12 липня правління Національного банку України ухвалило рішення підвищити облікову ставку до 17,5%. Своє рішення НБУ обґрунтовує необхідністю повернути інфляцію у межі цільового діапазону у 2019 році.
Про це повідомляє прес-служба Національного банку України.
Вища ставка - менше зростання
Облікова ставка одним з інструментів монетарної політики. Встановлюючи значення облікової ставки, НБУ надає банківській системі орієнтир щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів на відповідний період (тобто кредитів та депозитів). Відповідно це впливає на їх вартість для бізнесу й населення.
Чим вища облікова ставка, тим дорожче обходяться банкам позики рефінансування, тим дорожче вони пропонують власні кредити, тим менше позичальників оформляють позики. А це своєю чергою впливає на темпи економічного зростання - воно сповільнюється.
Утім облікова ставка є одним з ключових інструментів запобігання високій інфляції та утримання контролю над рівнем цін у країні.
Нагадаємо, це вже четверте підвищення облікової ставки з початку 2018 року. Минулого року НБУ переглядало головний інструмент монетарної політики 9 разів. Найнижче значення зафіксоване в травні-вересні 2017 року - 12,5%.
Читайте також: Дешевих грошей не буде. Чому НБУ підвищив облікову ставку та що це дасть економіці
Чому підвищили
Цікаво, що за підсумками червня 2018 року споживча інфляція суттєво сповільнилася до 9,9% у річному вимірі та виявилася дещо нижчою за траєкторію прогнозу Національного банку, опубліковану в Інфляційному звіті (квітень 2018 року), повідомляють в НБУ.
Базова інфляція в червні також уповільнилася – до 9,0% у річному вимірі та виявилася нижчою за очікування.
Насамперед, це відбулося завдяки відчутному збільшенню пропозиції продуктів харчування внаслідок більш сприятливих погодних умов і зростання імпорту, пояснюють в НБУ.
Утім, усе ще високе значення базової інфляції свідчить про збереження значного фундаментального інфляційного тиску.
Це насамперед результат стійкого зростання споживчого попиту, який підтримують високі темпи збільшення доходів, що значно перевищують темпи зростання економіки.
Нацбанк залишає прогноз інфляції на кінець 2018 року незмінним на рівні 8,9%. Більш швидке, ніж прогнозувалося, уповільнення інфляції у травні-червні поточного року буде нівельоване у другому півріччі. Адже наприкінці року очікується суттєвіше, ніж передбачалося раніше, підвищення адміністративно регульованих цін і тарифів, спрямоване на наближення цін на газ на внутрішньому ринку до ціни імпортного паритету, та відповідне здорожчання пов’язаних із ними житлово-комунальних послуг.
На думку Національного банку, зниження інфляції до цілі може опинитися під загрозою через дію низки чинників – подальше пожвавлення внутрішнього попиту, активну трудову міграцію, посилення ризиків щодо отримання чергового траншу Міжнародного валютного фонду та іншого пов’язаного фінансування, зависокі інфляційні очікування, зниження інтересу інвесторів до активів країн, що розвиваються.
Більш жорстка монетарна політика нівелюватиме їх вплив та сприятиме зниженню інфляції до 5,8% на кінець наступного року і до 5% у 2020 році.
Читайте також: Що буде з гривнею, цінами на газ і темпами економічного зростання до 2021 року
Що буде з економічним зростанням
Після прискорення у 2018 році економічне зростання дещо уповільниться, констатують в НБУ.
Національний банк вважає актуальним прогноз зростання реального ВВП на рівні 3,4% у 2018 році. Основною рушійною силою економічного зростання залишиться приватне споживання, що у поточному році посилиться завдяки збереженню високих темпів зростання реальних зарплат на тлі активних міграційних процесів.
У 2019 році зростання реального ВВП уповільниться до 2,5% (у попередньому прогнозі – 2,9%) через вичерпання ефектів підвищення соціальних стандартів, жорсткі монетарні умови, необхідні для повернення інфляції до цілі, а також стриманість фіскальної політики, яка зумовлюватиметься необхідністю погашення значних обсягів державного боргу.
У 2020 році реальне зростання економіки становитиме 2,9%. Основним драйвером економічного зростання у середньостроковому періоді й надалі буде приватне споживання, додатковим стимулом для якого є перекази з-за кордону, що зростають через посилення трудової міграції.
Ключовим припущенням окресленого сценарію залишається подальший поступ у здійсненні структурних реформ, передбачених програмою співпраці з МВФ, наголошує регулятор.
Тож основним ризиком для реалізації окресленого макроекономічного прогнозу є відсутність прогресу у проведенні структурних реформ, необхідних для збереження макрофінансової стабільності, та продовження чинної програми з МВФ