Схоже, сайт "Еспресо" незабаром введе постійну рубрику - щось на кшталт "Пояснюємо неймовірне". Минулого тижня ми розбирали скажену популярність трилогії про п'ядесят відтінків, нині ж настав час для вітчизяного продукту. Отже, суперхіт українського телебачення та інтернету - серіал "Школа". Днями вийшла остання серія першого сезону і автори запевнили, що продовження таки буде.
Хто дивився хоча б десять хвилин цього шоу - як правило трішки у шоці від ледь не космічної його популярності. Якщо коротко, то це кров з очей і пекельне пекло. І така думка не те щоб аж надто суб'єктивна. Серіал кепський настільки, що актори нерідко навіть збиваються з тексту, що для кіно вже якось зовсім некомільфо. А загалом рівень режисури, гри та сценарію є десь на рівні "Сімейних мелодрам", тобто нижче вже нікуди.
Втім, як виявилося, усе це зовсім не має значення. На зустріч з акторами "Школи" набився цілий торговий центр "Гулівер". Кому не віриться - є і фото, і відео. А коли хтось грішним ділом думає, що то монтаж, брехня і все проплачено - можете подивитися на кількість переглядів на ютубі.
Деякі серії набрали більше двох мільйонів. У середньому ж кожен епізод переглянуто 1.8 мільонів разів. Давайте порівнювати з іншим українським молодіжним контентом.
Достатньо якісно зроблене і популярне шоу "Зе Интервьюер" набирало максимум 771 тисячу переглядів. Загалом же ролики цього каналу мають 200-300 тисяч, буває і менше. Програма "Від пацанки до панянки" має приблизно такі ж показники, але лежить вона на ютубі вже майже рік, а "Школа" - усього місяць. Дуже схожий за форматом серіал "Київ вдень і вночі" не набирає і мільйона.
Ясна річ, після виходу перших серій активізувались блогери, які присвятили свої ролики "Школі". Одна з акторок Ірина Кудашова, наприклад, збирає майже по 700 тисяч переглядів. Відео знімають інші актори, фанати, роблять це навіть на погані камери, але успіхом однаково можуть похвалитися. Щось на кшталт "10 фактів про серіал "Школа", зроблене на слайдах, отримує до сотні тисяч переглядів. А якщо автор підійде з фантазією - може хайпанути значно серйозніше.
Ну, хтось дуже прискіпливий і скептичний може і тут сказати, що перегляди накручені. Але від правди однаково не сховаєшся - у серіалу мільйони шанувальників, українським тінейджерам він страшенно полюбився і усі вже говорять про другий сезон.
Тут, звісно, доведеться переосмислити популярну думку про те, що підлітки гостро відчувають фальш і сприймають лише чесний контент. Тому, мовляв, нині так популярні відеоблогери. Проте, нелогічності у сюжеті, фальшива гра, нарочитість у розмовах - усе це ними прекрасно з'їдається.
Ось тому я вирішила розібратися чому так відбувається. Вимучила серій дванадцять і пішла з допитом до чотирнадцятирічної сестри Марійки. Усе ж стара-добра порада від Мерліна Менсона діє залізно - не розповідай нічого підліткам, а ліпше послухай їх. І ось що я почула.
Виявляється, що усі виробничі "тонкощі" цільовій аудиторії фіолетові. Бо на перший план виходять зовсім інші критерії.
(фото з сайту каналу "1+1")
Наприклад естетичний. Дітям просто подобається зовнішній вигляд персонажів. Вони модні, стильні, молодіжні. Причому як учні, так і вчителі. І це страх як важливо. Прядки волосся, пофарбовані у різний колір, відсутність шкільної форми і присутність красивого одягу, акуратні укладки, мейк, сучасні інтер'єри, гаджети - на усе це приємно дивитися. Ба більше - усе це можна скопіювати, а бути схожими на кумирів це святе діло для тінейджера.
Ну і не забуваймо про принцип "секс продає". І він явно не монополія дорослих. В серіалі багато красивих акторів, в яких можна закохатися. А це якраз один із дуже комерційних факторів для кіно. Нерідко ми дивимося фільм лише заради актора чи акторки. І днями залипаємо на серіалі просто тому, що хтось у ньому сексі.
Момент другий - на нашому телебаченні просто вкрай мало такого продукту. Кожна соціальна група хоче знайти себе на екрані, відповідно цього хочуть і школярі. А що у нас є про школу? Практично ж нічого. Та й ще із такою важливою деталлю як мова. Серіал знятий українською, а відтак вже точно зрозуміло, що це конкретно наші реалії. А у степу і хрущ - м'ясо. Іншого не запропоновано, тому дивитимемося те, що є.
Зрештою, такий же принцип діє і в українському повному метрі про ренесанс якого нині так багато розмов.
Ми ладні пробачати фільмам купу недоліків - хай би лиш було українське. Ще навчаться, ще попрактикуються - ми почекаємо.
Ну і ще одне - у серіалах важливо втягтися. Далі воно за інерцією якось піде. Я, чесно зізнатися, на епізоді п'ятому якось навіть вже і змирилася та стала жертвою стокгольмського синдрому. Погано грають? Та не так вже і погано. Тут би знати, що нового Лола відмаже і чим таким захворіла ця стервозна завучка.
Події у "Школі", звісно, перебільшені. Точніше - вони аж занадто концентровані, це і велика частина фанатів визнає. Ну але події сяк-так справжні - залежність від інстаграму, лайків, любов, стосунки з батьками, друзями. Образи, які можна знайти в будь-якій школі як то зірка і її "свита", добрі та злючі вчителі, батьки-хабарники, мажори, лузери і так далі.
Не менш важливо розуміти ще одне. Загалом серіали на нашому телебаченні - така собі штука. Не порівняти зі світовою тенденцією нових, масштабних, розумних історій, які подекуди крутіші за повний метр. У нас вони дешеві, поверхові та розраховані на глядача невибагливого. Пояснення виробників - довге та трагічне.
Вони часто кажуть, що у нас іншого не дивитимуться, перевірено, мовляв, досвідом. Пробували кілька разів робити добре - а рейтинги не радували. От якби було кабельне телебачення, або онлайн платформи і люди справно платили за це абонплату - ситуація змінилася б. А на загальнонаціональних ефірних каналах будете бачити те, що бачите.
Але хороші новини завжди є. Своїй вищезгаданій сестрі я підкинула російський серіал "Школа" Валерії Гай Германіки. Цей продукт значно ліпше зроблений, як на мене. І сестра оцінила, визнавши, що таки краще, реалістичніше, складніше і цікавіше.
І тут жодного пієтету перед культурним продуктом країни-агресора. Приміром, над сценарієм там працювала зокрема і наша Наталія Ворожбит, яка вже давно повернулася з Росії до України та працює у театрі та кіно. З останнього - сценарій до "Кіборгів".
Просто цей приклад показує, що українці хочуть і будуть дивитися якісніший контент, ніж їм звикли пропонувати телевізійники. Ми ж колись у дев'яностих дивилися "Перші поцілунки", "Район Беверлі Гіллз" чи "Буремний шлях".
Лиш для таких шоу потрібно значно більше ресурсів і таланту. Не знаю як із першим, але з другим у нас, здається, не усе так погано. Зрештою, у тій самій "Школі" молоді актори явно не безталанні. Але щоб це побачити треба довго та уважно вглядатися.