У минулу неділю, 8 квітня, у сирійському місті Дума – одному з останніх джерел спротиву ісламістської опозиції на території анклаву Східна Гута поблизу Дамаска – було застосовано токсичний газ. Внаслідок скидання бочкової бомби загинули, за різними джерелами, від 40 до 70 людей, ще сотні отримали поранення.
Читайте також: Другий Алеппо. Що відбувається у Східній Гуті
На Заході відразу ж залунали голоси з вимогами покарати винних у черговому злочині. Зокрема, 9 квітня в Європі про необхідність завдати ударів по військових об’єктах сирійського уряду заявили французький президент Еммануель Макрон та голова британського уряду Тереза Мей, чия країна щойно сама постраждала від застосування росіянами нервово-паралітичною отрути в Солсбері. Того ж дня президент Сполучених Штатів Дональд Трамп пообіцяв "дуже швидке рішення" – буквально протягом 24-48 годин, а також скасував запланований тур країнами Латинської Америки, щоб зосередитися на ситуації в Сирії.
В той же час Москва вустами очільника російського МЗС Сергія Лаврова заявила про "провокацію" - мовляв, ніяких слідів хлору чи інших отруйних речовин там не виявлено.
10 квітня відбулося екстрене засідання Радбезу ООН, на якому Росія очікувано заблокувала проект резолюції. При цьому Москва опинилась майже в цілковитій ізоляції - компанію їй склав лише комуністичний режим Ево Моралеса в Болівії, що довів свій народ до цілковитих злиднів. Постійний представник США в ООН Ніккі Гейлі наголосила, що відповідальність лежить на російському режимові, "руки якого – по лікоть у крові сирійських дітей". "Історія зафіксує, що в цей день Росія вирішила захищати монстра, а не сирійський народ", - підкреслила Хейлі.
Не пройшли і дві резолюції, запропоновані РФ, у них Москва формально погоджувалася на розслідування, але при цьому вимагала для себе повноваження затверджувати слідчих.
Кульмінація кризи
Наступний день, 11 квітня, став кульмінацією сирійської кризи. Посол Росії в Лівані пригрозив у випадку початку операції проти сил Башара Асада не лише збивати американські ракети, а й завдати удару по їх носіям – тобто літакам та кораблям.
Дональд Трамп не забарився з відповіддю. "Росія обіцяє збивати всі і будь-які ракети, випущені по Сирії. Приготуйся, Росіє, бо вони на підході, гарні, нові і "розумні"! Не варто бути партнерами тварини, що вбиває свій народ газом і отримує з того задоволення", – протвіттив президент Сполучених Штатів, шокувавши всю світову громадськість.
Щоправда, буквально за 40 хвилин Трамп написав зовсім інший твітт, в якому закликав, по суті, до примирення і взаєморозуміння з Москвою: "Наші відносини з Росією гірші, ніж будь коли, в тому числі, ніж в часи холодної війни. Для цього немає причин. Росія потребує нашої допомоги для своєї економіки, це було б легко забезпечити, нам потрібно, щоб всі нації співпрацювали. Зупинімо гонку озброєнь?".
А ще трохи згодом американський президент цілковито заплутав усіх, звинувативши у поганих відносинах з РФ.. спецпрокурора Роберта Мюллера, який проводить розслідування втручання Москви у президентські вибори 2016 року.
Реакція Кремля демонструвала певну розгубленість. Зокрема, прес-секретар російського лідера Дмитро Пєсков обмежився заявою, що РФ не є "учасникам twitter-дипломатії". А речниця МЗС Марія Захарова у своєму фірмовому стилі припустила, що США, випускаючи ракети по Сирії, прагнуть "замести сліди провокації".
Того ж дня шеф Пентагону Джеймс Меттіс заявив про готовність збройних сил Сполучених Штатів до військового сценарію. З Норфолка, що у Вирджинії, до Близького Сходу попрямувала ударна авіаносна група на чолі з авіаносцем Harry S. Truman. Крім самого авіаносця з приблизно 90 літаками на борту, до групи входять ракетний крейсер Normandy та чотири ракетних есмінці, до яких дорогою мають приєднатися ще два. А Європейська організація з безпеки повітряної навігації (Євроконтроль) попередила авіакомпанії про можливість початку нанесення авіаційних і ракетних ударів протягом 72 годин.
Росіяни у відповідь привели власну протиповітряну оборону та авіацію у Сирії у стан підвищеної готовності та вивели у відкрите море військові кораблі з бази у Тартусі. Сирійські військові передислокували частину літаків на російську авіабазу Хмеймім – в надії, що американські удари не зачеплять росіян. Також у ЗМІ з’явилися повідомлення про евакуацію родин топових асадівських посадовців до Ірану (а самих посадовців – до того ж Хмейміму чи інших російських баз).
Того ж таки 11 квітня Дональд Трамп провів нараду з військовими – міністром оборони Джеймсом Меттісом і головою Об’єднаного комітету начальників штабів Джозефом Данфордом, які доповіли президенту про оперативну обстановку і поінформували щодо можливих варіантів дій.
За повідомленнями американських ЗМІ, розроблялися кілька варіантів операції – від нанесення обмежених ударів на зразок минулорічного обстрілу крилатими ракетами асадівської бази Еш-Шайрат до багатоденного повітряного наступу, на зразок багатонаціональної повітряного наступу проти Муаммара Каддафі у Лівії у 2011 році або операції американсько-британського альянсу проти саддамівського Іраку у 1998 році. При цьому Джеймс Меттіс підкреслював під час недавніх слухань у Конгресі: одна із головних цілей під час планування нанесення удару - недопущення подальшої ескалації і виходу ситуації з-під контролю.
Від початку бажання приєднатися до Сполучених Штатів висловила Франція. Прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей дещо коливалася, втім 12 квітня вона таки винесла це питання на засідання уряду, який схвалив участь збройних сил Її Величності у можливій операції. Не виключив можливості координації дій із силами коаліції також кронпринц і фактичний правитель Саудівської Аравії Мухаммад бін Салман. Також існувала інформація, що до кампанії можуть приєднатися збройні сили Ізраїлю – який, власне, і так час від часу завдає повітряних ударів по асадівським військам і дислокованим у Сирії іранським військовим радникам.
Читайте також: По урядовій авіабазі в Сирії завдали потужного удару з повітря. Дамаск і Москва звинувачують Ізраїль
Вогонь і лють, або політ "Томагавків"
Удар було завдано 14 квітня, між 3-ю та 4-ю годинами за місцевим часом. США задіяли три кораблі, підводний човен і два стратегічних бомбардувальники B-1. Від Франції брали участь фрегат та літаки, від Британії – тільки авіація з бази на Кіпрі. Загалом було випущено 105 крилатих ракет, що вразили науково-дослідний комплекс в Дамаску, пов’язаний з виробництвом хімічної та біологічної зброї, і дві цілі поблизу міста Хомс.
Запуск "Томагавка" з ракетного крейсера USS Monterey
Практично одразу ж після обстрілу Джозеф Данфорд оголосив про успішне завершення першого етапу операції. За словами Джеймса Меттіса, "Асад отримав чітке послання", а що буде далі – залежить від поведінки самого сирійського диктатора. Дещо пізніше, представник Пентагону генерал Кеннет МакКензі повідомив: ракети знешкодили всі визначені цілі, а сирійську хімічну програму відкинуто на довгі роки.
Сам Дональд Трамп подякував союзникам за співпрацю. "Не могло бути кращого результату. Місію виконано!" - протвіттив очільник Білого дому.
Очільниця британського уряду Тереза Мей наголосила: дії росіян у Радбезі ООН не залишили західним країнам іншого вибору, крім застосування сили. А також підкреслила: удари в Сирії стримають тих, хто використовує хімречовини на вулицях Британії.
Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан назвав військову акцію "справедливою, пропорційною та точною". Після чого офіційний Париж оприлюднив звіт, який з високим ступенем впевненості покладає відповідальність за хімічну атаку на сирійський режим, а Росію звинувачує в політичному та військовому прикритті Асада і компанії.
Підтримали дії західної коаліції майже всі європейські країни (включно з Німеччиною, яка просила "не поспішати" з операцією), керівні органи ЄС, Північноатлантичний альянс, Ізраїль та багато інших. Навіть Туреччина, яка останнім часом чудово взаємодіє з Москвою, привітала авіаудар. Підтримала союзників і Україна.
Росія, звичайно ж, засудила те, що в Москві назвали "актом агресії проти суверенної держави" і ініціювали скликання екстреного засідання Радбезу ООН – напевне, щоб висловити глибоку стурбованість. Жодної ракети союзників російська ППО, всупереч обіцянкам, збити не намагалася, пояснивши це тим, що "ракети не потрапили в зону відповідальності сил протиповітряної оборони угруповання РФ в Сирії". Водночас вони похвалилися, що проти західних ракет успішно працювала сирійська ППО, перехопивши мало не 70 американських ракет за допомогою застарілих комплексів "Бук", С-125 та С-200 (сам Дамаск дещо скромніший – заявляє про 12 збитих ракет). Водночас представники Пентагону не володіють інформацією про такі феноменальні успіхи сирійських зенітників. І тут віри американцям, звичайно, більше. По-перше, росіяни завжди, м’яко кажучи, спотворюють дійсність. По-друге, якщо б сирійська протиповітряна оборона була хоча б наполовину такою ефективною, ізраїльські літаки не почували б себе у небі Сирії, як вдома. Крім РФ, удари засудили Іран та Китай.
За словами Джозефа Данфорда, Сполучені Штати жодним чином не координували авіаудар з росіянами і не повідомляли про нього. Втім, існує інформація, що за 6 годин про удар російських військових повідомили французи. Звісно, цього часу було більш ніж досить для евакуації в безпечне місце всього, чого заманеться.
З наведених повідомлень Пентагону та Білого дому можна зробити висновок – США та їх союзники вирішили, як і рік тому, обмежитися одним демонстративним ударом. Подейкують, таку концепцію зміг відстояти Джеймс Меттіс – на відміну від новопризначених радника з нацбезпеки Джона Болтона і директора ЦРУ Майка Помпео, які підштовхували Трампа до тривалої і потужної кампанії.
З іншого боку, росіяни, незважаючи на всю агресивну риторику, просто побоялися підвищувати ставки, чудово розуміючи - у випадку серйозного протистояння американці легко б знешкодили невелике угрупування росіян, чиє озброєння не йде в жодне порівняння з технічними можливостями Пентагону – побоїще під Дейр-аз-Зором дало нам можливість порівняти військові потенціали США та РФ.
Читайте також: Дейр-аз-Зор: як російська концепція "зелених чоловічків" повернулася в Сирії проти РФ
Втім, поразка Кремля на сирійському театрі військових дій явно спонукало б російських лідерів до ескалації протистояння на тих напрямках, де вони почувають себе особливо впевнено - включаючи можливість масштабної агресії РФ проти України. Тому розрядка, яка, скоріше за все, чекає на нас після вчорашнього "фейєрверку" із "Томагавків" - в інтересах нас усіх.