10 фактів про Руслана Рябошапку, радника Зеленського з антикорупційних питань

41-річний Руслан Георгійович Рябошапка народився у невеличкому селищі Зеленогірське на півночі Одещини. Вищу юридичну освіту здобув в тепер вже в неіснуючому приватному українсько-ізраїльському Міжнародному Соломоновому Університеті (Київ), котрий попри свою камеральність й відсутність гучного PR’у давав ґрунтовні знання й де існувала сильна правнича школа.

1. 12 років у Мін’юсті

Молодим випускником розпочав працювати у Міністерстві юстиції. Якщо не враховувати короткого періоду присвяченого Пенітенціарній службі, то можна сказати, що як фахівець Рябошапка сформувався саме в цьому міністерстві. Пройшов шлях від головного спеціаліста до начальника Департаменту законодавства про правосуддя, правоохоронну діяльність та антикорупційну політику.

Потім Рябошапка на чотири роки попрощався з міністерством. Був ще вище в уряді, тобто в апараті прем’єра, а не певного міністра, та у недержавному секторі.

Після перемоги Революції гідності повернувся до рідного відомства, посівши посаду заступника міністра. За півроку (березень-жовтень 2014) Рябошапка вдруге у житті звільнився з Мін’юсту. Можливо, цього разу назавжди.

2. Головний антикорупціонер Миколи Азарова

За президентства Януковича "донецька" команда створила в структурі Кабінету міністрів таку екзотичну інституцію як Бюро з питань антикорупційної політики. Очолити його попросили Руслана Георгійовича, той не відмовився. Проіснувала ця структура не довго. За однією з версій, тому що корупціонерів почали шукати зовсім не там, "де треба".

В 2011-му, коли Антикорупційне бюро закрили, Рябошапка далі відповідав за ті самі питання - в статусі заступника керівника Департаменту юридичного забезпечення апарату Кабміну. Розробляв документи, погоджував, затверджував. Одним словом, продовжував бути антикорупціонером-теоретиком. Як і під час роботи у міністерстві, в якому він готував нове і змінював старе кримінальне, кримінально-процесуальне та адміністративне законодавство.

Рябошапка нікого не "ловив", не затримував, не контролював чиюсь діяльність, але він став одним з провідних в країни авторів правових норм із запобігання, недопущення хабарництва у системі органів виконавчої влади. Тож, коли стало зрозуміло, що на українських вулицях почне збиратися Майдан, й восени 2013 року чиновник пішов з уряду, його досвідом зацікавилося представництво Transparency International.

3. З НАЗК теж не склалося

Здавалося б, кому як не людям з таким досвідом, як у Рябошапки, працювати в новоствореному Національному агентстві з питань запобігання корупції (НАЗК). Але ця сторінка його життя зайняла лише 15 місяців (2016-2017).

Призначення пана Руслана членом НАЗК відбулося не з першого разу.

Троє представників конкурсної комісії - Віктор Шлінчак, Леся Шевченко і перший заступник голови Мін'юсту Інна Севастьянова присуджували йому найнижчі бали, в такий спосіб блокуючи його обрання. За словами Севастьянової, занижувала вона його бали не через сумніви в професіоналізмі, а тому ще претендент "співпрацював з Лавриновичем" і не гідний брати участь у роботі НАЗК.

Ставши одним з п’яти передбачених законом членів НАЗК (хоча, тривалий час їх було четверо, через що Агентство тривалий час не могло розпочати повноцінну роботу й через що, власне, за його словами, він звідти і звільнився), Рябошапка відкрито ворогував з головою Агентства Наталією Корчак й намагався відправити її у відставку. Щоправда, під час вирішального голосування трьох необхідних голосівне набралося.

Пішов із НАЗК за власним бажанням, пояснивши це так:

"НАЗК - потужний і потенційно надзвичайно ефективний елемент антикорупційної інфраструктури в Україні. Однак цей інструмент не використовується за призначенням. Протягом року своєї роботи я намагався говорити про проблеми агентства, у тому числі публічно. Однак відсутність вчасної і належної реакції як в самому Національному агентстві, так і ззовні, призвели до необхідності вжиття кардинальних заходів із "реанімації" НАЗК. Разом із Русланом Радецьким ми пропонували власний план виведення агентства із кризи, проте він був відкинутий іншими колегами".

4. Перевірка у ГПУ

Під час протистояння з Корчак слідчі Генеральної  прокуратури України шукали підтверджень "незаконного збагачення" Рябошапки. Причому стало це відомо постфактум, коли закрили відповідне провадження. Копію постанови оприлюднила газета "Дзеркало тижня".

Суд надавав слідчим доступ до розширених банківських виписок про рух грошових коштів карткового рахунку чиновника. Проте, як з’ясувалося, нічого незадекларованого там не знайшлося. "За відсутністю в діянні Рябошапки Р.Г. складу кримінального правопорушення" справу було закрито.

Генерал запасу СБУ Віктор Трепак факт даного розслідування прокоментував "спробами президента (Порошенка - Авт.) встановити повний контроль над антикорупційною сферою".

5. Шоу з несправжньою декларацією

19 серпня того ж 2016 року мав місце ще один скандал із Рябошапкою, як дійсним членом НАЗК. Від його імені хтось розмістив вигадану електрону податкову декларацію з "відомостями" про ніби як отримання ним 20 млн грн. від фіктивної комерційної фірми.

Народні депутати Антон Геращенко ("Народний фронт") та Іван Винник ("Блок Петра Порошенко") повідомили про реєстру електронних декларацій. Своєю чергою розробники системи заявили, що злому не було, а для розміщення декларації був використаний тестовий ключ.

Хай там як, але 22 серпня внутрішнє розслідування НАЗК із залученням усіх сторін та технічних спеціалістів підтвердило недостовірність внесених "даних", як і, власне, опублікованої "декларації".

6. Отримував понад 100 тис. грн щомісячних надбавок

Як відомо, на кожного антикорупціонера завжди знайдеться свій антикорупціонер. Журналісти-розслідувачі з проекту "Схеми" (спільна ініціатива Радіо Свобода та телеканалу "UA:Перший"), посилаючись на надані ним у НАЗК виписки із зарплатних відомостей членів Агенства, повідомили про чималі виплати Корчак, Радецькому, Рябошапку та Скопичу, тобто усім чотирьом діючим у 2016-му головним українським борцям з корупцією.

Зокрема, Рябошапці нараховувалося не 25 тис. місячного посадового окладу, а 142 тис.

Як пояснювала Корчак прискіпливим репортерам, за рахунок величезних премій бухгалтерія вирішувала проблеми із матеріально-технічним забезпеченням діяльності самого відомства.

"Значна частина премій іде на те, щоб якимось чином влаштувати свої робочі місця. Це зараз ми почали закупки якісь робити не зі своїх коштів, а до цього часу ми і картриджи заправляли і приносили свої комп’ютери", - зазначала вона.

7. Діти є громадянами Франції

Пояснення тому доволі просте. Олеся Андріївна Бартовщук, мати Тимура, Луки та Марка, працює на території ЄС - у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) з головним офісом у французькому Страсбурзі. Між роботою у Міністерстві юстиції та НАЗК у Франції мешкав і їхній тато, заробляючи на життя у програмі ПРООН.

8. Сестра - адвокат

Випускниця Академії адвокатури (1999-2004), молодша від брата на чотири роки Людмила Георгіївна Рябошапка досягла успіху в "Укрзалізниці", де "доросла" до заступника начальника юридичної служби на Південно-Західній залізниці. З часом перемкнулая на адвокатську діяльність. Якщо довіряти інформації від Страна.ua, безуспішно намагалася влаштуватися детективом у НАБУ, була у кадровому резерві на заміщення вакансій суддів.

9. Одна родина на дві країни

Остання подана Рябошапкою декларація містить дані за 2017 рік. Відповідно до неї, на родину пана Руслана записані квартира площею 150 кв. м та земельна ділянка площею 318 кв. м у Нових Петрівцях під Києвом, житловий будинок площею 145 кв. м й земельна ділянка площею 440 кв. м у Франції, а також Volvo XC 90 (2012), Volvo XC 70 (2013).

За вказаний період Русланом отримано 414 147 грн. зарплати у НАЗК, а дружиною - 2 950 200 грн. зарплати у ЄСПЛ. Також на пані Лесю оформлено узяті у Франції два кредити загальною сумою близько 600 тис. євро.

10. Може стати генеральним прокурором замість Луценка

У близьких до Зеленського колах прізвище Рябошапки називається серед найбільш вірогідних претендентів на крісло очільника ГПУ. Разом з тим, Руслан Георгійович каже, що не збирається йти на "генерального", натомість надалі зосередиться на виконанні ролі радника у царині юриспруденції.

"Навіть без будь-яких посад я хотів би допомагати Володимиру, бути його радником, ділитися своїми знаннями і досвідом", - наводить його заяву Ліга.net.

Водночас, мабуть, вже не просто радник, а до певної міри політик Рябошапка у власному ставленні до ГПУ дотримується трьох позицій: 1) генпрокурора слід обов’язково змінити; 2) ним має стати професійний юрист, а не політик; 3) найкраще було повністю позбутися Генпрокуратури як такої, а функції державного обвинувачення у суді передати Мін’юсту.