Від української бабці до британського прем'єр-міністра. Як у кіно зістарюють акторів

На церемоніях вручень усіляких кінопремій як правило існують головні та менш головні категорії. Призи гримерам роздають десь на початку шоу, аби глядачі розігрілися перед "більш важливими" номінантами.

Втім, буває і таке, що головною фішкою стрічки є саме грим. Причому, захоплення викликає не лише щось суперфантазійне, коли акторів перетворюють на якихось небачених персонажів. В історію гримерської майстерності увійшли приклади "непомітної" роботи, коли кардинальна зміна зовнішності здавалося відбувалася у абсолютно природній спосіб.

Окрема історія - зістарення акторів, адже часто у фільмах показують персонажа у різні періоди життя, а режисер воліє обійтися лише одним актором. До того ж, глядачам часто страшенно цікаво побачити знойоме обличчя у трансформованому вигляді. І ось, прийшов той час, коли в українському кіно актори зістарюються так, що зовсім не хочеться закрити від сорому очі руками. Приміром, "Брама" Володимира Тихого, яка минулого тижня вийшла у прокат. З неї і почнемо.

Ірма Вітовська-Ванца "Брама"

Стрічка розповідає про сім'ю, яка живе у зоні відчуження - баба Пріся, її донька та онук. Ірмі Вітовській-Ванці для ролі войовничої, матюкливої та містичної бабці довелося накинути кілька десятків років. Причому не лише за допомогою силіконової маски - акторка змінила голос, жести, ходу і так далі.

В результаті бабця вийшла дуже колоритною та органічною. Якщо у когось були побоювання щодо якості маски - вони, як правило, зникали під час перегляду. Навіть на крупних планах придертися до "справжньості" бабусі практично неможливо. Відтак, номінації "Найкраща акторка" та "Найкращий грим" на усі можливі українські кінопремії точно забезпечені.

Бред Пітт "Загадкова історія Бенджаміна Баттона"

Френсіс Скотт Фіцджеральд написав оповідання про людський снобізм, приземленість та відсутність фантазії. Мова у ньому йде про дивовижу - дитина народилася у вигляді старого чоловіка. Протягом життя він усе молодшав і молодшав, поки зовсім не зник.

На головну роль режисер Девід Фінчер запросив Бреда Пітта, який цілком незаслужено багатьма сприймається як виконавець не надто складних ролей. У "Загадковій історії Бенджаміна Баттона" акторові довелося поєднати старече і дитяче, фактично зіграти маленького хлопчика у тілі вже зовсім немічного персонажа. В результаті він номінувався на кілька престижних премій, а художник з гриму Грег Кенном отримав "Оскара", "Сатурн" та "Бафту".

Сігурні Вівер "Білосніжка: страшна казка"

Зробити із сексапільної Сігурні Вівер гидку відьму і отримати премію "Еммі" - свій план гримери чергової інтерпретації "Білосніжки" таки виконали. Автори свій фільм позиціонували як жахалку. Такою вона і вийшла, не в останню чергу завдяки зовнішності злої мачухи.

Перед художниками стояло завдання не лише зістарити акторку, але і зробити її втіленням зла. Вочевидь, самим братам Грімм їхня робота неабияк сподобалася б - у своїх казках вони нерідко намагалися за допомогою лихих персонажів викликати не лише страх, але і огиду.

Тільда Свінтон "Готель "Гранд Будапешт"

Мадам Ді вже за 80, але це не привід відмовлятися від молодого коханця. Вес Андерсон - майстер вигадувати оригінальних персонажів, Тільда Свінтон - неперевершено їх втілює. Відтак літня аристократка у її виконанні стала однією з найбільш яскравих у "Готелі "Гранд Будапешт", незважаючи на епізодичність.

Фільми цього режисера як правильно гротескові, з дуже яскравою візуальною складовою. Тому художникам там можна проявити свої здібності на повну. Гримерці Френсіс Хеннон у випадку з Мадам Ді довелося поєднати ексцентричність та природність, за що вона і отримала "Оскара" та "Бафту".

Джонні Ноксвілл "Поганий дідусь"

Джонні Ноксвілл перетворювався на дідуню ще у мегапопулярному шоу "Придурки". Канал MTV свого часу зробив кілька серій документального кіно про групу абсолютно пришелепкуватих хлопців, які витворяли казна-що - від засовування іграшкової машинки собі у дупу до дегустації унітазів просто у магазині.

Ноксвілові робили старечий грим на усе тіло і у такому вигляді він потішався над американцями, які навіть зблизька не могли розпізнати "підробку". Автори "Поганого дідуся" вирішили і собі використати цю ситуацію. У фільмі мова йде про 86-річного Ірвінга Зісмана, який через усю Америку везе онука до свого сина. Половина епізодів зняті з реальними людьми, які передбачувано і не підозрювали про наявність гриму. За це художника Стівена Прауті номінували на "Оскар".

Гері Олдмен "Дракула Брема Стокера"

Гері Олдмена взагалі дуже легко змінювати візуально - на його рахунку безліч персонажів, в яких досить важко впізнати хто є хто. До того ж, він часто отримував пропозиції грати у неймовірно чудернацьому гримі - згадайте хоча б абсолютно понівеченого доктором Лектером персонажа у стрічці "Ганнібал".

Роль графа Дракули у фільмі Френсіса Форда Копполи стала для Олдмена однією з найяскравіших. Він зобразив свого персонажа як у молодості, так і у старості. І будучи в обох образах актор зібрав безліч компіментів саме за еротичність. Що ж до самого фільму, то рецензії критиків та касові збори досі тримають "Дракулу Брема Стокера" у списку найкрутіших вампірських історій.

І ще раз Гері Олдмен "Темні Часи"

У цьому фільмі Вінстон Черчилль зображається у перші місяці на посаді прем'єр-міністра. Протягом усієї стрічки він умовляє своє оточення, що не можна йти на жодні поступки з нацистами. Якщо цьому злу не протистояти із самого початку - воно неодмінно знищить усе навколо. Сюжет досить тісно перегукується із нашими сучасними подіями, тому, можливо, фільм став страшенно важливим для українців.

"Темні часи" отримали позитивні відгуки як від критиків, так і від глядачів. Ясна річ, грим став чи не найголовнішою фішкою цієї роботи, а гері Олдмен цілком прогнозовано отримав свого "Оскара".

Леонардо Дікапріо "Дж. Едгар"

А ось тут ситуація протилежна. Історія Клінта Іствуда про одіозного керманича ФБР отримала достатньо стримані відгуки, як від глядачів, так і від критиків. А грим і взагалі часто називали геть невдалим. Як у Леонардо ДіКапріо, так і у Наомі Вотс, яка зіграла головну жіночу роль.

Втім, частина критиків таки хвалила стрічку - за любовну лінію між головним героєм і його партнером та за костюми. Фільм охоплює майже сім десятиліть і художникам довелося дуже точно передавати кожен період.

Вайнона Райдер "Едвард Руки-Ножиці"

Ну і ще один приклад не дуже вдалого зістарення. Майже 30 років тому Тім Бартон випустив одну зі своїх найдобріших казок. Це історія про такого собі новітнього доктора Франкенштейна, який дав життя чудернацькому хлопцеві, а потім помер. Тому героєві з лезами замість пальців довелося шукати свого місця у маленькому містечку, в якому нема місця чомусь незвичному.

Вайнона Райдер грає кохану дівчину Едварда і протягом фільму вона з'являється в образі бабці, яка і розповідає цю казку. Навряд цей грим можна назвати натурнальним, але увійти у розділ класики це фільмові не завадило.