Корупційний шторм на Піренеях. Чому в Іспанії змінився уряд та що чекає на країну

Минулої п’ятниці, 1 червня, в Іспанії сталася непересічна подія: вперше в новітній історії країни депутати Генеральних кортесів (парламенту) висловили вотум недовіри уряду, відправивши таким чином у відставку консервативний кабінет Маріано Рахоя. Таке рішення підтримали 180 депутатів нижньої палати з 350-ти.

Що стало причиною

Причиною такого рішення іспанських законотворців стала так звана "справа Gürtel" - масштабний корупційний скандал, що стосувався незаконного фінансування правлячої "Народної партії", корупції, шахрайства і відмивання коштів. 24 травня суд оголосив вироки 29-ти фігурантам – політикам і бізнесменам – засудивши їх сукупно до 351 року позбавлення волі.

До найбільшого терміну (51 рік ув'язнення) отримав бізнесмен Франсиско Корреа, який вважався засновником схеми незаконного фінансування правлячої партії. Корреа визнали винним в контролі над мережею компаній, які організовували поїздки і заходи для партії в обмін на отримання державних та муніципальних контрактів.

Прокуратура просила для Корреа 125 років позбавлення волі. Суд погодився "лише" на 51

За даними слідства, компанії бізнесмена у період з 2000 по 2008 рік отримали 8,4 млн. євро на організацію заходів, часто за цінами, вищими за ринкові. Не уникла правосуддя і дружина Корреа, отримавши 14 років та 8 місяців позбавлення волі.

Луїс Барсенас, який був сенатором і скарбником Народної партії протягом 30 років (до 2009 року), і який підозрюється в отриманні багатомільйонних "добровільних пожертв" від цілої низки бізнесменів (у тому числі – 1,3 млн євро від компаній Корреа), проведе у в’язниці 33 роки. Крім того, він має сплатити 44 млн євро штрафу. Дружина Барсенаса засуджена до 15 років ув'язнення. Суд визнав, що вона допомагала чоловікові в приховуванні незаконно отриманих коштів в банках Швейцарії.

В ході скандального процесу Барсенас визнав, що приховав від закону незаконне фінансування партії, і зазначив, що про це було відомо її вищому керівництву.

Одним із головних партнерів Корреа був підприємець та колишній політик від "Народної партії" Пабло Креспо. Він працював на різних посадах у партійному офісі в автономії Галісія, а також очолював компанію, яка займалася організацією рекламних заходів, зокрема, і для його політичної сили. Пізніше він створив ще кілька компаній, які отримували контракти від державних установ за завищеними цінами.

Слідство довело провину Креспо у шахрайстві, підробці документів і зловживанні владою. Вирок - 37 років і 6 місяців у в’язниці та штраф у 3 млн євро.

Серед інших ключових фігурантів справи – Альберто Лопес Вієхо. Він – колишній радник регіонального уряду Мадрида з питань спорту, місцевий депутат, а ще – особистий друг Корреа. Його звинувачують у допомозі в маскуванні завищеної вартісті контрактів. Вієхо отримав 31,9 років тюрми та штраф у 3,1 млн євро.

У той же час Рахой – тепер уже екс-прем'єр – раніше стверджував, що він не знав Корреа особисто і що саме він, очоливши Народну партію в 2004 році, вирішив розірвати контракти з компаніями Корреа через зловживання.

Крім того, він запевняв, що корупційний скандал не стосується жодного з членів його кабінету.

Після оголошення судового вироку, найбільша опозиційна сила - Іспанська соціалістична робоча партія – ініціювала розгляд Генеральними кортесами вотуму недовіри уряду. Розгляд питання полегшувався тим, що, будучи прем’єр-міністром, Маріано Рахой не мав парламентської більшості – екс-партія влади контролює лише 137 депутатських крісел із 350-ти. Голосування за недовіру об’єднало геть усі опозиційні сили – крім соціалістів, проект резолюції підтримали ультраліві популісти з Podemos, Ліві республіканці Каталонії (ERC), каталонські демократи (PdeCAT), партія з Валенсії Compromis (Компроміс), націоналістична Nueva Canarias (Нові Канари) і баскські сепаратисти.

Тепер уже екс-прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой

За інформацією іспанських ЗМІ, Маріано Рахой був готовий до такого результату. Напередодні він зібрав своїх соратників в одному з мадридських ресторанів, а перед засіданням парламенту виступив із заявою, привітавши свого наступника з майбутнім призначенням.

Прем'єр без більшості: куди поведе Іспанію Педро Санчес

Після голосування, новим головою уряду король Іспанії призначив Педро Санчеса - лідера соціалістів, другою за чисельністю парламентської партії (84 депутати) які і ініціювали відставку попереднього прем’єра. Вже наступного дня Санчес склав присягу у присутності монарха, вперше в історії відмовившись від використання під час церемонії традиційних католицьких символів – Біблії і розп’яття. Після чого новий голова уряду приступив до формування свого Кабінету, при чому прес-секретар соціалістичної партії наголосив – йдеться про формування уряду меншості на базі однією лише Соцпартії, без лівих радикалів, націоналістів, каталонських та баскських сепаратистів – всіх тих, хто став ситуативним союзником під час голосування за відставку Маріано Рахоя. Наскільки стабільним буде уряд, що спирається менш ніж на чверть парламентських багнетів – питання риторичне; втім, близький помічник Педро Санчеса, його "права рука" Хосе Луїс Абалос заявив, що про дострокові вибори наразі не йдеться.

Новий лідер Іспанії. соціаліст Педро Санчес спробує керувати країною, контролюючи лише 84 парлоаментських крісла з 350-ти

Які зміни чекають Іспанію від нового уряду, ми зможемо побачити уже найближчім часом. А зміни неодмінно будуть: в іспанській політиці традиції наступництва значно нижчі, ніж, приміром, у Німеччині чи в англосаксонських країнах. Приміром, коли соціалісти виграли парламентські вибори 2004 року, Мадрид відразу ж вивів свої війська зі складу багатонаціональних сил в Іраку – незважаючи на те, що до того правоцентристи були затятими апологетами військової присутності у цій близькосхідній країні і відданими союзниками Сполучених Штатів.

Наразі соціалісти виступають проти заходів жорсткої економії і вимагають збільшення витрат на соціальні програми та жорсткіших положень та податків для банків. Наскільки вони зможуть відкоригувати бюджетну політику за умов відсутності парламентської більшості – знову ж так, незрозуміло.

Невідомо також, як за нового уряду зміниться підхід офіційного Мадрида до питання каталонського сепаратизму. Маріано Рахой був провідником жорсткої лінії; очевидно, наразі на Барселону очікують певні послаблення. До чого вони призведуть і чи будуть виправданими – невідомо.

А от в україно-іспанських взаєминах, схоже, нічого не зміниться. Принаймні, президент нашої держави Петро Порошенко а підсумками офіційного візиту, що відбувся 4 червня – відразу після призначення нового прем’єра (до речі, це був перший візит українського лідера до Іспанії за останні 22 роки, а Петро Порошенко – першим главою держави, з яким Педро Санчес зустрівся на новій посаді) – заявив про висловлену Санчесом підтримку позиції України в ЄС та євроатлантичним амбіціям України.

"Дуже важливо, що ми отримали чітку позицію на підтримку суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України. Підтримку позиції продовження санкцій. Підтримку позиції України в ЄС. Підтримку євроатлантичних амбіцій України", - розповів Порошенко у коментарі за підсумкам зустрічі.