Спеціальний представник Державного департаменту США Курт Волкер чергового разу звинуватив Москву у перешкодах роботі Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі. Це тільки одна із численних заяв Волкера, що точно схарактеризовують поведінку Кремля. Волкер сповідує публічну дипломатію чесності. Він не намагається зробити вигляд, що з Росією можна домовитися тоді, коли її керівництво не виявляє навіть ознак прагнення до компромісу.
Це та дипломатія, яку багато хто схильний вважати ключем до вирішення конфлікту на Донбасі і української кризи в цілому. Нехай навіть Волкер діє у ситуації, коли сам президент США налаштований на пошук домовленостей з Путіним. Але ж і Дональд Трамп говорить не про домовленості за всяку ціну, а про пошук того самого компромісу. І цей компроміс повинен включати в себе те, чого поки немає - кардинальну зміни політики Росії в українському конфлікті.
Курт Волкер протягом року послідовно відстоює цей американський підхід. Однак поки що результат його діяльності полягає в тому, що він змушений спілкуватися з Москвою виключно у формі публічних заяв. Після того, як в Кремлі зрозуміли, що американського представника не можна використовувати, його стали бойкотувати.
Це і є суть російського підходу до того, що відбувається навколо Донбасу. Москва не збирається ані йти звідти, ані навіть шукати компромісу. Їй потрібні партнери для імітації переговорів. Саме тому заклики учасників «нормандського формату» до результативності консультацій призвели до заморожування переговорів і початку діалогу з Волкером, а вимоги Волкера - до відмови від переговорів з ним і відновлення "нормандського формату". У Москві готові займатися "жонглюванням" форматами до нескінченності просто тому, що Росію не цікавить результат. Її цікавить імітація конструктивності до моменту, поки не дозріють умови для нової агресії. Так уже було з Грузією. І так може бути з нами.
У цій ситуації найкраще - це говорити правду. Курт Волкер обрав для себе саме таку позицію. Якщо не допомагає дипломатія, тоді має працювати публічне засудження дій агресора і допомога країні, проти якої здійснено агресія. Цивілізований світ теж може очікувати умов, поки не визріють умови для ліквідації наслідків агресії. Зовсім не обов'язково має бути так, як було у Грузії.
Може бути так, як у Хорватії.