Одна країна, один імператор: Сі Цзиньпін перетворюється на пожиттєвого правителя Китаю

На практиці це означає, що Китай переходить від колегіального управління до одноосібного, і від концепції ротації влади – до її консервації

Система Ден Сяопіна: ринкова економіка та колективний імператор

Після жахіть, які приніс КНР комуністичний режим Мао Дзедуна, новий очільник Китаю Ден Сяопін розпочав у 80-х роках минулого століття масштабні економічні реформи. Результатом лібералізації економіки стало пожвавлення ділового життя країни, бум іноземних інвестицій та – як наслідок - безпрецедентний ріст ВВП та рівня життя людей.

Китай перетворився на головний промисловий майданчик планети, стрімко розвивалася інфраструктура, наука та освіта. Так, за загальною протяжністю висококласних автомобільних доріг Піднебесна вийшла на друге місце у світі після Сполучених Штатів, а рік тому було анонсовано концепцію "Один пояс, один шлях" - напевно, найамбітніший інфраструктурний проект в історії людства, покликаний з’єднати Китай системою швидкісних транспортних коридорів з ключовими країнами Європи, Азії та Африки.

Транспортні коридори мегапроекту "Один пояс, один шлях"

Чудово пам’ятаючи, до чого може призвести узурпація влади однією людиною, Ден Сяопін запровадив систему колегіального управління, за якою всі стратегічні рішення ухвалюються не одним головою держави, а всім складом Політбюро Комуністичної партії Китаю – таким собі "колективним імператором".

Що іще важливіше – термін перебування на своїх посадах голови КНР – найвищої посадової особи країни – та його заступника обмежена двома п’ятирічними термінами. А неформальна традиція передбачає ротацію протягом вказаного терміну взагалі усієї правлячою верхівки.

На думку Ден Сяопіна, така система мала забезпечити, з одного боку, стабільність, а з іншого - конкурентність і динаміку китайського політичного життя.

Сконструювана  патріархом сучасного Китаю система працювала безвідмовно протягом близько трьох десятиліть, аж поки у 2012 році державу не очолив новий амбітний лідер Сі Цзиньпін.

Тато Сі

Відразу ж розгорнувши безпрецедентну навіть за китайськими мірками боротьбу з корупцією (загалом за корупційні діяння було покарано 1,3 мільйони членів Компартії, серед яких – 35 членів ЦК), новий лідер одночасно і розгромив внутрішньопартійну опозиції, і здобув неабияку популярність серед простих людей.

Читайте також: Китай дозволив Сі Цзіньпіну бути президентом довічно

Завдяки непересічному хисту апаратної боротьби, він швидко монополізував всю повноту влади, обійнявши відразу всі три ключових посади: голови КНР, генерального секретаря ЦК Компартії та головнокомандуючого збройними силами; та розставив своїх людей на усіх ключових державних та партійних посадах. Націоналістична риторика та масштабна розбудова збройних сил (на даний момент Народно-визвольна армія Китаю за загальною потугою впевнено посідає друге місце після збройних сил США) забезпечили Сі Цзиньпіну підтримку військових.

Роки правіння Сі Цзиньпіна були позначені реформуванням та розбудовою китайських збройних сил

Паралельно у Китаї вже кілька років відбувається те, що можна назвати формуванням нового культу особи: скрізь розвішані портрети нового лідера, газети та книги рясніють його цитатами, а чиновники будь-якої ланки, рапортуючи про власні досягнення, неодмінно підкреслюють, що успіхи стали можливими лише завдяки впровадження геніальних ідей "тата Сі".

Восени минулого року відбувся XIX з’їзд Комуністичної партії Китаю, на якому, всупереч традиції, серед новопризначених членів Політбюро не було потенційних наступників Сі Цзиньпіня. Всім стало остаточно зрозуміло: національний лідер має наміри лишитися на своїй посаді і після закінчення терміну другої каденції у 2023 році.

Тож озвучена пленумі ЦК Компартії Китаю пропозиція про скасування обмеження тривалості перебування на посаді для голови КНР та його заступника несподіванкою не стала. А 11 березня парламент країни – Всекитайські збори народних представників – практично одноголосно затвердили відповідні зміни в Конституцію КНР, фактично наділивши "тата Сі" імператорськими повноваженнями.

Перехід другої за економічною та військовою потугою держави планети до одноособового правління викликав цілий шквал критики у місцевих соціальних мережах Weibo та Weixin (Google, Facebook і Twitter на теренах Піднебесної заборонені). Щоб не допустити якої-небудь, навіть опосередкованої критики, місцева цензура заблокувала можливість написання у згаданих соцмережах та пошуковиках китайських аналогів слів "безсоромність", "незгода", "довічний", "безсмертний", "аморальний", "еміграція", "культ особистості" та багатьох інших.

Читайте також: Китайська соцмережа заборонила букву N. Що ще і чому цензурує китайська влада

Також під заборону потрапили назви культових антиутопій "1984", "Скотний двір", "Дивний новий світ", кінокомпанія "Дісней" та "Вінні Пух" (Сі Цзиньпін, на думку багатьох користувачів, схожий на мультяшного ведмедика; в соціальних мережах почали масово публікувати картинки Вінні, який вчепився в бочку з медом – очевидно, натякаючи на те, як національний лідер тримається за владу).

Крім того, заборонили публікацію вигаданого імені Сі Дзедун (комбінацію імен Сі і Мао), та реальне ім'я китайського воєначальника Юань Шикая (який на початку минулого століття намагався відновити Китайську імперію). Найабсурднішим стала заборона латинської літери "N" – напевне, як натяку на те, що правити "тато Сі" тепер зможе N разів.

Реформатор на троні

Абсолютна влада потрібна Сі Цзиньпіну не сама по собі, а як засіб впровадження задекларованих лідером амбітних змін.

Економічна та політична модель Ден Сяопіна, яка чудово працювала під за умов дешевої робочої сили, низьких соціальних гарантій та демографічного росту, наразі не відповідає вимогам часу.

Відповідно, Китай потребує суттєвих реформ, для чого потрібна максимальна консолідація владних повноважень.

Зокрема, мова йде про анонсований на осінньому з’їзді КПК початок побудови "Нової епохи для Китаю" - створення гармонічного суспільства добропорядних громадян. З цією метою передбачено створення системи цифрового соціального рейтингу – системи оцінювання громадян за найрізноманітнішими критеріями, що не має аналогів в історії людства.

Система передбачає оцінювання кожного конкретного громадянина за різноманітними критеріями: законослухняності, добропорядності, політичної лояльності, трудової дисципліни та ін. Після чого громадяни з високим рейтингом зможуть отримають чималі преференції під час пошуку престижної роботи, зарахування до вишів, отримання медичною допомоги, отримання кредиту тощо. А життя громадян з низьким рейтингом – навпаки, перетвориться на суцільний кошмар.

Також передбачається утворення Державної наглядової комісії – супервідомства, що буде здійснювати контроль над правлячим класом - членами Компартії, чиновниками та співробітниками державних компаній. Відповідний пункт уже внесений до Конституції країни.

Судячи з усього, Сі Цзиньпін намагається побудувати систему, в якій будуть змішано партійний спадок комуністичного Китаю та бюрократичні традиції цинської імперії. Результатом повинна вийти система, де принципи організації бюрократичного апарату нагадують сучасний Китай, але чиновники настільки ж ефективні і непідкупні, як в Сінгапурі.

Роль контролера чесності системи буде виконувати не громадянське суспільство, незалежні ЗМІ або механізм виборів (всі ці компоненти західного світу абсолютно не властиві китайському менталітету), а контрольне супервідомство та система оцінювання громадян.

Чи вдасться "таткові Сі" побудувати "нову епоху" - покаже час. З іншого боку, ризики консолідації влади і (особливо) її консервації також чималі. Історії вчить, що відсутність політичної конкуренції і незмінність владних еліт дуже часто закінчується погано: наявні проблеми консервуються, країна втрачає динаміку і закривається. Наслідком чого майже завжди є регрес і занепад.