На стадіоні "Олімпійський" чи бодай під гаражами: чи зустрінуться Зеленський з Порошенком на дебатах. І хто з них більший наркоман

Фіналісти президентських виборів мали б дати воюючій країні рецепти перемоги над Російською Федерацією і економічного плану, натомість ми збагатилися мемами про "стадіон так стадіон", "надзюр у баночку заради України", "покажіть ваші аналізи".

Кампанія, яку будували на лозунгах "Армія.Мова.Віра" скотилась у нищівне і саркастичне "Стадіон. Аналізи.Наркотики".

Не було ніколи, щоби 50 знімальних телевізійних груп спостерігали, як кандидати у президенти Петро Порошенко та Володимир Зеленський здають...аналізи. А сам термін "політичний аналіз" — перетворився у щось абсурдне.

Автору смішно дивитись на те, як кандидати "проливали кров за Україну" перед лаборантами у той час, коли у виборче міжтур‘я хтось гине на фронті. Це дико, це абсолютно фантазійний сюжет про прем’єра зі свинею, схрещений із мультяшним Уолдо —  із британського серіалу-сенсації "Чорне дзеркало", який оживає прямо тут. Але навіть у цьому саду галюцинацій я бачу позитиви. І напишу про кілька явних.

Перше.

Нарешті політика в нашій країні перестає бути "класичною" картинкою. Де у рафінованих студіях гостю влаштовували теплі ванни, а одинакова група спікерів зі стандартними партійними тезами озвучувала їх із кожної праски.. Коли до телевізійних картинок доєднувались штатні ЛОМи у соцмережах все це ще більше породжувало у простого українця ненависть, люту огиду і бажання вендети. Власне тому, виборець прийшов і покарав класичних політиків їх квазі-еліти 90-х галочками і хрестиками 31 березня.

Огидно лиш, що відголоски страху і спроби залякати нарід, який уже наситився війною і брехнею і не боїться нічого — продовжуються. Коли поважні ЛОМИ після першого туру пишуть то про постріли у спину незгодним із політикою чинного президента, то про масове переселення офісного планктону до Сибіру із врученням російських паспортів. 

Насправді накачка про "все буде ДНР" не працює, як і тези про ЗЕвату чи ЗЕдебілів. Щоби перемогти у другому турі треба бути креативним, свіжим, нестандартним і живим. Головне — живим і показати себе людиною.

Друге. 

Хай простять мене прихильники Петра Порошенка, який чимало зробив, як проукраїнський президент, але ми роками не бачили в ньому живу людину. З емоціями, із живим гумором, із нефальшивими реакціями. Ми бачили маски: будівничого, головкомандувача, віруючого православного, міцного господарника, але чим живе Петро Олексійович в неробочий час, що викликає в нього сміх, страх і ненависть як у людини? Коли країну трясли скандали із Семочком, нападом РФ у Керченській протоці, заробітками сімейства Свинарчуків — ми чекали від президента діалогу. Але натомість була або мовчанка, або рівень спілкування із народом, який у 2014 о мав Порошенка у першому турі — бажав кращого.

Мені дико передивлятися відео, де президент сидить у медпункті і здає кров, а на цю подію потрібна попередня акредитація — але за кілька днів взаємного відео-пінг-понгу із Володимиром Зеленським він показав емоцій більше ніж за попередні п`ять років, а то і активну політичну кар’єру із 2004 року. 

Ми хотіли не прилизану декоративну картинку в якості президента, ми хотіли презедента, якого можна запросити в гості, піти у розвідку, піти разом на футбол. Дуже шкода, що технологи Порошенка сакралізували його і ліпили образ золотого тільця, а не показували людську сторону.

Зеленський. Можна сміятися про те, як шоумен, творець картин про "любов в большом городе" і керівник ІНТЕРа на зорі правління Януковича став претендентом на президентство номер один. Але це дзвіночок для усіх творців міфів. Про бабушок, які не ходять на вибори без гречки. Про молодь, якій плювати на політику.  І про незамінність політиків старого формату.

Успіх Зеленського це шанс для тих, хто уже пішов долати бюрократію і робити реформи в міністерствах, але поки соромиться говорити про свій шлях, про політику ізсередини на телебаченні, в Youtube і в інстаграмі. 

Успіх Зеленського був би неможливим без помочі самого Петра Порошенка, який ретельно випилював конкурентів за потенційне президенство — Яценюка, Садового, Сааакашвілі, але не встиг потопити коміка і він добротно виріс на цьому полі політичного бою без правил.

Третє.

Може статися так, що суцільний "95 квартал" нас може чекати п`ять наступних років. Це не привід опускати руки, втікати. Є уряд і парламент, від якого президент це просто чоловік із кріслом на четвертому поверсі Банкової.

Ми йдемо в світовому тренді, де президентом обрали Трампа, проголосували за Brexit і так далі...

Як би там не сталося, авторка цих рядків готова пережити і шоу, і баночки і аналізи на сечу з калом, аби у цій країні лиш вільно не почували себе бойки і медведчуки, а судова машина покарала тих, хто розстрілював майдан і зазивав Путіна до окупації території значно більшої ніж ту, де зараз буяє пліснявою "русский мир".

На даному етапі я вдячна дуету Порошенка-Зеленського, що ви десакралізуєтесь і з ікон перетворюєтесь у живих людей. Краще зайвий раз спитати "а що там із аналізами" ніж палити шини, щоби зняти одного зажерливого небожителя. Політики, ви засиділися в теплих ваннах зі своїми експертами — повертайтесь у реальний світ.