Перша це: купив – продав – навар в кишеню. Це називається бізнес зі стартовим капіталом. А якщо без нього, то: вкрав/віджав – продав – навар в кишеню. Є більш вишукані бізнес-схеми: неповернення кредитів, розвод інвесторів, але сутність не міняється. Для такого бізнесу дуже важливо мати свою людину в органах державної влади. Головним чином, звісно, у правоохоронній системі, але й у виконавчій, судовій та законодавчій гілках влади також. Тому що у нас демократія, а отже, поділ гілок влади треба поважати.
Тому отримання влади у нас також відбувається за бізнес-схемами (купив-продав-навар в кишеню), і це в політології називається маркетинговий підхід. Але від численних операцій купівлі-продажу відбулася стрімка амортизація державної влади як товару (чи послуги?). В результаті вона перетворилася на токсичний актив, з точки зору маркетингового підходу. Її привабливість від цього не зменшилася, але спосіб використання вимагає вже певної гнучкості.
Коли у 2010 році президентом України став Віктор Янукович, і до керма держави прийшов донецький бізнесовий клан, більшість моїх знайомих говорили про те, що ця влада надовго, мінімум на 10 років. Я такого прогнозу не поділяв, і вважав, що нова влада протримається не більше двох-трьох років.
Своє передбачення я пояснював житейською аналогією. Уявіть собі якусь велику і складну машину, але достатньо вже зношену і занедбану, наприклад, старий радянський КрАЗ. У цій системі вже мало що працює, якісь свічі і трансмісії ще включаються, але змазки немає, підшипники полетіли. Машина періодично стає, страшно чадить, і далеко не кожного ранку по сигналу національного гімну заводиться. Ремонти стають усе дорожчими і тривалішими. У найвідповідальніший момент постійно знаходиш якусь заржавілу гайку, або навпаки, не знаходиш скручену кимось деталь.
Щось подібне являла собою на двадцятому році незалежності державна управлінська система в Україні, радянська в своїй основі, але зі значним "пробігом" по бездоріжжю 1990-2000-х. Ось, за кермо такого агрегату й сідала у 2010-му команда «ефективних менеджерів» з Донецька. Бекграунд цих хлопців не давав підстав сподіватися, що вони візьмуться за капітальний ремонт безнадійної залізяки. Тому вони цілком очікувано знайшли «старого механіка», який би про людське крутив гайки і прицмакував язиком (маю на увазі Миколу Яновича Азарова), а самі побігли на OLX продавати детальки з "трофейного" КрАЗа, на які ще можна було знайти покупця.
Оскільки функціональність держави при цьому почала стрімко падати, то досить швидко постало два питання: як вчасно зіскочити з водійського крісла, і як продати купу металобрухту, поки вона ще може когось цікавити. Аукціон між Росією і Європою, що проводив Янукович під виглядом підписання угоди про Асоціацію, як відомо, був скасований через порушення правил торгів. Донецькі вилізли з кабіни, а московські кредитори прийшли описувати майно…
Згадую цю історію, звісно, у зв’язку з інавгурацією нового президента. Машина не сильно за цей час змінилася. Петрові Порошенку та його команді механіків вдалося її завести і повернути в роботу. Довелося щось трошки підкрутити, якісь елементи поміняти і, головне, прилаштувати державний апарат до своїх скромних потреб. Так, до проектних потужностей і зазначених у Конституції функцій нинішня державна машина не дотягує. Але сінця на хазяйський двір привезти, чи молоко на переробний завод доправити ще можна. Навіть рентабельність така-сяка з’явилася (200 нових заводів, підвищення пенсій, ну, ви знаєте). З огляду на попередню спробу утилізації машину довелося обладнати елементарною сигналізацією та броньованими елементами фасаду.
Отже, тепер постає питання, що з нашою машиною робити далі? Питання це дуже гостро стоїть перед Володимиром Олександровичем Зеленським та всіма причетними до його обрання. Тепер їм сідати за кермо і думати про техобслуговування.
Поки що зі слів і дій тих, кого можна ідентифікувати як «команду Зеленського», читається намір посадити за кермо новачка, дати йому весело посмикати за ручки і понатискати на кнопки, потім відправити екіпаж на тест-драйв по "пєрєсєчонной мєстності", а далі вже як Бог дасть. Скоріш за все, за попереднім сценарієм, – здати в утиль чи в довготермінову "оренду", в цілому або частинами (на «аутсорсинг») тому, кому воно буде треба.
…А хтось тим часом робить креслення нового автомобіля, сучасного, надійного, адекватного реальним умовам використання та потребам користувачів. І тільки це сьогодні є по-справжньому важливим.