18 січня Рада 266 голосами ухвалила у другому читанні та в цілому законопроект №7066 “Про приватизацію державного майна”. Він повинен скасувати собою 7 чинних законів щодо приватизації державної власності.
Для чого продавати держмайно
Зараз в Україні, згідно з даними Мінекономрозвитку, налічується понад 3,4 тис. державних підприємств. Це в 34 рази більше, аніж в Китаї. До того ж, далеко не всі ще пораховані, адже є умовні сараї, гаражі, автостанції, паркани, які десь занепадають й про які держава може бути навіть не в курсі.
Третина державних підприємств - банкрути. Прибуток (в 2016 році) принесли лише 5 зі 100 топових держпідприємств. А реальний збиток 90 держкомпаній склав 11,4 млрд грн.
Тим не менш приватизація державних підприємств в свідомості чималої кількості громадян досі сприймається як антиукраїнське і злочинне явище. Не дивно, що навколо неї утворилося десятки міфів, які охоче підживлюють популістичні кандидати.
Читайте також: 7 міфів про продаж держкомпаній. Уряд пояснює, чому їх давно треба приватизувати
Але по факту, оскільки власником держмайна є кожен громадянин, то платити за його неефективність мусимо також ми. Тож в 2016 році всім українцям довелося скинутися по 2 тисячі гривень на 82 мільярди боргів державних підприємств.
Через державні підприємства чимало грошей просто зникає.
Згідно з дослідженням Центру економічної стратегії, 84% українців вважають, що політики розкрадають гроші на держпідприємствах для своїх виборчих компаній.
Як це відбувається? Припустимо, ви політична сила і вам потрібні фінанси на вибори. Ви призначаєте заступника керівника чи голову департаменту на державному підприємстві. Він починає приймати рішення в ваших фінансових та політичних інтересах.
Це погано для бізнесу і знижує ринкову вартість підприємства та його прибутки. Але це не проблема, тому що це державне підприємство і втрати несуть платники податків, а не ви особисто, пояснює президент Київської Школи Економіки Тимофій Милованов.
Що пропонує закон
Приватизація держмайна була серед вимог МВФ для отримання траншу. Також про її необхідність заявляли в Європарламенті. Приватизацію обговорюють роками, але до справ дійшло лише тепер.
Перше читання законопроект пройшов ще в листопаді, між читаннями внесено більше 700 правок. Однак сенс закону залишився незмінним: приватизація спрощується, ми йдемо назустріч інвесторам, скорочуємо терміни подачі документів.
Для того, щоб зробити процес приватизації зрозумілим, Мінекономрозвитку та Фонд держмайна розробили так званий тріаж - сортування держактивів за групами (залишаться у держави в довгостроковій перспективі; передадуть тимчасовому власнику; передадуть в комунальну власність; продані та ліквідовані).
До групи малої приватизації потрапляють об'єкти нерухомості, невеликі підприємства, а до групи великої приватизації входять об'єкти, активи яких перевищують 250 млн грн. Також скорочуються строки підготовки до продажу з нинішніх 9-12 місяців до 4-5 місяців і збільшується строк для подачі заявок потенційних покупців із 20-45 днів до 20-180 днів.
Залежно від величини ці підприємства продаватимуть. Малі - через електронні аукціони (на кшталт ProZorro.Продажі), які отримають акредитацію від Кабміну. Великі продаватимуть, залучаючи інвестиційного радника (він пропонує стартову ціну, шукає потенційних покупців, показує актив).
Держава залишає в своїх руках 15 стратегічних підприємств (Укрзалізниця, Нафтогаз, ключові оборонні та аерокосмічні заводи, енергетичні компанії), а також інші важливі великі підприємства, що пов’язані з обороною та національною безпекою, правоохоронною діяльністю, загальнонаціональною інфраструктурою тощо (таких нарахували 363).
Важливо також, що в обох випадках продаються лише об’єкти. Земля під ними й надалі залишатиметься державною власністю.
Читайте також: Спалити чи здихатись за 100 грн. Чому давно потрібно було продати держпідприємства
Як продаватимуть малі
“Починати треба з найпростішого — з невеликих підприємств, давно збиткових (часто штучно), що висять тягарем на шиї держави хоча би через свою кількість (близько 900, але лише 11% всіх активів)”, - вважає співзасновник Громадянської Платформи Нова Валерій Пекар.
Чому приватизація була провалена досі? Тому, що починали з найскладнішого — з великих прибуткових підприємств, часто монопольних, навколо яких є конфлікти інтересів великих груп. Спроби одних кланів перемогти інші у нашій країні балансів і протиріч зазвичай завершуються нічим, певен Пекар.
Брати участь в торгах можуть як юридичні, так і фізичні особи. Для цього потрібно подати заявку, сплатити кошти за участь та внести гарантійний внесок.
Проводити аукціон можна в строго відведений час - не раніше ніж через 20 днів після публікації про продаж, але не пізніше 35-го дня цієї публікації. Щоб аукціон відбувся, потрібно не менше двох учасників та принаймні один крок на підвищення. Один учасник може отримати актив, лише якщо пропонує вищу за стартову ціну.
Загалом об’єкту на продаж дають три шанси
Якщо перший аукціон пройшов невдало, стартову ціну для повторного аукціону знижують на 25% або проводять торги без неї (продають тому, хто запропонує найбільше).
Третій раз актив виставляють на аукціон “зі знижкою” 50% від стартової ціни або знову ж таки “без умов”.
Окрема умова передбачена для тих, хто орендував державну власність та тепер захоче її купити. Якщо аудиторські висновки засвідчать, що орендар всі роки поліпшував стан держмайна за власні гроші й боргів немає, учасник торгів отримає право його викупити.
Щоб продати державну власність з активами в понад 250 млн грн, потрібно залучати так званого інвестиційного радника. Якщо в проекті закону до першого читання це положення було рекомендаційним, то після другого - воно стало обов’язковим.
Інвестиційний радник обиратиметься на відкритому конкурсі. Після затвердження його кандидатури Кабінетом Міністрів інвестиційний радник збиратиме інформацію про об’єкт, готуватиме інформаційний пакет, визначатиме попит на об’єкт приватизації, шукатиме зацікавлених покупців і на основі цього встановлюватиме стартову ціну для аукціону. Свою пропозицію він направлятиме на затвердження Кабінету Міністрів (або місцевого органу виконавчої влади).
Важливо, що здійснюватиметься аналіз потенційних покупців. Закон забороняє продаж державного майна країні-агресору та пов’язаним з нею особам. Також в торгах не матимуть права брати особи, які залучені до процесу. Після з'ясування всіх нюансів, відбуватиметься аукціоном з "трьома шансами", як у випадку й з малими об'єктами.
Добросовісним інвесторам закон гарантує стабільність - їх захищатимуть норми англійського права. Законопроект забороняє протягом року після приватизації порушувати справи про банкрутство підприємств, на підставах, що виникли до завершення приватизації.
В Кабміні розраховують щорічно приватизовувати 10-15 великих і хоча б 100-150 дрібних об'єктів.
Фонд державного майна вже затвердив список державних об’єктів, які планують продати в 2018 році. Там перелік з понад 400 малих об’єктів, серед яких дитячі табори, кінотеатри, офісні приміщення, їдальні, магазини, гаражі, єдині майнові комплекси і навіть кораблі. Перелік великих узгоджуватиме ФДМ та Кабінет Міністрів - поки такого списку немає.
На продажі активів держава цьогоріч розраховує заробити 22,5 млрд грн. Нагадаємо, в 2017 році від приватизації планували заробити 17 млрд грн, але вдалося отримати трохи більше мільярду. 2016 рік виявився ще гіршим - прибуток від приватизації склав менше 1% від запланованого. Можливо, прийняття закону розблокує це порочне коло.
Та важливо розуміти, що приватизація здатна принести не тільки гроші в бюджет, але й спровокувати приріст іноземних інвестицій, прихід нових технологій та створення робочих місць.