокрема, в Таджикистан, Киргизстан, Узбекистан та Казахстан (звідки походить багато бійців Халіфату).
Про це прямо заявляють інформаційні агенції "ІД" останнім часом. Банальний висновок з поточних подій полягає в тому, що в сучасному глобальному світі будь-яка формальна перемога, здобута обмеженим набором “простих” насильницьких інструментів, без розуміння природи, причин та рушіїв загроз, обов’язково спричинить повернення викликів і загроз, і не виключено, що в більш небезпечному, іноді навіть катастрофічному вигляді.