Генеральному секретарю ООН Антоніу Гутеррішу доведеться розмовляти із російським президентом Володимиром Путіним про долю Олега Сенцова та інших українських заручників. З таким закликом звернулися до генерального секретаря ООН представники 38 країн світу.
І сам факт того, що генеральному секретарю ООН доведеться розмовляти з керівником країни, в якій проходить футбольний чемпіонат, про політичних в'язнів - громадян іншої країни, ще раз підкреслить всю двозначність ситуації із цим чемпіонатом.
Нічого іншого і не можна було очікувати. Проведення чемпіонату в країні, яка розв'язала війну, переслідує політичних дисидентів, полює за чужими громадянами і дестабілізує ситуацію в багатьох регіонах світу, не може не поставити будь-якого політика, який приїде на чемпіонат, в складну ситуацію - якщо звичайно тільки цей політик не російська маріонетка або диктатор.
Всім іншим доведеться рятувати репутацію. Той, хто приїде в Москву на матчі - як генеральний секретар ООН - змушений буде говорити з Володимиром Путіним аж ніяк не про футбол.
Самого Путіна це, звичайно ж, влаштовує. Адже російському президенту важливо не те, про що з ним говорять, а то, що до нього приїжджають. Те, що Росія не знаходиться в міжнародній ізоляції - чемпіонат проходить, політики присутні, все добре. На жодне виконання вимог цивілізованого світу він не піде, ніяких ув'язнених не звільнить. Максимум - продемонструє гуманність у вигляді дозволу українському омбудсмену відвідати заручників. І буде хизуватися цим перед своїми західними співрозмовниками.
Цивілізований світ, який дозволив Путіну так комфортно себе почувати, весь цей місяць буде виглядати справжньою унтер-офіцерською вдовою, яка сама відшмагала себе на Красній площі під об'єктиви Russia today. Якщо Захід хотів розписатися у власній безпринципності і моральному безсиллі - у нього це вийшло.