У мене є мала надія на декількох моїх відповідальних і патріотичних знайомих у списках цієї партії, але скоріше я відчуваю співчуття до них. Бо завершиться це великою драмою.
Інше не зрозуміло: у чому така велика різниця в ідеології між "Європейською Солідарністю", "Українською Стратегією" і "Голосом"? Її немає!!! Те, що ці партії йдуть окремо, конкурують на мажоритарних округах не розширює їхній електорат, а зменшує його!!! Історія про "нові обличчя", "свій шлях" та інші вигадані відмінност і- маркетингові кроки, за якими насправді окрім порожніх слів нічого не стоїть! Ну, правда! З Лілею Гриневич і Леонідом Ємцем у нас майже однакові обличчя і ми працювали в одній фракції без жодних ідеологічних розбіжностей!!! Я погоджувався з більшістю поглядів Вікторії Пташник і Ганни Гопко, які разом були спочатку в "Самопомочі", а потім поза фракціями. І мені справді шкода, що чесна і відповідальна патріотка Гопко не опинилася в жодному списку ( хоча і мала пропозиції від однієї із згаданих сил). Де стратегічні розбіжності між Володимиром В‘ятровичем і Ярославом Юрчишиним? На що інакше дивляться Яна Зінкевич з ЄС і Шараскін (Богема) з "Голосу"? Ахтем Чийгоз з "ЄС" і Рустем Умєров з "Голосу"? Хто з них старіший, а хто новіший?
Я переконаний, що цей штучний поділ між українськими партіями нав‘язаний ворожою пропагандою - шлях до поразки. Тому все одно потрібно буде думати про об‘єднання і професіоналізацію українських сил, координацію замість взаємопоїдання. І коли ми бачимо антиукраїнські кроки проти декомунізації, української мови, люстрації, коли Україна перестала бути суб‘єктом міжнародної політики, агресор штовхає нас до капітуляції, а сєпари і злочинці минулих часів призначаються на відповідальні посади - ніхто не повинен відмовчуватися, дії мають бути спільними.