Аксіомою для будь-якого управлінця в галузі безпеки є те, що контроль радикальних угрупувань є необхідною компонентою внутрішньої безпеки. Водночас, в умілих руках радикальні угрупування можуть стати корисним інструментом досягнення важливих політичних, соціальних, економічних і навіть воєнних цілей.
Тому не варто дивуватися ані тому, що назви радикальних груп з’являються іноді в самих неочікуваних місцях і самому неочікуваному оточенні, і не лише в осередках конфліктів, ані тому, що до них прикуто прискіпливу увагу не лише спецслужб та експертів, а й медіа-спільноти.
З іншого боку, сучасне суспільство дуже змінилося. В умовах поширення політики ідентичностей, створити на базі штучної ідентичності замкнену, ворожу до навколишнього світу групу, швидко її радикалізувати та роздмухати за її допомогою локальний конфлікт не є проблемою.
Це вчора потрібні були ідеологія, релігія, економічні чинники та соціальні рушії, а сьогодні радикальні дії може влаштувати хто завгодно: вегани, історичні реконструктори, борці за права людини, антикорупціонери, «народ Донбасу», захисники тварин, навіть легендарні "курці бамбуку", якщо хтось їх нарешті знайде і переконає, що весь світ проти них, і вони одні протистоять всесвітньому злу.
Позаяк конфлікти, рушіями яких є ідентичності, є відносно новим явищем сучасного світу, глобальне суспільство лише вчиться протистояти такого роду загрозам.
Безпекові і управлінські інститути західної ліберальної демократії виявилися переважно не готовими ані до новітньої інституалізації загроз від традиційних радикальних угруповань, в тому числі підживлених системним зовнішнім впливом, ані до хаотичного виникнення радикальних угруповань нового типу, базованих на новітніх, іноді штучних, але завжди конфліктних ідентичностях.
Цю неготовність, що стала критичною вразливістю, вдало використовують противники цивілізації – від "руского міру" до "халіфату" - для просування своїх тактичних цілей та пропаганди. За останні п’ять років ми бачили безліч прикладів, які дозволили нам переоцінити багато тенденцій минулих двадцяти років.
Мову ліберальних інститутів, базовану на демократичних цінностях, які західний світ нібито не був готовий захистити, було цинічно використано як інструмент для руйнування цих інститутів через спекуляції на поточних проблемах і штучних загрозах.
Читайте також: У Греції на посольство України напали з "коктейлями Молотова"
Наприклад, позбавлена ціннісного сенсу, теза про те, що міжкультурний діалог є найважливішою умовою ефективного пошуку шляхів зниження конфліктності у світі, стала інструментом просування впливу "руского міру" в європейський простір. Для налагодження цього "діалогу", ще в далекому 2002 стурбовані інтелектуали і політики кількох країн заснували славетний "Світовий суспільний форум Діалог цивілізацій". Його засновниками стали лідер австрійських соціал-демократів Альфред Гузенбауер, грецько-американський бізнесмен Ніколас Папаніколау та керівник російської державної корпорації "ОАО РЖД" Володимир Якунін.
Цей "форум" загалом не робив нічого, але дав прекрасну можливість заснувати в багатьох країнах мережу "культурних центрів", "фондів", а також фінансово та організаційно згуртувати навколо ідеї просування в європейський простір цінностей "руского міру" значну кількість діячів на кшталт Олександра Дугіна, Сергія Маркова, Костянтина Малофеєва та інших нині відомих персонажів.
Для фінансового забезпечення цієї діяльності було створено кілька фондів, зокрема відомий "Фонд Андрія Первозваного" в Швейцарії, "Фонд Святителя Василя Великого" в Росії, офшорні "кишені" на Кіпрі, в Нідерландах та Великобританії із залученням капіталів кримінального походження, в тому числі із інших пострадянських країн, зокрема і з України. Ці гроші працювали на організацію міжнародних мереж експертів, журналістів, лідерів громадської думки, які створюють позитивний імідж Росії, піддають критиці західні цінності та політику, створюючи сприятливий фон для поширення потрібних ідей. Особливо ця діяльність була успішною в країнах, де міцні позиції мала православна церков.
В період 2007-2014 різноманітні "центри" та "фонди", підтримувані РЖД, поширювалися немов вірус. Зоною їхнього особливого впливу були Балкани та Греція. Багаточисленні відпочкування "Родоського форуму", "Євразійського форуму", "Візантійського форуму" тощо з’являлися в різних містах Південної Європи, спираючись на місцеві маргінальні політичні сили. Ці сили були різноманітними. Наприклад, в Сербії до співпраці були залучені праві радикали.
В 2009 в Салоніках я зустрічався з сербськими четниками, які здійснювали паломництво святинями Афону, а потім збиралися на конференції з питань "імперського відродження" до Москви, Петербургу та …Донецьку і Луганську. Фінансував всю цю феєрію імперсько-православного інтернаціоналізму, за їхніми словами, саме фонд Якуніна.
В 2014 я впізнав цих хлопців на фото з окупованого Донецька - зі зброєю під прапорами "ДНР" - і зовсім не був здивований ані їхньою присутністю, ані тим, що вони "боролися з фашизмом" пліч-опліч зі своїми ідеологічними ворогами – комуністами та анархістами. Вже потім була спільна спецоперація з виведення цієї банди з нашої території, безпечного проведення половиною Європи та арештом при спробі державного заколоту в Чорногорії. Але це трохи інша історія…
Читайте також: У Греції на вболівальників київського "Динамо" напали фанати московського "Спартака"
А в Греції, навпаки, це були переважно місцеві ліві та ліворадикальні рухи, традиційно сильні в цій країні, представлені як інституційно, так і в несистемному середовищі. Зокрема, підгодовувалися політики з ліворадикальних сил СІРІЗА та її радикального крила "Народна єдність", троцькісти, маоїсти та анархо-комуністи. А також представники несистемних студентських рухів, переважно анархістського спрямування, іноді пов’язані з кримінальним світом.
Всі ці політики та рухи так чи інакше фінансувалися та підтримувалися через численні культурні програми та фонди.
С початком "рускої вєсни" ця мережа "культурних центрів" швидко перетворилася на агентурну та вербувальну мережу. Цікавою та повчальною в цьому контексті є історія антифашистського "клубу 2510" в Афінах, якій є клубом анархістів та перебуває під давнім та системним впливом та опікою місцевого «громадського центру російської культури» та "клубу шанувальників Достоєвського".
Саме через цей осередок російської культури відбувається вербування найманців до лав терористичних загонів "Л/ДНР", поширюється терористична пропаганда, там минулого року намагалися відкрити "посольства ДНР та ЛНР", відкривали "Прілєпін-кафе" на честь письменника-антисеміта та «комісара» терористичного загону.
В фойє цього "клубу любителів Достоєвського" висять портрети терористів Гіві та Мотороли, розповсюджуються агітаційні матеріали та пропаганда терористів. Керує цим закладом місцевий "антифашист", колишній найманець угрупування "ДНР", анархіст, друг Захара Прілєпіна та переконаний фанат "руского міра" Андреас Зафіріс.
Слід зауважити, що грецькі радикальні ліві є настільки послідовними прихильниками свободи, що вони не нехтують навіть відвертим криміналом. Наприклад, широко відомими є історії про виробництво і системний продаж амфетамінів в афінському районі Екзархія, якій контролюється анархістами і де, власне, розташовано цей осередок російсько-грецької дружби. Водночас, кришування нелегального бізнесу є давньою і добре відпрацьованою розробкою російських спецслужб. Тож, не здивуюся, якщо і в цьому питанні "російські культурні центри" та грецькі ліві радикали знайшли спільну мову.
Отже, коли ми чуємо про виникнення на грецьких теренах невідомого раніше анархістського угрупування "бригада Олексія Мозгового", яке бере на себе відповідальність за атаку на українське посольство, не слід дивуватися – це результат культурного діалогу по-російські.
Важливіше пам’ятати, що головна вразливість "руского міру" в тому, що власних цінностей він не має. В нього немає власного проекту майбутнього, всередині його - лише смерть і спустошення, і він може функціонувати лише паразитуючи на цивілізації, а розвиватися виключно в режимі атаки на цивілізацію.
В режимі атаки, експансії він може гібридизувати, поєднувати абсолютно непоєднувані сили, але будь-яка зупинка, спроба рефлексії для нього є фатальною.
Наша рішучість у прихильності та відстоюванні універсальних цінностей і є тією силою, що може зупинити і таким чином зруйнувати цього гібридного паразита.