Найчастіше в амбулаторіях пацієнтів наштовхують на хибну думку, буцімто вони, як і раніше, мають обслуговуватися за місцем реєстрації. Рідше громадян змушують заповнювати паперові декларації, тоді як законом передбачено внесення даних лише працівниками медичних закладів та в електронній формі. Проте, трапляються і взагалі ганебні випадки. За словами в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, в одній із лікарень на Харківщині працівники брали гроші за друк документів, тобто фактично продавали бланки декларацій.
Мертві душі
Охочі до наживи не обмежилися дрібними порушеннями, а навіть почали дописувати собі неіснуючих пацієнтів. Нещодавно трапився випадок, коли людина завітала до медичного закладу, аби підписати декларацію, проте виявилося, що в електронній системі охорони здоров’я уже є її персональні дані та декларація, яку насправді вона ніколи не підписувала.
Вигідна така махінація, передусім, лікарю, оскільки спеціально створена Національна служба здоров'я платитиме кожному медзакладу за одного пацієнта 370 грн на рік. На перший погляд, сума мізерна, але якщо врахувати максимальну кількість пацієнтів, перспектива вимальовується досить непогана.
Сімейний лікар може обслуговувати до 1800 осіб, терапевт — 2000, а педіатр — 900 пацієнтів. Приміром, від праці одного терапевта медичний заклад отримуватиме 740 тис. грн на рік або майже 62 тис на місяць. Тож чим більше хворих, тим краще фінансування і заробіток.
Проте за підробку документів можна легко потрапити під адміністративну або й навіть кримінальну відповідальність. Речник МОЗу Олександр Ябчанка наполегливо рекомендує не мовчати про такі зухвалі дії, і зі свого боку запевняє у відслідковуванні схожих маніпуляцій: "Все фіксується в електронній системі. І Національна служба здоров’я має доступ до цієї інформації".
3 мільйони уже підписали
Кампанія “Лікар для кожної сім'ї” вже працює повноцінно і для пацієнта, і для лікаря, а перші кошти по новій системі заклади зможуть отримувати з 1 липня. У МОЗі звітують: до кінця року очікували близько 10% населення з підписаними деклараціями, проте майже стільки осіб скористалися цією можливістю станом на зараз.
Речник МОЗу розповідає: понад 3 мільйони декларацій уже підписано. Лідирують Вінницька, Харківська області та місто Київ.
Труднощі в медзакладах
Чи є ажіотаж на підписання декларацій ми вирішили перевірити у кількох медичних закладах. Перші проблеми виникли на регіональному рівні, і стосувалися вони зовсім не великої кількості пацієнтів. Приміром, у Сєвєродонецьку на Луганщині навіть після старту кампанії було відсутнє підключення до мережі та програмного забезпечення. Головний лікар "Сєвєродонецького центру первинної медико-санітарної допомоги" Ігор Чорний скаржиться на брак грошей та кадрів: "Придбати ноутбуки, підключитися до інтернету – це дорого. І спеціалістів немає".
Проте, як виявилося, така проблема виникла не тільки тут, але й у лідера за підписанням декларацій — місті Києві. У Центрі первинної медико-санітарної допомоги Солом'янського району столиці також зіткнулися з нестачею техніки. За словами терапевта Центру первинної допомоги №2 Солом’янського р-ну Києва Наталії Руби, на одному принтері, що підключений в лікарні, декларації друкують усі лікарі медзакладу, його завантаженість колосальна. До того ж, принтер знаходиться на зовсім іншому поверсі, працювати за таких умов дуже складно.
Натомість Уляна Супрун пообіцяла дані питання вирішити: "Комп’ютери, принтери, інтернет і папір – усе це буде".
Журналістський експеримент
Ми вирішили провести експеримент і особисто перевірити, наскільки швидко та просто підписати декларацію. На сайті Національної електронної системи охорони здоров’я вказано, що дорослому необхідно взяти лише паспорт, ідентифікаційний код та мобільний телефон, на який надійде код доступу.
Проте на практиці виявилось, що потрібно знати також поштовий індекс, вигадати кодове слово із, щонайменше, 6 літер, та вказати дані довіреної особи.
Вирушаємо до Подільського району Києва. Тутешня поліклініка розташована на проспекті Свободи. У реєстратурі охоче беруть документи, заносять дані в базу, надають на підпис заяву про дозвіл на використання персональних даних. Інформації на стендах про лікарів – жодної, тому просимо нам порадити когось із фахівців. Нам рекомендують раніше закріпленого дільничного терапевта. Погоджуємося, запитуємо про подальший план дій. Аж тут — усе, виявляється, не так швидко. Подальший діалог із працівницею реєстратури виглядає так:
- До терапевта потрібно записатися завчасно, щоб декларацію підписати.
- Зараз або коли там є час?
- Час аж на наступний місяць є. На 1 червня на 9:15 ранку.
Варто зазначити, що прийшли підписувати декларацію ми 3-го травня. Майже місяць очікування, це навіть більше ніж черга за біометричними паспортами. Рушаємо далі. Лівий берег — Дніпровський район, поліклініка на вулиці Андрія Шептицького. Діалог з реєстратурою короткий:
- Добрий день, можна підписати декларацію?
- Все в одне вікно.
- А що, копії треба?
- Аякже!
На інформаційному стенді вгорі ручкою дописано слово “копії”, найближчі послуги ксерокопіюваня метрів за 500. Невже нам доведеться йти ще й туди?
Довжина черги вражає, здебільшого тут стоять літні люди, подекуди — з паспортами рідних. Приміром, жінка перед нами реєструвала одразу 7-х членів родини. За більш ніж годину очікування підходить і наша черга. Беруть паспорт і код, запитують номер телефону та кодове слово. І жодної згадки про копії документів. Усього 5 хвилин — і декларацію підписано, навіть без особистого знайомства з лікарем.
Так можна і "дуба врізати"
Вирушаємо далі. Поліклініка Оболонського району столиці. Тут процедура підписання декларацій кардинально інша. Завідувач 4 амбулаторії Консультативно-діагностичного центру Валентина Дудик стверджує, що пацієнт спершу повинен звернутися до лікаря, з яким хоче укласти декларацію. В цілому, в тутешній амбулаторії працює 7 лікарів і пацієнти уже уклали з ними 7 тисяч декларацій.
У коридорі Оболонської поліклініки ми випадково зустріли подружжя, яке так і не дочекалося свого прийому. Чоловік обурений: "Ми просиділи годину чи півтори. Треба тиждень ходити сюди, щоб зареєструватися, потім взяти направлення. Так можна і, напевно, і "дуба врізати"".
Отож, чіткого та злагодженого механізму, який би діяв у всіх медичних закладах наразі немає, тому завітавши до амбулаторії, пацієнту доведеться розібратися в ситуації та вичекати чергу.
Цікавим нововведенням реформи є залучення й приватних клінік. На сайті Національної електронної системи охорони здоров’я приватних амбулаторій, залучених до програми, приміром, у Києві — 10%. І тут також надають визначені послуги за рахунок держави. І так само сімейний лікар чи терапевт приватної клініки може підписати направлення до вузькопрофільного спеціаліста у будь-якому закладі, який обере пацієнт.
Реформа чи ширма?
Зауваження щодо програми “Лікар для кожної сім'ї” має, натомість, президент Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів Віктор Сердюк. За його словами, реформа торкнеться лише первинної ланки. А її, насправді, цікавить не більше 30 відсотків пацієнтів: "Потрібно прийти в лікарню, щоб транзитом відправили далі".
Однак, з цим категорично не погоджуються у Міністерстві охорони здоров’я. Речник Олександр Ябчанка стверджує, що пацієнт не може сам собі ставити діагнози. А тому не варто недооцінювати роботу лікарів первинної ланки, адже саме вони спочатку оглядають пацієнтів, збирають анамнез і проводить додаткові обстеження.
З-поміж іншого, у МОЗі стверджують — спрощено й процедуру виклику фахівців додому. Раніше лікар був зобов'язаний приходити на всі виклики, і це займало чимало часу, і менше — на прийом у медзакладі, що спричиняло величезні черги під кабінетом. Тепер виклики додому будуть узгоджуватися в індивідуальному порядку з пацієнтом та за бажанням лікаря.
Кампанія “Лікар для кожної сім'ї” триватиме необмежений час, тому експерти радять не створювати ажіотажу в лікарнях. Однак, слід пам'ятати й про ліміт пацієнтів на одного лікаря. Чи вдалою виявиться реформа — покаже час. Між тим, поза сумнівом залишається її необхідність. Адже зміни відбудуться не лише у засадах обслуговування пацієнтів, але й принципах оплати праці лікарів, що згодом має викорінити корупцію в медичних закладах.
Розслідування журналістки програми «ШУСТРОВА LIVE» Юлії Савчук