Фестивальний сезон цьогоріч відкриває не Atlas Weekend, а новий фест - BeLive, який пройшов на НСК "Олімпійський" у центрі Києва.
Ми із фотографом Володимиром приїхали до стадіону, щоб розпочати фестивальне літо. Підходимо до кас, що стоять поруч із входом. Їх доволі багато, та відкриті лише декілька. На касі отримуємо спеціальні браслети.
Із ними ми ідемо на вхід, але нас не пускають: волонтери сповіщають, що чекати ще години дві. Після кава-брейку ми все таки заходимо і потрапляємо під райдужну арку зі стрічок. Настрій фестивалити з’являється одразу, адже зліва вже лунає гурт "Тулим".
Поки той качає кількох людей біля сцени, ми йдемо на запах. На фудкортах пропонують усе: від піци до алкогольного морозива.
"Молодой люді, подходітє, здєлаю шяурьмє. Маґу зделать острий", - кричить з прилавку колоритний чоловік.
Не погодитись неможливо, і тому вже за кілька хвилин у нас у руках дві величезних шаурми. Та оплатити їх було не так просто: розрахунок тут лише карткою Visa. На щастя, у одного з нас вона таки знайшлася.
У іншому випадку ви або забуваєте про їжу, або відкриваєте картку у "Ощадбанку" чи "ПриватБанку". Якщо ви не клієнт одного з них, можна відкрити рrepaid-картку і на місці одразу її поповнити.
Знайти тінь, аби насолодитись шаурмою - це теж важке завдання. Столи стоять під палючим сонцем, тому їсти треба зі швидкістю світла, аби не "розтанути" від спеки.
Біля фудкортів стоїть іще один - із алкоголем. Взявши два холодних коктейлі, ми повертаємося до сцени My Music Stage вже на виступ Very The Jerry. Через спеку під сценою і далі лише четверо-п’ятеро людей.
Нас рятує гучна музика, яка несеться з Main Stage - електронний сет від Funkerman. Нам доводиться двічі обійти весь "Олімпійський", аби врешті знайти вхід у чашу НСК.
Усе тому, що на території немає вказівників, і врятувати може лише карта на вході або онлайн-мапа у соцмережах.
Здається, ми марно поспішали: перед сценою стоїть лише кілька десятків людей, які ліниво і майже непомітно підтанцьовують під музику.
"Ох, здається, ми можемо образити Jamiroquai", - переживає фотограф.
Із сидром у руках, який продають прямо біля сцени, ми чекаємо появу Jamiroquai. Концерт затримується більше, ніж на 30 хвилин. Тим часом до сцени підтягуються люди, і більшість із них точно знає, хто такі Jamiroquai: це написано прямо на їхніх спинах.
Ще трохи очікування - і легенда джаз-фанку Джей Кей виходить на сцену! Як і обіцяв, у чудернацькій шапці, а ще - у спортивному худі та звичайних джинсах.
Гурт заворушив стадіон одразу, розпочавши з пісні Shake It On. Разом із ними гурт згадує свої найвідоміші хіти - Cosmic Girl і Superfresh (ні, Virtual Insanity не було).
Зненацька Джей Кей сходить зі сцени. Спуститися йому допомагають декілька охоронців, адже у соліста проблеми зі спиною. Він простягує руку, аби привітатися з усіма. Найбільш активні аж перевалюються через огорожу, щоб торкнутися руки соліста. Мені щастить: таки чіпляю своєю лівою рукою Джея.
"Вхопила бога за бороду", - із зітханням говорить за спиною незнайомець.
На десерт Jamiroquai залишили Love Foolosophy. Запалені глядачі викликають гурт на біс, тупочучи ногами та аплодуючи. Все ж гурт вирішує залишити інтригу і повторно до натовпу не виходить.
Другий день фестивалю розпочинається із паркої погоди і шаленої спеки. Сховатися від них важко: на стадіоні немає ні наметів, ні дерев. Тому ми із фотографом вирішуємо прийти пізніше.
Як тільки ступаємо за "поріг" BeLive, сонце змінюється на дощ. Усе це створює ідеальні умови для того, щоб слухати британців Everything Everything. Неідеальними вони виявились лише для тих, хто зовсім був не готовий до такої погоди.
Ми ж одягнули дощовики і вже готові слухати голос Джонатана Гіґґса. Вже з першої пісні A Fever Dream співак у помаранчевому тренчі занурює у свою музику: хтось танцює у ритм дощу і треку, хтось ловить краплі, а хтось - нерухомо слухає із закритими очима.
Та вже за кілька хвилин Гіґґс несподівано зриває публіку ритмічними Cough Cough і Regret. Наприкінці він скидає оберти і повертає нас у стан невагомості. No Reptiles остаточно змушує закрити очі і поринути у інші світи.
Дощ не перестає лити. Але Hurts виходить на сцену і одразу зриває шалені оплески. Гурт тут не вперше.
Свій концерт британці розпочинають із Disire, і ми разом із глядачами підспівуємо Адаму і Тео. Разом співаємо із ними і інші хітові пісні - Sunday, Silver Lining, Miracle та Sandman. Під ліричні пісні Тео дарує троянди глядачам, жбурляючи їх прямо зі сцени. Через квіти від британців трапляються навіть невеличкі бої. На щастя, без травм.
"So take a look around, It's so magnificent!" - співають Hurts.
І справді дивовижно: публіка увімкнула ліхтарики, і стадіон перетворився на зіркове небо.
Звісно, Тео з Адамом не залишають глядачів без найбільших своїх хітів - Wonderful Life і Stay. Публіка так просто не відпускає хлопців, тому ті виходять співати на біс.
Третій день BeLive хоч і натрапив на холодну погоду, та це не завадило прийти та розважитись. На території фестивалю не змінилося нічого. Тільки на фудкортах холодні напої замінили на гарячі.
Ми купуємо чай і йдемо до головної сцени, де вже намагається зігріти публіку гурт Honne.
"It’s so good to be here first time", – зізнається соліст гурту.
Вони розпочинають з однієї з останніх пісень Love Me / Love Me Not. Не забуває Honne і про добре відомі All In The Value і Good Together. Ми ж із Вовою стоїмо далі від сцени. Чи то через дощ, чи то через надто спокійний і непритаманний попереднім дням темп, Honne нас не зігріває.
Тому ми чекаємо на запальних Parov Stelar і спостерігаємо за натовпом, якого через холод не так уже і багато.
Австрійський гурт Parov Stelar розпочинає концерт із запізненням - о 22:00. Та із першою піснею вони "підривають" публіку: усі танцюють, попри дощ та невеличкі калюжі на покритті стаціону.
Вокалістка зізнається, що гурт сумував за Україною і радий їй за будь-якої погоди. Злива стає сильнішою, та це підсилює атмосферу.
"Then lets ride, Yeah gonna ride, Lets right...all night", - закликають танцювати усю ніч Parov Stelar.
Трубачі, запальна вокалістка і електронна музика змушують усіх танцювати наче востаннє. І нехай на вулиці 14 градусів за Цельсієм, чай уже не потрібен: Parov Stelar розвели справжнє музичне вогнище.
Фото: Володимир Гуцул для Еспресо.TV