І ми зараз не про ноунеймів з тризубами на аватарці – тобто, ботів, не живих користувачів, цілі мережі яких використовують для створення ілюзії "всенародної підтримки президента". Й не про реально існуючих ідейних прихильників нинішнього господаря Банкової, які теж водяться на просторах Інтернету. Чи про пул пригодованих балакучих голів-"експертів" типу Тараса Чорновола, які не вилазять з екранів інформаційних каналів. Ні, ми зараз про цілий прошарок так званих "блогерів", які зробили собі ім’я у буремному 2014-му на тлі браку інформації та трохи розгублених через російську інформаційно-пропагандистську атаку медіа. Що потім досить швидко конвертували отриманий соціальний капітал в вигідну роботу в якості інформнайманців нинішнього очільника держави. В якийсь момент ці люди подумали, що вирішують долю країни. Однак час їхніх сутінок все ближче. І з урахуванням можливої зміни влади, і з урахуванням технічних та законних нововведень у соціальних мережах.
Спочатку хочу привести скрін одного дуже цікавого допису, який пару тижнів тому зробила людина на ім’я Олександр Кочетков. Це – колишній співробітник адміністрації президента Кучми, який твердить, що свого часу досить активно працював із головою АП Порошенка – Борисом Ложкіним.
Пан Кочетков написав про те, про що й журналісти, й активісти антикорупційних організацій криком кричать вже кілька років. Про те, що велика кількість людей, що набили собі десятки тисяч підписників у фейсбуці в буремні часи початку російсько-української війни, вже давно не є ідейними "інформволонтерам". А ударно працюють за чималий "прайс" в кількох великих "бригадах" на президента Порошенка. Звичайно, ці бригади дуже не люблять одне одну, бо конкурують за розпилювання чималих бюджетів. Однак їх єднає одне – системна робота проти противників Порошенка, серед яких – передовсім невгодні медіа та громадські активісти. Однак перед тим, як продовжити, давайте ще раз чітко розберемося в термінах.
Отже, хто такі порохоботи? Назвати цим словом автоматично будь-якого прихильника діючого президента було б абсолютно неправильним. Хоча, до речі, ті, хто реально працює на зарплаті в АП, цього дуже прагнуть, щоб замилити справжню сутність речей. Однак ми не будемо вестися на це. Так, кожна людина має право у вільній країні на свої погляди. Й, тим більше, має право на їх захист. Однак ми говоримо саме про явище, описане Кочетковим вище – про систему так званих "лідерів суспільної думки" на зарплаті, об’єднаних в мережі для централізованого розповсюдження потрібної в потрібному світлі для Банкової інформації. Й аж ніяк не тих, хто підтримує президента Порошенка ідейно.
Тож, визначилися – говоримо саме про тих, хто не за ідею. Й ось тут – найскладніше. Як тільки ти починаєш говорити про порохоботів, вони одразу відповідають: покажіть відомості з Банкової. Що, нема? Значить, ви - брехуни та "агенти Кремля". Чи – "вашингтонського обкому". Бо хоча всі говорять про існування порохоботів, ніхто з документами на руках не може довести їхнього існування. В цьому плані пост Кочеткова – чи не перше реальне свідчення реальної людини про те, що порохоботи як проплачена мережа блогерів – це не вигадка. Ну, а щодо відомостей, хочеться нагадати про таку цікаву штуку як "чорна книга Партії регіонів". В яку ретельно записувалися всі чорні витрати колишнього режиму на тогочасних "інформаційних тітушок". Які теж, напевно, сподівалися, що ці цифри ніколи не виринуть на поверхню. Однак при зміні влади все блискавично змінилося. Тож, знаючи українські реалії, я б не радив сильно хапатися за аргумент "немає бумажки – значить, все - брехня". "Бумажки" є – просто ще не настав час для їхнього оприлюднення.
Взагалі, саме порохоботам треба подякувати за системного розпалювання ненависті щодо українських ЗМІ. Терміни "медіап*здота", "журнашл*хи", "недорогенькі" та інші брудні лайки - це все з їхнього арсеналу, який вони втовкмачують в голови легковірної аудиторії з наполегливістю бульдозера. В цьому плані їхні зусилля солідарні із зусиллями російських пропагандистів типу Шарія. Адже головним завданням що перших, що других, є зачистка інформаційного поля від традиційних медіа, які скуті хоч якимись правилами та стандартами. Зачистка під себе, які вже не обмежені нічим у розповсюдженні будь-яких маніпуляцій під виглядом "контенту". Адже формально хто такий блогер? Просто людина, яка просто пише свої просто особисто думки на своїй особистій сторінці. Тобто, ніякої відповідальності. Зате якщо допомогти парою десятків тисяч накручених лайків, приправити це більш-менш адекватним текстом й додати "Слава Україні" – то саме на такого блогера будуть посилатися недалекі громадяни, а не якесь там нудне ЗМІ. Про яке йому постійно розповідають, яке воно продажне, олігархічне й взагалі працює на Кремль. Ідеальна схема.
Власне, нещодавно глядачі "Еспресо" могли споглядати таку атаку порохоботів проти 4 ведучих підсумкової програми каналу перед Новим роком, де дозволили собі покритикувати "рівноапостольного Петра". Системно працюють порохоботи проти програм журналістських розслідувань, які найбільше допікають владі – "Схеми" та "Наші гроші з Денисом Бігусом", проти громадських активістів. При чому, цікаво, що порохоботи чомусь не включаються в боротьбу проти Віктора Медведчука та його двох інформпомийок 112 та NewsOne. Мабуть, тому, що для діючого президента журналісти й медіа є більшими ворогами, ніж кум Путіна. Прикметно, що саме порохоботам можна завдячувати чи не повній девальвації терміну "агент Кремля". Який ці персонажі навішують на всіх, хто не підтримує Порошенка.
Що стосується їхньої мережевої активності, то тут все просто – розгін інформації та атака на критиків. Атака або з ціллю показати, що ніхто цього критика не підтримує завдяки величезній кількості негативних коментарів та своїх анти-публікацій. Або забанення тієї людини, яка пише невгодні речі. Автор цих рядків вже двічі за останні 3 місяці був забанений на фейсбуці завдяки скаргам порохоботів, чому має прямі докази. Найсвіжішим прикладом мережевої активності порохоботів була їхня спроба затушувати присутність кримінального авторитета Наріка підчас вручення Томосу в Стамбулі. Спочатку вони намагалися довести, що це не він. А потім, коли стало ясно що таки він, вони почали масову розгонку інформації про те, що Нарік – давно вже не кримінальний авторитет, покаявся, й взагалі врятував Дніпропетровську область від росіян в 2014-му році й дає гроші на церкву. Десь так само вони діють в усіх кейсах по обілюванню президента вже починаючи десь з середини 2015-го року, коли перші ботоферми почали системну постійну роботу.
За підрахунками дослідників ринку чорних інформаційних технологій, порохоботів в нашому значенні слова є чимало – десь 100-120 осіб. Далеко не всі з них працюють на зарплаті, навпаки, більшість залучають під конкретні проекти розгону інформації. Оплата за пост коливається від 50 до 1000 доларів за пост – в залежності від кількості підписників. На безпосередній зарплаті працюють 10-20 людей, завданням яких й є мати мережі розповсюдження – такі собі аналоги "десятників" та "сотників" з реалій вуличної політики.
Слід віддати належне – порохоботи працювали до певного моменту злагоджено й ефективно. Ніхто серед українських політиків не міг й досі не може похвалитися не мережею закуплених порожніх акаунтів, а саме десятками реальних, живих людей, що розганяють інформацію не гірше ЗМІ. Однак могутній удар по тріумфу порохоботства наніс скандал з Cambridge Analytica, після якого Фейсбук почав різко змінювати алгоритми показування постів в стрічках. Простіше кажучи, в компанії вирішили, що треба боротися з тим, що цілі мережі людей безкоштовно використовують цю соціальну мережу для розповсюдження інформації. Першопочатково боротьба йшла, безумовно, проти таких само мереж російських ботів. Але рикошетом вдарило й по дбайливо вибудованій мережі порохоботів. Які раптом виявили, що набиті десятки тисяч підписників просто не бачать тепер їхні дописи. Адже фейсбук тепер рахує не лайки, а коментарі від живих людей. Які можна отримати тільки, якщо тебе справді бачать. Й ніякі технічні набивання кількості лайків не допоможуть.
Ще одним погребальним подзвоном по українським інформтітушкам президента став нещодавній дуже важливий прецедент з Британії, яка всерйоз взялася за регуляцію соціальних мереж. Безконтрольне використання яких призвело наприклад до Brexit. Де Департамент з питань конкуренції та ринків тепер вимагає від блогерів чітко маркувати, чи отримували вони гроші або ж подарунки чи інші вигоди в обмін на пости з рекламою товарів. Як зазначає "Українська правда" з посиланням на BBC, "відтепер блогери повинні позначати контент, за який отримали плату або подарунки, хештегами #ad чи #sponsored. Хештеги повинні бути видному місці на початку посту. Крім того, пости про товари, які блогери отримали як безкоштовні зразки, теж повинні мати позначку. Наприклад, хештег #freebie. Крім того, не достатньо просто перелічити компанії, з якими співпрацюють блогери, в описі профілю. Вони повинні позначати, що пост проплачений, у кожному випадку". Поки що мова йде про комерційну рекламу, але невдовзі справа дійде й до політичного контенту.
Можна не сумніватися, що ініціативу Британії досить швидко підтримає більшість західних країн. Й до нас теж дійде черга. Тож, часи, коли можна було безконтрольно скупати голоси тих, хто зробив собі ім’я в часи суспільної істерії, коли будь-хто, хто просто щось писав у фейсбук, вже вважався експертом, добігають свого логічного кінця. Залишається сподіватися, що феномен інформтітушок піде в небуття з тими, хто його породили. Однак є великі підозри, що таким інструментом, хай і в видозміненому вигляді, захоче скористатися будь-яка влада. Адже тітушки потрібні всім. Навіть якщо вони з клавіатурою чи мікрофоном в телестудії.