Джейн Гарпер. Посуха. – К.: Нора-друк, 2018
За сюжетом цього психологічного австралійського детективу, федеральний агент приїздить у невеличке місто, щоби разом з місцевим детективом розслідувати самогубство друга свого дитинство. Утім, надто вже воно схоже на вбивство, до того ж, мешканці міста не квапляться допомагати непроханому гостеві. Кожен з них має свою власну таємницю, Слід додати, що двадцять років тому наш агент разом з батьком був змушений нагально виїхати з дому, рятуючись від звинувачення у жорстокому вбивстві. Повернувшись, він бачить ту саму ситуацію – і неприязні до чужака, і щоденної пиятики, і повної деградації місцевих мешканців.
"- Господи, та тут усе вимерло, - зронив Фок. -Така біда з фінансовими проблемами. Вони заразні. У фермерів нема грошей щось купувати у крамницях крамниці банкрутують - і ось вам ще більше людей, у яких нема грошей щось купувати. Тут усе валиться, як доміно".
На самому початку цієї напруженої трагічної оповіді стається аварія, в результаті якої гине п’ятирічний хлопчик, і докорінно змінює життя багатьох людей, адже причетні до неї їдуть геть, навіть не зупинившись. Тож історії, про які ми дізнаємося згодом – це те, як герої живуть з цієї трагедією, адже навіть з місця події можна втекти, але від себе та свого минулого – майже ніколи. У спокої не залишається ані мати загиблого хлопчика, ані винні в аварі, ані поліцейські, що, розпочавши розслідування, кружляють хибними шляхами. Чи настане покарання? Чи глянуть всі причетні до трагедії в очі своєму минулому? Чи зникне коли-небудь тягар з їхньої душі? Адже ані люди, ані доля такого не прощають.
"Єстін нарешті піднімає на мене очі, і я бачу, що його це теж не тішить. Обличчя непорушне, але в очах біль. Він повільно хитає головою. — Послухай, Дженно, весь Пенфеч знає, що тебе заарештували за наїзд на того хлопчака, а ще — що ти тут, у затоці, тільки тому, що винаймаєш у мене котедж. Для них це чи не те саме, що я сам вів би ту машину. Лише питання часу, коли такого, — він вказує на напис на дверях, який не відтерся попри всі мої зусилля, — стане більше. Або чогось гіршого. Собаче лайно у поштовій скриньці, петарди, бензин — у газетах постійно про таке пишуть".
Починається все у цьому ретродетективі, як завжди, з мирного опису буднів, коли ніщо зазвичай не віщувало біди, але потроху все заполонює тривожна атмосфера того часу.
"И вдруг стало понятно, что сейчас три часа ночи, город застыл, словно оцепенев по приказу невидимого, но очень страшного командира, а автомобиль с потушенными фарами, проезжающий в тени огромного каменного собора, — знак беды, имя которой "страх".
Тож надворі 1936-й рік, по ночах у квартирах радянських громадян все частіше лунають дзвінки в двері, і всі знають, що це не віщує нічого доброго. Знає це головна героїня роману, яка працює лікарем-педіатром. Але нічний дзвінок, який налякав її, означав зовсім не те, про що вона встигла подумати. На порозі стояв колишній наречений, лікар-психіатр, який буквально благав оглянути дуже дивного пацієнта. Якби бідна жінка знала, чим обернеться її згода… Хоч насправді таємничий пацієнт, який не мав імені, будучи зареєстрований під номером, що ретельно охоронявся секретним відділом НКВС, виявився хлопчиськом десяти-дванадцяти років. Ясна річ, що після цього життя лікарки летить шкереберть, вона стає свідком страшних і безглуздих смертей людей, які пов'язані з дивною пацієнтом, в її кімнату підкидають труп, а їй самій погрожують ...
Чи не вперше у цьому романі докладно і тверезо розказано про те, як саме відбуваються вбивства у мережі. З одного боку, такі вже жорстокі реалії жанру – сучасного детективу про світ нових технологій і комунікацій, який породжує все новіших монстрів, які навіть не снилися мужнім героям минулого. З другого боку, це застереження усім потенційним жертва інтернет-злочинів. Які, додамо, відбуваються без відриву від монітора, новинами про мережеві суїциди, про які вже знімають кіно, нікого не здивуєш, а злочинцем може бути навіть підліток. У даному випадку це "рідна душа", яка підбиває на самогубство.
" - Мені тебе шкода, - не забарилася з відповіддю Алла. – Ще трохи, і вони зрозуміють, кого втратили. Вони все зрозуміють, але буде вже пізно. І знаєш, що? Так їм і треба! Нехай на собі відчують весь той біль, який відчуваємо ми. То що? Ти готова зробити це?"
Отже, цього разу карколомний сюжет рухає жінка, у якої в результаті довіри мережевим "доброзичливцям" загинула подруга. Звичайно, не в поліцію слід при цьому звертатися, а до більш досвідченого фахівця - хакера чи айтішника. Крім того, головна героїня - сама телевізійна журналістка, тому самогубство подруги таїть щось більше, ніж просто рішення самотньої жінки. Хто ж «допомагає» втраченим душам накласти на себе руки?!
У цьому містичному детективі триває боротьба головного героя… із самим собою, точніше, своїм двійником, що нагадує нещодавно екранізовану творчість Сергія Мінаєва (фільм "Селфі" з Хабенським), а також його ж роман "Р.А.Б". Містичний детектив, в якому двійник несподівано поєднався з нашим героєм, має психологічну основу терапевтичного зразка.
Справа в тому, що той, другий, з’являється після того, коли журналісту з глянцевого журналу доручають розшукати зниклого кумира, зірку цілого покоління, біля якого упадають цілі юрби віруючих. Він допомагає людям, до його слів дослухаються, він дає надію, просвітлює і зцілює самою лише присутністю. Усе це нагадує будні біблійного пророка, іноді перетворюючись на справжню притчу, головна ідея якої – не створити собі кумира, дорогою вбивши у собі себе самого. Утім, як це завжди буває (і на це так само маємо кінематографічний приклад – фільм "Остання спокуса Христа" Скорцезе) – благими намірами встелена дорога не лише до фіналу цього незвичайного роману, який, слід додати, зовсім не типовий для нашого "детективного" сьогодення. Хіба що шпигувати у ньому героєві доводиться за самим собою.