Віталій Портников: війна з Україною для Росії є більш важливою, ніж футбол

Істерика, яку влаштували російські політики і журналісти після перегляду приватного відео хорватських футболістів, ще раз продемонструвала, що насправді росіян цікавить не спорт, а війна. А футбол для них - лише продовження війни іншими засобами. Доказ, що Росію всі будуть поважати - навіть якщо її влада і її громадяни будуть здійснювати огидні злочини.

Здавалося б, що має цікавити людей після поразки власної збірної в чемпіонаті світу? Розбір гри збірної? Обговорення подальших перспектив? Але ж ні! Їх цікавить те, що хорватський футболіст Домагой Віда сказав "слава Україні!" на запису, який з'явився у соціальних мережах.

У цих словах немає ніякої очевидною політики. Так можна сказати про будь-яку іншу країну. І в них вже точно немає нічого антиросійського - якщо тільки не знати, що твоя країна напала на Україну, що вона з нею воює, що вона вбиває її громадян і окупує її території. Тоді, звичайно, слова "слава Україні!" звучать як бойовий клич. Але ж, здається, в Росії не визнають, що з нами воюють? Їх там нєт?

Проте, слова Види стають головною темою російських дискусій, приводом для доносу в ФІФА. І ФІФА оголошує футболісту попередження - ще одна ганьба для цієї організації, діяльність якої стала синонімом корупції і подвійних стандартів.

Футбольних мафіозі не турбує, що вони проводять свій чемпіонат в країні, яка розв'язала війну проти сусідньої держави. Окупує території. Катує. Вбиває. Незаконно утримує в тюрмах. Бомбить мирних жителів в Сирії. Класична країна-вбивця. Але це немає значення. Тому що спорт - він поза політикою. А слова Домагоя - це політика! І ці мерзотники бажають, щоб ми повірили в цю нісенітницю!

Це не перший такий чемпіонат ганьби. Попередні два відбулися у фашистської Італії 1934 року і у авторитарній Аргентині 1978 року. В обох країнах була жорстока тупа диктатура. Узурпували владу. Переслідували політичних супротивників. Катували. Вбивали. Але футбольна мафія на все закрила очі. Відразу ж після чемпіонату світу Муссоліні напав на Ефіопію. Це була прелюдія до Другої Світової війни. Після чемпіонату світу в Аргентині військова диктатура стала готуватися до нападу на британців на Фолклендських островах. Це був один з найбільш небезпечних військових конфліктів кінця ХХ століття. Інакше і бути не могло.

Диктатор, якому дарують чемпіонат, вірить, що залишиться безкарним.

Від ганьби 1934 року і 1978 року ганьба 2018 року відрізняється тільки одним - Путін вже веде війну. Він отримав індульгенцію на продовження і розширення військових дій. На тортури. На вбивства. На смерть. На бомбардування.

Багато хто з молодих росіян, що зараз радіє перемогам власної збірної або переживає через незабите пенальті, незабаром може повернутися додому в цинковій труні. Але це - їхній власний вибір. Нація, яка вважає за краще єднатися навколо футболу, ніж єднатися у боротьбі проти огидної диктатури, не заслуговує на історичну поблажливість. Просто тому, що вона демонструє, що може бути єдиною, тільки ось злочини власної влади її не цікавлять. Більш того, вона їх часто підтримує - Крим же наш!

Жаль викликають громадяни інших країн, які можуть стати жертвами російської агресії. Українські військові гинуть просто в дні чемпіонату. Британка загинула від дії "Новачка" в дні чемпіонату. Не хочеться навіть передбачати, що буде потім.

Кров всіх цих людей, всіх сьогоднішніх і завтрашніх жертв Путіна - на руках керівників ФІФА і апологетів "спорту поза політикою". Навіть якщо в силу своєї корумпованості або просто ідіотизму вони не здатні це визнати.