Цю заяву Сійярто зробив відразу ж після переговорів з головою правління "Газпрому" Олексієм Міллером. Але стосується вона у першу чергу зовсім не Угорщини.
Вона стосується України.
Транзитна угода між Україною і «Газпромом» закінчує діяти 31 грудня 2019 року. Головною ідеєю Кремля - власне, саме таке завдання поставив Володимир Путін перед "Газпромом" - була повна відмова від українського транзиту до цього моменту. Так, щоб якщо Росія і транспортувала газ через українську ГТС, це було б проявом її доброї волі, а зовсім не необхідністю.
Однак для цього необхідно було добудувати ще два альтернативних маршруту - навздогін до вже існуючих. Це "Північний потік-2" і "Турецький потік". Обидва проекти у стадії будівництва, але остаточна доля кожного і - найважливіше - обсягів газу, які вдасться через них прокачати - ще не є вирішеною. Про що можна говорити з повною впевненістю - так це про те, що на 31 грудня 2019 року жодного "Турецького потоку" та "Північного потоку-2" ще не буде.
Тоді на чому базуються гарантії, які Росія дає Угорщині? А на тому, що в разі, якщо не вдасться укласти транзитну угоду між Росією і Україною і «Газпром» зупинить поставки газу через українську ГТС, Угорщина зможе отримувати частину газу через Австрію. А Австрія, у свою чергу, буде отримувати цей газ через вже існуючу гілку "Північного потоку», яка йде до Німеччини.
Домовленості Міллера і Сійярто поки що носять виключно політичний характер, тому що пропускна здатність "Північного потоку" не дозволяє повністю задовольнити потреби європейських країн у російському газі. Власне, тому і будується "Північний потік-2". Простіше кажучи, якщо буде дуже холодно, газу у "Північному потоці" може не вистачити не тільки на потреби Угорщини, але й на потреби Австрії. І обидві країни замерзнуть. Це те, про що Петер Сійярто своїм співвітчизникам не розповідає.
Однак він підсилює позиції "Газпрому" на переговорах з "Нафтогазом". Тепер російські газовики будуть говорити своїм українським співрозмовникам, що можуть легко обійтися без них в будь-якому випадку, що домовляться з кожною країною Європи окремо. І хоча арифметика цих домовленостей буде банально не сходитися, "Газпром" на цій підставі буде вимагати тимчасового контракту і зниження ціни.
А українська відмова, зрозуміло, дозволить виставити Україну перед європейцями як незговірливого і ненадійного партнера і посилить позиції прихильників будівництва "Північного потоку-2" і "Турецького потоку". Не дуже складна схема, саме в дусі "Газпрому". І зрозуміло, що в цю схему намагаються вмонтувати саме тих європейських чиновників, з якими не дуже складно домовитися і які готові грати з Москвою у одній антиукраїнської команді.