Звичайно, найпростіше повторювати: о, і той актор, і цей. Однак подібні порівняння актуальні хіба для людей у віці, які вигодовані радянською пропагандою 1980-х, що стверджувала про "третьосортного актьоришку, який свій професійний провал замінив звіриним антикомунізмом". Насправді між цими двома людьми, кар’єрами та їхніми долями нема нічого спільного. І зараз ми це разом побачимо.
Причина перша – вік. На момент, коли Рональд Рейган став 40-м президентом Сполучених Штатів Америки, йому було 69 років. Тоді це стало рекордом і залишалося так аж до Дональда Трампа, який став володарем Білого дому в 72. Менше з тим, Володимиру Зеленському зараз 40. Майже 30 років різниці в точці входу в політику дуже чітко показують відмінність між людиною, яка свідомо обрала кар’єру політика й наполегливо йшла до найвищого посту понад 15 років, та талановитим коміком, який відчув хайп та поклик спонсора. Нагадаємо, що перед тим, як безпрецедентно успішно виграти вибори 1980 року, Рейган був достатньо успішним актором категорії "B" (його кар’єра за досягненнями та успішністю досить схожа, наприклад, зі шляхом сучасного актора Марка Уолберга), режисером успішних фільмів про війну, пройшов майже 20-річний шлях кар’єри керівника профспілки голлівудських акторів, що в американських умовах є дуже важливою й важкою посадою. А також він працював в якості комунікаційного менеджера в бюджетоутворюючій компанії General Electric та був напрочуд успішним телеведучим й рекламним героєм. А потім ще побув губернатором одного з ключових штатів – Каліфорнії. Плюс президентом він став тільки з другого разу. Тож ця людина на момент набуття вищої влади знала систему відносин та підвалин американського суспільства з усіх боків. Натомість Володимир Зеленський, який, ніде правди діти, є суперуспішним за нашими мірками бізнесменом та шоуменом, явно не може похвалитися знаннями поза межами шоу-бізнесу.
Причина друга – меценати vs спонсори. Одна з найвагоміших причин, яка розбиває в пух і прах всі спроби якось пов’язати Зеленського і Рейгана. Думаю, про спонсора, навіть не так – сюзерена пана коміка, олігарха Ігоря Коломойського нагадувати нікому не потрібно. Ну, а власне, форма, в якій Володимир Батькович повідомив країну про те, що йде в президенти, остаточно розвіяла будь-які сумніви в існуванні тісної, як би так м’якіше сказати, взаємозалежності між цими фігурами. Я про появу на телеканалі 1+1 за п’ять хвилин до 12 години, на противагу президенту – в слоті, де традиційно мало бути саме його поздоровлення з Новим роком. Уявити, що це випадковість, не зможе ніхто. Як, власне, і приголомшливий успіх "Вечірнього Кварталу" останніх 10 років, в який були влиті шалені гроші з того ж таки каналу 1+1. Сказати, що саме Коломойський створив Зеленського, звичайно, було б перебільшенням. Але те, що останній дуже зобов’язаний екстравагантному українському олігарху, – це 100%.
Якщо ж подивитися на шлях Рональда Рейгана, то там ми також знайдемо кількох багатих друзів, які допомагали робити кар’єру. Мова про нафтопромисловця Генрі Сальваторі та власника мережі магазинів і контор із продажу автівок виробництва компанії "Форд моторс" Голмса Таттла. Власне, саме Таттл став ініціатором висунення Рейгана на посаду губернатора Каліфорнії від Республіканської партії. Та й взагалі зіграв чималу роль в перекваліфікації вчорашнього профспілкового боса на людину, який судилося стати одним з найбільш легендарних та поважних президентів США за всю їхню історію. Однак роль цих людей абсолютно непорівнювана з роллю Коломойського в кар’єрі та висуненні Зеленського. Адже ніякий найбагатший олігарх не може в умовах американської виборчої системи забезпечити перемогу свого протеже, якщо цей протеже не є самодостатньою фігурою. Важливо й те, що вказані прізвища ніколи не фігурували в команді Рейгана під час його президентських кампаній, не отримували ніяких преференцій від нього, не мали ніяких контрактних чи бізнесових стосунків.
Причина третя – політичні погляди. Рональд Рейган починав свій шлях як впевнений демократ та прихильник «Нового курсу» Рузвельта, але в політику прийшов, натомість, впевненим республіканцем. Який став, фактично, іконою для цієї партії й досі уособлює собою ідеального прихильника консервативних цінностей, економічних свобод та боротьби з соціальним утриманством. На момент набуття президенства кожен, хто хоч трохи цікавився політикою, знав, що ця людина збирається робити на найвищому посту. Що стосується Зеленського, то нічого конкретного про його погляди ми й досі не знаємо. Хіба окрім сумнівних заяв про те, що він готовий «умоляти» Путіна й домовлятися хоч з чортом лисим. Наскільки це не корелює зі сталевою жорсткістю Рейгана в стилі його знаменитої заяви щодо СРСР, що то «імперія зла», навіть говорити не випадає.
Причина четверта – акторське амплуа. Якщо знов повернутися до акторства обох наших героїв, то слід зазначити, що Рональд Рейган ніколи не був коміком. Він грав ковбоїв, ліричних героїв, солдатів – кого завгодно, але не смішив. Плюс його акторська кар’єра була ним завершена одразу після того, як він всерйоз взявся за політику. Тому тема його екс-акторства взагалі не відігравала якоїсь визначної ролі в політичній кар’єрі Рейгана, яка була дуже серйозною з перших кроків і заяв. Ну хіба воно мало значення для його вміння спілкуватися з людьми та триматися на камеру. Натомість, у випадку пана Зеленського, ми бачимо коміка, який свою шоу-популярність намагається втілити у голоси виборців. Що дуже відповідає популістичному духу нашого часу, коли коміки стають прем’єр-міністрами та лідерами успішних партій в багатьох країнах світу. Щоправда, майже завжди доводять свою профнепридатність згодом.
Причина п’ята – психотип. Не всі знають, що Рональд Рейган дуже погано бачив. Що, до речі, завадило йому потрапити на фронт під час Другої світової. Від якого він не просто не ховався, а ще й одразу подався в якості добровольця. Щоправда, повторимося, зір не дозволив, тому більшість Другої світової Рейган провів як офіцер зв’язку, а потім – режисер патріотично-військових стрічок в Голлівуді. Але в юності від працював… рятувальником на воді. І врятував понад 70 людей, чим пишався, за його ж власними словами, найбільше, ніж усіма своїми роботами за все життя, включаючи президентство. Це теж показник. Показник того, що ця людина завжди мала хист до того, щоб брати відповідальність на себе й думати про інтереси інших людей. Володимир Зеленський ж – це людина чистого шоу, яка заради успіху та розголосу готова підлаштовуватися під суспільні смаки. Це не добре й не погано – це даність цієї професії.
У разі успішного входу пана Зеленського до політики Україна, повторюся, не буде першою країною, де коміки вдало долають бар’єр між шоу-бізнесом та політикумом. Який в наш час соцмереж та миттєвих хайпових популярностей майже не відчутний. Ось тільки наскільки це вдовольнить жагу українців до нових облич, сказати дуже важко. Особливо якщо ще раз порівняти шлях нашого коміка з Рональдом Рейганом. Якого актором можуть назвати тільки ті, хто не розуміє істинної сутності цієї людини та його вчинків.
Читайте також: 10 фактів із життя Володимира Зеленського