//
live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Агнєшка Ромашевська-Ґузи: бути пропутінським на Заході негарно, а бути антиукраїнським – можна

Член правління Європейської Федерації журналістів про антиукраїнську моду та кремлівську теорію щодо хаосу в Україні

Агнєшка Ромашевська-Гузи, директор телеканалу "БЕЛСАТ", член правління Європейської Федерації журналістів в ефірі телеканалу Еспресо про антиукраїнську моду, яку впроваджує РФ, і кремлівську теорію про абсолютний хаос в Україні.

Справа Бабченка породила небачений резонанс, але, з другого боку, ми відчуваємо, що Російській Федерації вдалося найважливіше, переорієнтувати справу замаху, спробу вбивства Аркадія на, так би мовити, внутрішньо українські розбірки.

Я, виходячи з польського досвіду, відчувала, що тут будуть певні проблеми. До чого тут польський досвід? Я докладно пам’ятаю антикорупційну спецоперацію у Польщі багато років тому, яка насправді була проведена чисто, гарно і дуже прозоро. Натомість, коли її у певний момент представили публічній думці, то вдалося викривити значення цієї справи – увесь сенс справи змістився у політичний бік, замість концентрації на суті проблеми і того, у чому полягала сама справа. Тож згадала про це, побачивши справу Бабченка. А тут ще й долучилась ціла група ображених журналістів, бо, мовляв, як: "Нас обдурили, це ж дуже недобре, бо ми завжди подаємо правду, а тут – неправда". Є й друга річ – Російська Федерація має насправді дуже великі можливості в галузі дезінформації. Врахувавши ці кілька аспектів, я думаю, що це, вочевидь, може створювати подібні проблеми.

З другого боку, ми в Україні відчули, як працює, можливо, кремлівська пропагандистська машина, коли основну проблему усіляко намагалися затулити тими чи іншими речима, які насправді підважують основну проблему – це списки людей, яких Кремль би хотів "замовити" в Україні. Зокрема, йдеться про ситуацію з так званим списком 47 українців, хоча, можливо, це фейковий список, який оприлюднили через таке джерело, як "Страна.UA".

Усі операції спецслужб пов’язані з дезінформацією, і варто звернути увагу на те, що все це подають ЗМІ. У зв’язку з тим, коли запускають одну дезінформацію, то відкриваються натомість і на всі інші. А що робитимуть росіяни? Запускатимуть незліченну кількість дезінформації. Що робитимуть захисники звинуваченого? Запускатимуть через нього цілу масу дезінформації. Вже пішли новини, що підозрюваний є агентом якоїсь контррозвідки, - щось він там таке розповідав.

Увесь цей комплекс спричинятиме до комплексної плутанини, слугуватиме тому, щоб ніхто нічого не знав достеменно. А одночасно над цим всім гучно лунатиме голос журналістів: "Дайте нам факти! Як же ж це, мало бути 30, а є 47? А чому ми всього не знаємо?" - і так далі. У своєму фейсбуці сам Аркадій Бабченко дуже слушно зауважив: "Перепрошую, але ж ця операція ще певно триває". Тобто всього не можна розповісти і Саші, і Маші, чи ще комусь.

Ще зроблю важливе зауваження для моїх колег-журналістів: я противниця співпраці журналістів зі спецслужбами, але в звичайних ситуаціях, тобто я проти, щоб журналіст збирав інформацію для себе, а при нагоді виявляється, що збирав її і для спецслужб. Подібні речі несумісні. І я наголошую на цьому! Натомість геть іншою є ситуація, в якій ти знаєш про скоєння злочину, чи твоєму життю щось загрожує, тоді перепрошую – це ж не гестапо, це спецслужба незалежної демократичної держави, якою б вона не була і як би кепсько в державі не урядували. І це фундаментальна різниця.

З другого боку, часом на Заході критика українських спецслужб і України, як такої крізь призму справи Бабченко є більшою, ніж, скажімо, засудження дій Російської Федерації, дій Кремля стосовно переслідування журналістів і розв’язаної війни на сході України.

Маю відчуття, що кілька журналістських організацій мають з того огляду дуже, з моєї точки зору, нечистий чи брудний рахунок. Я пам’ятаю, свого часу ми намагались вплинути на деякі журналістські організації, намагалися зацікавити долею журналістів ще на самому початку як анексії Криму, так і агресії на Донбасі. Тоді українських журналістів та операторів викрадали і утримували так звані "сепаратисти", - я тоді особисто дзвонила, намагалась втрутитись, писала.

Спочатку я навіть не розуміла тих людей, думала, що мої е-мейли губилися, адже на них не відповідали. Якось дивно. А ставлення деяких людей є доволі сумнівним. Можна сказати, що в деяких організаціях, звісно, що у не всіх, відчутний виразний вплив російської дезінформаційної кампанії. Водночас слід враховувати, що часто грають як по ультраправих, так і по крайньо лівих сторонах політичної сцени.

Хоча це не завжди помічають українські журналісти, бо вони часом дивляться на Захід: "О, як там чудово, якщо там говорять, то напевно мають рацію". Треба розуміти ще одне, з точки зору кремлівської пропаганди чи дезінформаційної кампанії, є одна дуже важлива річ: зараз нелегко когось переконати симпатизувати Путіну. Бути пропутінським – це ж негарно, натомість бути антиукраїнським – це ж, можна, чому б ні, чи не так? Антиукраїнським можна бути завжди. Візьму польський приклад: якщо про Польщу говорять, що Польща – це друга Білорусь, або, що тут панує Путін, то не треба вірити подібній журналістиці. Мовляв, на Заході сказали, що Путін панує в Польщі, - але ж це повна дурня. І так на це слід дивитись.

А які джерела тих інформаційних хвиль, точніше, дезінформаційних, адже часто Україна постає якщо не Сомалі, то принаймні Південним Суданом. Польща постає Веймарівською Німеччиною у 32 році. Так, ми розуміємо, що це неправда, але представники західних медійних спільнот експлуатують цю тему. Це від незнання, від небажання бачити ситуацію, чи, можливо, це мотивація через ті чи інші навіть західні фонди, але пов’язані з Кремлем?

У більшості таких явищ ми маємо справу зі змішаною мотивацією. Тобто, з одного боку, недостатня поінформованість, з другого – мода. Дуже важливим елементом кожної такої ситуації є мода. Якщо вдасться зробити щось модним, то ж певна кількість людей про це говоритиме. Незалежно, чи правда це чи ні, але ж це модно, тож так і говоритимемо.

В таких ситуаціях російським спецслужбам дуже легко діяти: достатньо вкинути щось і воно вже далі гратиме само. Думаю, що так і відбувається. Водночас, це ж не так, що, мовляв, всі є агентами Кремля. Це очевидна дурня, звісно що ні! – нема стількох агентів Кремля. Натомість є певні умови, в яких різного роду агентам Кремля дуже легко діяти. І я переконана, що вони активні. Думаю, залучають і західні фонди, що діють під так званим "прикриттям". Але попри це все, мусимо розуміти – існують схеми продиктовані модою, яка диктує певне загальне враження, від якого потім дуже важко відмиватись.

Візьмімо відгомін у Польщі справи Бабченка. У Польщі включився такий механізм: спочатку обурення, бо це жахливо, а потім – стоп-стоп, а як же ж то, що тут криється, щось нечисто, мовляв, огидне СБУ і так далі. Ну і люди, очевидно, почали задумуватись над тим всім. Я написала текст, аби їх пробудити – ну прокиньтесь дорогі люди, прокиньтесь на хвилинку. Що ж ви творите!

Концепція дезорганізації, творення в ЗМІ враження про абсолютний хаос в Україні є однією з концепцій пропагандистських дій Російської Федерації і Кремля. І цьому годі дивуватись, бо ця зброя в нинішній час досить ефективна, і часом ефективніша від гармат. Україна часто сама себе дискредитує, бо кожна держава робить серйозні помилки. Але ж це не змінює факту – щодо мети росіян.

 

 

новини партнерів

‡агрузка...

25 березня, 2019 понеділок

24 березня, 2019 неділя

25 березня, 2019 понеділок

24 березня, 2019 неділя

23 березня, 2019 субота

Відео

Введіть слово, щоб почати