Це - обличчя Назара Холодницького. Ну або такого політика, як Холодницький.
Багатьом, звичайно, могло здатися, що сакралізація антикорупційної боротьби, перетворення її на нову релігію українського суспільства дозволять конкуруючим кланам вивести на орбіту тих, хто задовольнить їхні інтереси і амбіції.
Клан традиційних політиків, що намагається зберегти свої позиції у бідній дезорієнтованій країні, міг ставити на генерального прокурора Юрія Луценка. І дійсно, Луценко - яскравий інтуїтивний політик, що вміє використовувати ситуацію для демонстрації власних можливостей і цінностей. Але він - з когорти, яка присутня на українській політичній сцені вже кілька десятиліть. Від цих людей українці нічого вже не очікують.
Клан антикорупційних активістів та інших самопризначених народних захисників хоче у традиційних політиків владу відібрати і в цій своїй боротьбі ставить на Артема Ситника. Не буду тут обговорювати професійні якості глави НАБУ, але з точки зору політичної презентації він - сірий нудний чиновник, про який забуваєш за кілька хвилин після його публічного виступу.
Не випадково навіть сьогодні виступ Холодницького цитують всі, а про виступ Ситника не пам'ятає ніхто. Хоча з точки зору навіть формальної логіки обвинувач, який викриває корупцію, повинен за визначенням отримати більше можливостей, ніж той, хто змушений виправдовуватися. Крім того, успіх Ситника - незважаючи на його готовність до будь-яких ситуативних союзів - все одно буде сприйматися як успіх "антикорупційного" клану.
А перемогти може той, хто влаштує обидві сторони.
І в цьому сенсі Холодницький - ідеальний варіант. Це харизматичний борець з корупцією, який розуміє, як насправді влаштоване життя. Він може зберегти можливості одним і допустити до жаданих важелів і потоків інших.
Так, можливо, когось доведеться залишити на березі. Але зате обидва клани - умовний "корупційний" і умовний "антикорупційний" можуть створити за умови появи такого керівника країни нову коаліцію дач, квартир, підприємств та обіцянок. І спільно боротися з корупцією.
Звичайно, сам Холодницький може і не стати прапором такої перемоги. Йому може просто не вистачити сил. Його ворогам просто може не вистачити розуміння, який шанс їм надається з таким харизматичним і розумним лідером. Але ж може з'явитися і нова людина такого ж типу - на чолі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або на чолі НАБУ. Адже крах Холодницького буде автоматично означати і швидкий крах Ситника.
У будь-якому разі, рецепт українського політичного успіху презентований: впевненість в собі, іронічність, неповага до авторитетів, публічне презирство до корупціонерів і - дуже важливо - непублічний здоровий глузд і розуміння наслідків своїх дій.
Залишилося тільки допомогти Холодницькому або іншій людині зі схожими якостями - і Україна опиниться у неї в кишені.