live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

15 років української Вікіпедії: чим пишатися і за що соромно


фото: medyanik.com.ua
У передвиборчій метушні непомітно для широкого загалу відсвяткував свій 15-ий день народження найпопулярніший в Україні некомерційний мережевий ресурс, а для багатьох ще й синонім слова "інтернет" і ледь не щоденне джерело потрібних даних. Так, це вільна онлайнова енциклопедія "Вікіпедія"

30 січня 2004 року, тобто за рік до тріумфу Помаранчевої революції, фізик з Токіо Юрій Ковальов почав працювати над сторінкою "Атом". А потім над "Ядром", "Мільйоном", "Мільярдом" й тому подібною тематикою. Другим та третім дописувачем теж були чоловіки, після чого долучилися одразу три жінки з ніками "Еля", "Наталія", "Марія", і за лютий та березень на безкоштовній основі (а за авторство й редагування у Вікі, нагадаємо, адміністрацією гонорари не виплачуються) вдалося створити першу тисячу статей, яка за наступних чотири роки збільшилася у 100 разів. 

Нині українська Вікіпедія нараховує 894 993 статті або 400 томів у друкованому вимірі, 103 817 зареєстрованих творців нових сторінок, 3 250 з яких підтримували активність протягом останнього місяця. Це багато чи мало? За кількістю статей ми входимо у першу 20-ку, а за відвідуваністю - на 16 місці (позаду нас Туреччина, Іран, Казахстан, Узбекистан, Норвегія, Данія, Угорщина, Румунія, Болгарія, Білорусь). Й це без жодної державної підтримки та за умов непростого долання наслідків русифікації країни. Навпаки, можемо казати, що завдяки Вікі відбувається "лагідна", освічена українізація. Адже стабільне перебування у десятці найвідвідуваніших сайтів забезпечує неабияку щоденну аудиторію, яка читає-дивиться-слухає рідною мовою.

За даними громадської організації "Wikimedia Україна", через кожні п’ять хвилин в українській Вікіпедії з’являється один новий тематичний матеріал. Щомісяця в середньому виходить майже 10 тис. публікацій. Тобто, доки ви читатиме цю статтю, на світ "народиться" один-два еталонних україномовних тексти, гідних того аби редактори-добровольці "зі стажем" вважали за потрібне виставити їх у загальний доступ.

"Україна - не Росія"

Якщо коротко, то українську Вікіпедію можна вважати прямою протилежністю російської. Тут немає ідеологічної цензури і учасники проекту висловлюються на геть різні теми.

Ось пару красномовних прикладів. Щоб відчути різницю.

Після перемоги Революції Гідності російський політик, екс-секретар Саратовської обласної думи В’ячеслав Мальцев почав "розкручувати" через щоденні прямі ефіри на YouTube ідею проведення 5 листопада 2017 року (05.11.17) мирного загальнонародного протесту з метою повалення панівного в РФ політичного режиму. Окрім серії гучних кримінальних справ за "екстремізм"-"тероризм" й подальшої втечі ініціатора руху за кордон з того поки що нічого не вийшло, однак Мальцев став політиком федерального рівня, що було корисним як йому самому, так і антипутінській опозиції загалом.

Коли на ного почала зважати московська демократична тусівка, його як колоритного "провінціала", високого, помітного чоловіка з вусами й бородою запросили приєднатися до праймеріз націонал-демократичної партії ПАРНАС, які він, як не дивно, виграв та в результаті отримав місце під №2 у партійному виборчому списку згаданої політсили. Згідно з попередніми домовленостями, не залежно від підсумків праймеріз, №1 лишався за Михайлом Касьяновим.

Читайте також: Що означає дата 05.11.17 і що цього дня може статися у Росії

Мальцев отримав законну можливість виступати на теледебатах, де жодним чином не ніяковіючи голосно пропонував "Царя на кол!" (рос.). Й окрім того доносив до виборців інші складові передвиборчої програми партії покійного Бориса Нємцова. 

Одначе, російська Вікіпедія тривалий час до себе Мальцева не пускала. Створену сторінку адміністратори блокували як таку, що присвячена малозначущій особі. Критерій "значущості" є, як відомо, одним з визначальних в діяльності порталу. Тобто державне російське ТБ в якомусь вузькому сенсі показало себе в цій історії менш підконтрольним владі, ніж національний Вікі-сегмент. Лише коли у Мальцева  не вийшло довести до кінця 05.11.17, тоді його пропустили до довідника, що називається, "у повний зріст". Мовляв, подивіться-но який невдаха. При всьому цьому, біографія Мальцева та поточна хроніка його боротьби з Путіним з самого початку фіксувалася в українській Вікіпедії, куди постійно могли заходити читачі з Росії.

Ще один такий приклад - не правий, а лівий опозиційний російський політолог та політик Микола Платошкін. Ми не беремо що і чому він заявляє, які погляди поширює, в даному випадку нам буде досить лише його гострої критики на адресу чинного президента Росії. Відкриваємо потрібне посилання. І що ми бачимо?

"Ця стаття пропонується на видалення", - цілком передбачуваний вердикт. У поясненні наголошується, що ані дипломатом, ані вченим, ані істориком Платошкіна вважати не слід. Наводяться "аргументи" в стилі "усі його праці являють собою маргинальшину", "значимість достатньо сумнівна" тощо.

Читайте також: Порно в Україні: як знімають, що дивляться і чим небезпечно

На uk.wikipedia.org чогось такого зустріти важко. У нас навіть порноактори й порноакторки після тривалих дискусій "прижилися". З "одягнутими" портретними фото.

"Тобі треба - ти й роби"

Разом з тим, зображень героїв розповідей ви не побачите у незчисленній кількості випадків про відомих, а часом аж надто відомих людей, статті про яких, до того ж, інколи нагадують непридатний для широко загалу інформаційний "напівфабрикат", а не життєпис вартої уваги постаті. Що мається на увазі? Пишемо у пошуковику "Павло Гриб Вікіпедія", відкриваємо те, що висвітлилося… Ані світлини Павла Ігоровича, ані структурованого тексту не видно. Радше "сира" чорнетка. Й кому тут має бути соромно? Енциклопедія ж вільна, ніхто нікого ні до чого не примушує. Вочевидь, що було, те й опублікували. Послуговуючись міркуванням "Або так, або ніяк". Й часом добре, що маємо хоч такі стартові сторінки-заготовки на сім куцих абзаців. 

Павло навчався у Києво-Могилянській академії, про що вірно зазначено в його основних відомостях. І як справедливо обурювався минулими вихідними в ефірі Еспресо.TV Ігор Гриб, тато політв'язня, чомусь "могилянці" не надто активні з публічною підтримкою бранця Кремля. На акції виходити не поспішають, самостійно чогось теж не організовують.

Певно, пан Ігор має рацію. Тим більше, зараз він займається заручниками як керівник відділу Міністерства з питань окупованих територій (МінТОТ), тож знає що говорити. Підтримка, каже, не достатня. Проте, йдеться про публічну активність. А хто заважає "могилянцям" - де цілі предмети іноземними мовами вивчаються - приватно (а ще краще напівприватно-напівпублічно, якщо до справи візьмуться викладачі), належним чином оформити сторіночку про Павла. Неодмінно подбавши, аби в української статті були відповідники іншими мовами. Окрім ще гіршого, ніж український, російськомовного варіанта, де теж бракує фото і тексту накидано в стилі "всього жита по лопаті". 

Українським громадянським суспільством, експертним та освітянським середовищем, журналістами, не кажучи про спеціалізовані контрпропагандистські урядові та армійські структури, Вікі-інструментарій використовується ще недостатньо. Часом є таке враження, що деяка частина користувачів реєструється й, перш ніж їм дозволять публікувати щось самостійне, проходять "Курс молодого бійця", тренуючись редагувати чужі тексти, виключно з єдиною метою: швидше написати бодай щось основне на обрану чи на задану тематику, без фото, без закінченої думки, і більше до свого творіння ніколи не повертатися, чекаючи на появу у цьому матеріалі інших, більш послідовних ентузіастів, котрі засукають рукави й почнуть витрачати свій час на виправлення чужих помилок. За Вікі-правилами фото також відразу не можна ставити, там теж - після дозволу на тексти - має пройти час.

Можливо, не усім зручно чекати, продовжувати вчитися, доводити до кінця розпочате. Водночас, чого тоді варті ці спроби з написання ерзац-довідок?! Особливо, якщо, як у випадку з Павлом Грибом, мова про неймовірно серйозні, критично важливі речі. У той час як є "унікальні" дописи, де пишуть і оформлюють аж занадто. Тобто у замовних матеріалах.

Придивіться, до прикладу, на статті, присвячені не надто рейтинговим кандидатам в президенти (з другого, третього, четвертого десятку). Таке враження, що їхні прес-служби сприймають Вікіпедію як чудову можливість за 0 грн. 00 коп. пропіарити роботодавця. За рідкісним виключенням енциклопедичність Ви там не зустрінете, а критичність чи, як мовиться у правилах з підготовки Вікі-матеріалів, "нейтральну точку зору" і поготів.

Як тому завадити? Враховуючи панівний у Вікі принцип "Тобі треба - ти й роби", відповідаємо: стати користувачем і тоді вже писати, редагувати та вносити обґрунтовані правки в тому, що Вам "болить" чи "муляє очі". Йти ж російським Вікі-шляхом і сповідувати філософію а-ля "Краще не пропускати, ніж пропустити, а потім не знати, що з тим робити" теж не вірно. Тим більше, що зареєстровані ЦВК бажаючі очолити державу, це значущі особистості. 

Написати свою статтю - чим не мета?

У кожного з нас, не залежно від статі, віку, освіти, заробітків і кількості вільного часу, є щось таке, на чому ми знаємося найкраще. Це може бути пов’язано як з нашими професійними інтересами, з тим, де ми працюємо, так і з особистим захопленням, з власними смаками чи уподобаннями. І чому б в такому разі не поставити собі за мету поділитися знаннями про те, що ми любимо, на чому кохаємося і в чому дуже добре розбираємося, з усім світом. Адже після того як якийсь унікальний матеріал з’являється в одній з національних версій Wiki (а у даному випадку - в україномовній її частині), його можуть перекласти-використати-поширити іншими мовами.

Перевірте через "Пошук" - чи немає про те, що ви обрали, самодостатньої статті. І якщо немає, то принагідно зробіть. Принаймні почніть, створіть основу. Потім підключаться інші і з часом вийде якісний, "відшліфований" матеріал. Але треба почати. Тому що аби створити гарну розповідь, потрібен той хто, скажімо так, безмежно закоханий у певний предмет обговорення. Або ж вважає окрему особу, подію, явище настільки загрозливим, що здатен переконливо, з усіма необхідними доказами, пояснити що воно таке і в чому там, власне, небезпека.

Виділіть пару хвилин і з’ясуйте, чи є у Вікіпедії сторінка з описом вашого села, містечка чи міста, або батьківщини Ваших батьків. У багатьох випадках це "суха" статистика у кілька рядків, без гербу населеного пункту, панорамних світлин і без жодних згадок видатних земляків. Причому у деяких з цих поселень зараз намагаються активно розвивати "зелений" туризм й дивуються, чому вони досі невідомі. Вікі вважається авторитетним джерелом, назви розділів якої чудово індексуються в усіх без винятку пошукових системах, тож якщо чогось або якогось там не віднайти, у сучасних людей буде враження, що його просто немає.

Або це може бути улюблений вами співак чи співачка, так само як і автори улюблених вами книжок, кінорежисери, художники тощо. А може статися так, що ви вважатимете за потрібне почати писати про улюблену породу домашніх улюбленців, марку авта, дієту, медичну діагностику, філософську практику, релігійне віровчення чи фізичну вправу. Такі знання, погодьтеся, можуть мати неабияку практичну користь для інших.

"Кожен здатен написати варту увагу статтю чи замітку", - завжди закликають Вікі-ветерани читачів Вільної Енциклопедії.

Й не думайте, що у вас вийде "не так". Вам підкажуть, допоможуть. Саме в такій демократичний спосіб там влаштовано роботу. Це колективний розум, однак починати завжди варто самому. І коли ви дійдете до кінця, витратите на написання і розміщення матеріалу загалом від кількох годин до кількох днів, і ваш унікальний продукт зможе бачити кожен бажаючий, ви здивуєтеся: "А чому я раніше не поповнював Вікіпедію тим, що добре знаю? …Це легко, доступно і корисно".

Безумовно, ще кращою стаття на ту чи іншу тему виявиться в тому випадку, якщо її писатимуть фахівці, тобто ті, хто не один рік пов’язаний з обговорюваною тематикою. Вікі-активісти вже тривалий час виступають з пропозицією на офіційному рівні закріпити за слухачами Малої академії наук, студентами, за випускниками вищих навчальних закладів (бакалаврами, магістрами) та академічних курсів (кандидати, доктори наук, Ph.D.) вимогу щодо обов’язковості виготовлення автором кваліфікаційної роботи добре виписаної статті в українській Вікі (а там, де оцінюється й володіння іноземної мови, то ще і в перекладі) й розглядати її як частину практичної реалізації досягнутих молодою людиною теоретичних знань та умінь. Свого часу піонер Вікі-руху, краєзнавець і журналіст Євген Букет, коли балотувався у депутати, включав подібний пункт до своєї передвиборчої програми.

Інші ж досвідчені вікіпедісти, котрі в звичайному житті мають справи з молоддю і належать до вчительської братії чи до професорсько-викладацького цеху, не чекаючи приписів з міністерств та відомств, за підтримки керівництва навчальних закладів давно пропускають своїх студентів й аспірантів через Енциклопедію. Нема статті - не нараховується висока оцінка за курсову, дипломну, магістерську чи дисертацію. Все просто. Чи взагалі не зараховується. Стаття є? Тоді, будь ласка, подбайте про нові дані, нові розділи, доповнення, уточнення й про англійську (німецьку, французьку, китайську, польську та ін.) версію. У сумарному вираженні описаний вище підхід дає неабиякий "кумулятивний ефект".

новини партнерів

‡агрузка...

21 жовтня, 2019 понеділок

21 жовтня, 2019 понеділок

Відео

Введіть слово, щоб почати