Але, можливо, до кінця цієї статті у вас з’явиться шанс на інше бачення своїх можливостей.
ЩО ЦЕ ТАКЕ?
Параліч перфекціоніста (Perfectionist paralysis) – стан, за якого людина не може почати виконувати яку-небудь роботу через страх неспроможності виконати її ідеально.
Насамперед, варто спробувати побороти свого внутрішнього ідеаліста. Звісно, з самого дитинства ми чуємо про те, як потрібно вчитися, поводитися, тощо. Постійно перебуваємо під наглядом батьків, педагогів, суспільства – це змушує нас цілодобово аналізувати себе і перевіряти на відповідність до ідеалу. І часто чергова така перевірка приводить нас не до розвитку, а до абсолютного заперечення своїх можливостей.
Ще у школі нас заохочують отримувати виключно відмінні оцінки, в той час як вдома деякі батьки навіть можуть вдатися до суворих покарань за двійки у щоденнику. І саме ці вчинки, які покликані буцімто для нашого успішного майбутнього, його і руйнують. Ми боїмося помилок. І десь після цього усвідомлення варто забити на сполох.
З ЧОГО ПОЧАТИ?
Якщо ви звикли щодня до блиску прибирати у своїй кімнаті – дозвольте собі знехтувати цим правилом. За таким принципом можна зробити будь-що, що стосується особисто вас та має у собі ваш перфекціонізм. Головне – вимкнути механізм ідеаліста у вашій голові. Ніхто не постраждає, але ви почнете звикати думати інакше.
Можна навчитися не перероблювати свою роботу безліч разів.
Потрібно встановити собі значно коротший термін виконання завдань, ніж зазвичай. І… виконати його точно неідеально. Й крім того, пізнати нарешті співвідношення часу та якості.
Тонни ідеального контенту щодня падають прямісінько у наші голови. Стрічка новин у соцмережах з ідеальним життям ваших колег, знайомих, однокласників змушує вас думати, що ці люди не помиляються і їм усе вдається легко.
Але ж просто ніхто з них не напише пост про те, як їм не пощастило сьогодні чи які невдачі трапляються із ними регулярно. Те саме стосується і книг та кіно. Там завжди всім все вдається і, врешті-решт, складається в ідеальний пазл.
У вас теж складеться, просто якщо ви помилятиметеся при цьому, нічого поганого не станеться. Будьте критичнішими до інформації, надто коли її подають письменники, піарники та кінорежисери.
Дозвольте собі помилятися, пробувати ще раз. Робити щось уперше, без жодного досвіду та без страху невдачі. Ніхто не має права звинувачувати вас у ваших невдачах чи невдалих спробах. Навіть ви самі не повинні цього робити. Помиляючись чи роблячи щось не досконало – просто розслабтеся. "Людям властиво помилятися" - кажіть це кожному, хто захоче вас вколоти. І кажіть це собі.
Завжди легше боротися із внутрішніми монстрами разом із кимось, аніж на самоті. Хороший психолог допоможе вам швидше прийняти себе та позбутися страху помилок. Хоча найбільшу роботу над собою доведеться виконати все ж самотужки.
Дозвольте собі помилятися. Мріяти і робити щось уперше без страху. Невдача не обіцяє успіх. А відсутність невдач завжди означає відсутність успіху.
P.S. для тих, хто нервується через свій страх помилок. Психологи Джон Додсон і Роберт Йеркс довели, що людина може досягти максимального результату, коли знаходиться в стані між апатією та тривожністю. Тож нервуйтеся, але зовсім трішки.
Ірина Саннікова