Віталій Портников: ми теж на "іранському шпагаті"

Рішення президента Сполучених Штатів Дональда Трампа вийти з ядерної угоди з Іраном за кілька годин змінило всю архітектуру світової політики.

Президент Трамп, поза всяким сумнівом, має право сумніватися в ефективності такої угоди та її здатності перешкодити Ірану створити власну ядерну зброю. Однак американському лідерові не вдалося переконати в доцільності такого підходу партнерів по угоді.

Сполучені Штати були підтримані Ізраїлем і Саудівською Аравією. Але на іншому березі опинилися Європейський Союз, Росія і Китай. Прихильність іранській ядерній угоді може, в кінцевому рахунку, привести до серйозного зближення їх інтересів.

Тому головний бенефіціар рішення Трампа - російський президент Володимир Путін. Путін знову необхідний Європі як один з прихильників угоди з Іраном. Головний опонент іранських аятол, ізраїльський прем'єр Беньямін Нетаньяху сьогодні буде стояти поруч з російським президентом на святковій трибуні - не заради свята, звичайно, а заради пошуку підтримки у забезпеченні безпеки своєї держави.

І, звичайно, нафта. Рішення Трампа об'єктивно сприяє зростанню цін на енергоносії - а значить, за своє найближче майбутнє Путін може не турбуватися. І на жодні компроміси із Заходом не йти. Якщо американський президент власними руками - нехай і опосередковано - наповнює його резервні фонди, то навіщо потрібні компроміси?

Україна - в куди більш непростій ситуації. Україні важливі  і підтримка США, і підтримка Європейського Союзу. США - головний партнер України у питаннях подолання наслідків російського нападу. Але відданість спільним з Європою цілям і цінностям була наріжним каменем нашої політики після Майдану.

Зараз європейські цілі і цінності будуть все більше відрізнятися від американських. І - найголовніше - будуть значно відрізнятися інтереси. З Вашингтону і Брюсселю наші політики будуть отримувати різні сигнали. Нерідко - протилежні.

Така реальність, яка виникла після рішення Дональда Трампа. У цій реальності потрібно навчитися жити і використовувати її в своїх інтересах. Але я не виключаю, що в еліті у нас незабаром замість прозахідної з'являться "американська" і "європейська" партії ("російська" давно є). А для української місця вже просто не залишиться.