Андрій Парубій: Вуличні заходи починаються, коли влада починає йти шляхом реваншу

Пане Андрію, маємо в Україні так звану інституційну кризу. "Взаємнє поборювання" між президентом Зеленським і міністром закордонних справ Клімкіним засвідчило: далеко не все так просто і є відчуття, що криза буде поглиблюватись.

Я переконаний, це не початок, а продовження інституційної кризи в Україні, і останні заяви новообраного президента Зеленського є тільки продовженням взаємопоборювання між різними гілками влади, між різними інституціями. Особливо прикро, що це стосується зовнішньої політики. Можна безліч разів критикувати п’ять років після Майдану і досьогодні,  але була одна дуже важлива річ – у  зовнішній політиці всі інститути влади в Україні виступали одним фронтом. І ми зробили те, що здавалося неможливим. 

Ми змогли об’єднати всі цивілізовані країні, зокрема європейські країни й Сполучені Штати Америки, навколо підтримки України. Введення санкцій, продовження і посилення санкцій попервах здавалося фантастикою, але ми змогли усі п’ять років утримувати зовнішню політику в одному руслі. І президент Порошенко, і парламент, і уряд, міністерство закордонних справ, діяли, як одна злагоджена команда, роблячи із неможливого можливе. Угода про Асоціацію, безвіз, санкції проти агресора. І коли сьогодні президент України виходить на публічний майданчик і спочатку критикує делегацію в ПАРЄ, делегацію українського парламенту, Верховної Ради України, яка тих п’ять років робила з неможливого можливе, захищаючи інтереси України і утримуючи українські позиції в ПАРЄ, і коли президент критикує українську делегацію, то це не просто несправедливо, це неймовірно послаблює українські позиції на зовнішньому напрямку. 

В рішенні ПАРЄ є вина і багатьох європейських політиків, які поставили інтереси бізнесу вище від цінностей, але це й велика внутрішня вина, бо коли українське керівництво говорить, що "просто потрібно перестати стріляти", що треба йти і домовлятись з Путіним, тоді закордонні партнери кажуть, "якщо президент країни не хоче протистояти Росії, то чому ми, наші держави  і наші економіки повинні протистояти Росії?". 

Звичайно, коли йде критика міністра закордонних справ з публічного майданчика - це суттєво послаблює наші зовнішньополітичні позиції.

Заява Стефанчука щодо необхідності проведення змін до Конституції мене особисто дуже здивувала. Можливо, ви знаєте дещо більше?

Ми чули окремі ідеї з цього приводу. Зокрема це - ідея проведення двопалатного парламенту. Мене особисто дуже насторожують подібні ідеї, бо, як правило, двопалатний парламент є в тих державах, що мають федеративний устрій, де верхня палата - це представники територій, федеративних утворень, а нижня – партійно-пропорційна система. Мене насторожує, коли я чую, що так званим"ЛНР-ДНР"треба дати автономію і особливий статус. Зараз дуже дивні дії стосовно російського агресора і стосовно російських військ. Для мене було великим здивуванням і великою тривогою, коли прийшов наказ залишити українські позиції в Станиці Луганській. Ви знаєте, я коли був секретарем РНБО, після закінчення Майдану, я безпосередньо займався північчю Луганщини і знаю, скільки було віддано зусиль для того, щоб визволити окуповані території. Я пам’ятаю той день, коли головнокомандувач Петро Порошенко дав наказ на контрнаступ, коли звільняли окуповані міста. Я неодноразово бував в Станиці Луганській і знаю, скільки положили життів українських хлопців і дівчат, щоб визволити Станицю Луганську і 80-кою львівською, і добровольчими підрозділами "Айдару". Я  знаю, як довго робились укріплення, щоб стримувати атаки противника, і коли прийшов наказ залишити наші, роками утворювані позиції по захисту Станиці Луганської, то в командирів, які тоді воювали, виникає одне питання до теперішньої владної команди, до команди президента Зеленського: "А ви визволяли ці міста, щоб давати наказ на їх залишення українським військами?". І, на жаль, ці дуже незрозумілі речі, які можна лише епізодично бачити і поєднувати в одне ціле, вони дають дуже тривожне відчуття, тривожне відчуття, що це якийсь загальний план, і цей план може бути реалізацією неукраїнського сценарію, він може бути реалізацією того сценарію, який упродовж років малює для України Путін.

Часом доходить інформація, що Путін вже домовляється з окремими європейським лідерами, за спиною в України, для того, щоб максимально її ослабити, впровадити так звану федералізацію, а потім укласти той чи інший формат миру, що був би вигідній Путіну і писався, звісно, за узгодженням з Кремлем.

Нагадаю в чому головний план. Це не просто федералізація, не просто особливий статус для  так званих "ЛНР-ДНР", а статус з правом вето на зовнішньополітичний вибір України. Ключове завдання Путіна - зупинити шлях України в НАТО і ЄС. Це - ключове питання. Ви пригадуєте, за Януковича, яке було ключове завдання? Нейтральний статус для України,  для того щоб наша держава не могла долучитись до військового блоку НАТО, для того щоб Україна була нейтральною.

Я хочу нагадати, що саме тоді, коли Україна була нейтральною державою за законодавством, саме тоді відбулась російська агресія проти України з окупацією Криму. Для них вкрай важливо зробити все, щоб зупинити шлях України до ЄС і НАТО.

Є кілька патріотичних партій чи партій , які себе позиціонують як патріотичні. Є Петро Порошенко. Ми розуміємо, що була чи не була проведена робота над помилками попередніх років. І ми розуміємо, що все одно українці повинні колись єднатись і пропонувати спільну платформу, тому що це вже не жарти. Політичний процес закінчується і ми входимо в процес екстремальний. Як ви бачите проблему щодо згуртування тих чи інших політичних сил, бодай, створення узгодженої сітки мажоритарників по країні, бо ж будуть заводити, я не скажу "перефарбованих лисів", будуть заводити відвертих чортів, відвертих бісів по мажоритарках по цілій країні.

Коли ми говоримо про помилки, очевидно, можна говорити, де вони і як відбулись. Я за тих п’ять років після Майдану був секретарем РНБО, був головою Верховної Ради України. Я можу говорити про свої дії і свої кроки, починаючи від того, як ми проводили декомунізацію, як ми проводили реформу освіти, як ми, зрештою, створювали, через українське законодавство, українську церкву, як ми вводили квоти на радіо і телебачення. Я, зрештою, пригадую, як ми ухвалювали нещодавно Закон про мову. Я хочу тут особливо відзначити Миколу Княжицького, який фактично доклав титанічних зусиль, щоб цей закон став реальністю, щоб ми змогли отримати Закон про мову. Разом з тим, я нагадаю, разом з тим парламентом ми ввели в Конституцію зміни, щоб визначити ЄС і НАТО ключовими векторами зовнішньої політики України. Я скажу відверто, мені нема за що соромитися. Але я сьогодні бачу, що, власне, по цінностях національної ідентичності, які я перерахував, по них і йде сьогодні найбільша атака. 

Подано в Конституційний суд тими "демонами з минулого", про яких ви згадували, подання, щоб скасувати Закон про мову, в Києві суд ухвалює рішення про відміну назв проспекту Бандери і вулиці Шухевича, спроба відмінити Закон про декомунізацію. І це триває день за днем. Я бачу, як повним ходом, в дуже короткі терміни сили реваншу намагаються ліквідувати всі ці досягнення, які ми здобували протягом тих п’яти років. 

Ну, відбувається спроба так званого політичного бліц-кригу. Так? Але я сподіваюся, може у вас є так званий план контрнаступу. Йдеться, наприклад, про узгодження мажоритарних округів.

Нам, за останні місяці, накинули таку тезу, що виявляється головний поділ в країні відбувається між новими і старими. Це для мене стало дуже дивним фактором, бо тих п’ять років, та й, зрештою, весь період Незалежності в нас весь час був один поділ  - це проукраїнські політики, ті, які захищають Україну і український інтерес, і антиукраїнські політики, як це був Опоблок, медведчуки, бойки, рабиновичі, мураєви, вілкули, новинські. Вся та нечисть, яка перешкоджала в прийнятті наших законів. Нам сьогодні намагаються іншу парадигму накинути, власне з тим, щоб розколоти український табір. 

Я - історик, я пригадую події столітньої давності, коли утворилася українська держава, коли українці плечем до плеча стали в утворенні української держави і спільного захисту від того ж самого агресора, що й сьогодні, - від Російської Федерації. Тоді нам закинули бацилу більшовизму. Сказали, не там ви боретесь, хлопці. Не з російською агресією треба боротися, треба боротися між собою за класовим принципом, щоб селяни підняли зброю не проти агресора, а почали бити...

винищувати своїх...

Куркулів, буржуїв. І, фактично, оце взаємопоборювання всередині українського табору поміж українців, воно у великій мірі призвело до поразки сто років тому. Так само сьогодні, нас намагаються між собою протиставити. Тому всьому українському табору слід зрозуміти, які загрози йдуть сьогодні, зрозуміти і об’єднатись, бо я, як голова Верховної Ради України, можу твердо сказати, всі ключові рішення ухвалюються в найвищому законодавчому органі — Верховній Раді України. І, коли ми допустимо, що в наступній Верховній Раді України буде так потужно представлена п’ята колона з тими демонами з минулого, коли український табір буде в меншості, нам буде дуже важко відстоювати українські цінності, нам буде дуже важко об’єднувати всіх навколо шляху до НАТО і до ЄС. І, власне, "Європейська Солідарність"- це є об’єднання всіх тих людей і нових політиків, і досвідчених політиків в одну велику команду, яка буде захищати український інтерес. Це, власне, в нашій команді йде Володимир В’ятрович, це в нашій команді йде Вікторія Сюмар — автор законів про квоти, в нашій команді йде Микола Княжицький - співавтор Закону про мову, в нашій команді йде велика кількість і професіоналів, і патріотів, які зможуть і будуть здатні захищати українські інтереси. 

Для нас дуже важливо, щоб ми змогли сконсолідувати і об’єднати всі патріотичні сили і напередодні виборів, і після виборів, щоб ми не розгубили свої голоси.

Ці патріотичні сили підуть вам на зустріч? Тому що позиція Славка Вакарчука не завжди мені є зрозумілою, чи може вона не завжди озвучується, так? Часто українські політики минають гострі кути і починають розповідати про те, що все було добре, все було правильно і все було чесно. Але це, зазвичай, загальні фрази.

Ви знаєте, маємо визнати, що у найближчий період будуть дуже жорсткі загрози  проти ключових цінностей. І там, у майбутньому складі Верховної Ради, слід буде діяти жорстко, захищаючи українські інтереси, коли п’ята колона буде намагатися ліквідувати ці досягнення, нам треба стояти плече до плеча всім, хто представляє український табір. Ми їх не зупинимо танцями чи піснями біля трибуни, їх треба буде захищати високим професіоналізмом, високим рівнем рішучості і спроможності. Тому, я впевнений, що усі політичні сили, в тому числі і "Голос", які будуть в парламенті, вони можуть спільно об’єднатися із захистом українських національних інтересів. 

Я дуже розраховую на те, що це буде об’єднання усіх сил і нам  важливо на виборах не розсіяти свої голоси, нам буде дуже важливо на виборах, щоб ми не розпорошували голоси, даючи тим політичним силам, які, на жаль, можуть представляти український табір, але не мають жодного шансу подолати бар’єр і зайти у Верховну Раду України. Буде дуже важливо об’єднатися 21 липня усім, не тільки політичним силам, а усім українцям для того, щоб ми мали у Верховній Раді України широке патріотичне представництво. І "Європейська Солідарність" тут виступає, як такий спецназ, де є люди досвідчені, де є люди знаючі, де є люди, які не будуть вчитися рік, два, як захищати, як будувати, а, які вже мають достатній досвід для того, щоб можна було впроваджувати програму і на шляху до НАТО, і на шляху до ЄС, і захистити ці завоювання, які ми здобули. 

Коли ми говоримо про старих і нових політиків, я весь час згадую своїх побратимів у Верховній Раді України. От, наприклад, мажоритарника Михайла Боднара, сотника 10 сотні Самооборони Майдану. Одразу після Майдану він пішов на фронт у складі батальйону Національної гвардії, був поранений біля Слов’янська, вернувся, став народний депутатом України і показав блискучу роботу на окрузі на Львівщині і, коли мені говорять, що це є старі політики, для мене виникає великий знак питання, в який момент колишні члени Партії Регіонів, топ-менеджмент олігархів став новими політиками, а ті українські, громадські діячі, які пройшли Майдан, які захищали Україну проливаючи свою кров, показали себе ефективними політиками, в який момент вони стали старими політиками? 

Я можу навести інший приклад. Микола Княжицький – людина, яка зробила неймовірні речі за тих п’ять років роботи Верховної Ради України. У великій мірі завдяки йому ми побачили українські фільми і побачили кардинальне збільшення фінансування для створення українського кінематографу. Людина, яка всі ці роки працювала системно і наполегливо над творенням масштабного Закону про мову, завдяки йому цей закон появився і був проголосований у Верховній Раді України, а нас хочуть переконати, що такі люди — це, виявляється, вже стара політика. Я хочу наголосити такі люди, як Микола Княжицький є прикладом, як має діяти депутат Верховної Ради України. Такі люди, як Княжицький, є зразком того, як має діяти український народний депутат.

Ми розуміємо, що використовуються правоохоронні органи, використовуються суди з інструментальною метою або скасування, або підважування певних рішень, зокрема, Верховної Ради чи місцевих рад. Так, наприклад, як у справі про перейменування вулиць Бандери і Шухевича. З другого боку почали викликати українських політиків до правоохоронних органів. Справа Бірюкова чи, наприклад, справа порушена проти вас.

Рішення по проспекту Бандери і Шухевича є оскаржене, Київська міська рада на найближчому засіданні ще раз підтвердить це рішення і, хочу сказати, що ми не дозволимо, щоб проспект Бандери і вулиця Шухевича в Києві були перейменовані. Так само, я хочу подякувати українським студентам, які не дозволили, щоб рішення про надання звання професора юристу Януковича Портнову залишилося в силі. Українське суспільство сьогодні є інакшим, аніж було до Майдану і багато з тих спроб, які сьогодні намагаються впроваджувати сили реваншу, ми будемо зупиняти і я сказав їм на сесії: "Земля під ними буде горіти". Ми цього не допустимо і не дозволимо! Я впевнений, що весь український табір зможе об’єднуватись і у Верховній Раді, і на майданах, і на площах українських міст, щоб цього не допустити. Ви правильно зазначили, використовується судова система для того, щоб поставити під сумнів багато рішень, зокрема Верховної Ради України. На жаль, використовується частково і правоохоронна система, і ці обшуки, вони йдуть не тільки проти політиків, бо проти Бірюкова — це питання перш за все проти волонтерів. Коли ми, з початку російської агресії, привозили в Україну можливими і неможливими способами бронежилети, елементарне обладнання, особливо для українських добровольців, які йшли на фронт, ми робили це всіма способами. І я, як тодішній секретар РНБО розумів, що в Україні просто фізично не було бронежилетів, ми їх скуповували по всіх куточках Європи і завозили будь-яким способом в Україну, щоб українські воїни, ідучи в бій, мали хоча б елементарний захист. 

Я добре пам’ятаю, коли виїжджав перший добровольчий батальйон Національної Гвардії на передову і в них не було навіть бронежилетів. Ми тоді доклали всіх зусиль. І, коли сьогодні, власне, тих людей, з усіх куточків України, які допомагали українській армії стримати той перший наступ, першу атаку, викликають правоохоронні органи, аби дослідити чи законно, чи незаконно вони завозили бронежилети - це викликає велике застереження, це викликає великий знак питання.

Ну, це вже червона сигнальна ракета полетіла, я б сказав.

Знаєте, як Портнов подає на мене за Майдан, за організацію несанкціонованих мітингів, на мене, як на коменданта Майдану. За події в Одесі, коли захистили Одесу від російських сепаратистів — це не просто червоні сигнали. Зараз вони перебувають на такому підйомі, вони впевнені, що президентство Зеленського дасть їм зелений шлях для усіх їхніх ідей. І, фактично, зараз парламентські вибори будуть тим днем і тим рубежем, на яких, або ми зможемо об’єднатися плечем до плеча, щоб показати, що не зможуть знівелювати ні завоювання Майдану, ні нашу славну боротьбу проти російського агресора, або подібні настрої будуть мати ще більший розвиток в Україні.

Зеленський не розуміє цього? Свого часу ви зробили такий недвозначний натяк, нагадавши про запах палаючих шин, але ми розуміємо, що не в шинах справа. Суспільство в нас надзвичайно активне і надзвичайно роздратоване. Ми розуміємо, що в країні кілька мільйонів стволів зброї. Ми розуміємо, що може початися ланцюгова реакція, яка може бути спровокована з Кремля, наприклад. Ми розуміємо, що рівень екзальтованості росте, Зеленський не розуміє, що він сидить на пороховій діжці?

Мені важко коментувати його дії, мені важко коментувати дії його команди. Для мене просто є багато знаків питання.

Вони не шукають якихось компромісів, спроб говорити, бодай?

Коли нам пропонували нових людей, а він ставить головою адміністрації колишнього працівника адміністрації Януковича, юриста Коломойського Богдана, коли на чолі списку "Слуги народу" йде людина, яка була одним з керівників "молодих регіонів", мені важко уяснити, які настрої і які переконання в цій команді. Але багато кадрових призначень по Луганську, де призначений депутат обласної ради партії Регіонів, тої Луганської обласної ради, яка прийняла рішення тоді про проведення референдуму. І для мене це просто, як і для всіх українців, є великі сигнали небезпеки. Ви правильно сказали, наскільки українське суспільство за тих п’ять років змінилось. Величезна кількість людей, які пройшли війну, які пройшли фронт, живуть з величезним рівнем відчуття справедливості, вони у величезній готовності захищати національні інтереси. І звичайно для України потрібно зробити все можливе, щоб не спровокувати будь-яких нових вуличних заходів. Але коли починаються вуличні заходи? Коли влада починає йти шляхом реваншу, коли влада починає ігнорувати думки і позицію людей. Згадайте, з чого почався Майдан? З того, що відмовилися підписати угоду про Асоціацію. І тому для того, щоб не допустити подібних сценаріїв, треба на рівні влади, в даному випадку на рівні Верховної Ради України, не допустити навіть теоретичних можливостей для будь-яких реваншистських настроїв. І тому я вертаюсь до того самого, з чого починали. Дуже важливо, щоб у Верховній Раді України була достатня кількість патріотичних професійних людей, які не дозволять через рішення ключового органу найвищого законодавчого органу держави проводити будь-які реваншистські дії. І, я впевнений, що, власне, від цього вибору 21 липня і буде залежати, як будуть розгортатися події в державі в подальші місяці і в подальші роки.