Андрій Піонтковський: Можна арештувати Медведчука і поміняти на всіх українських полонених

Україна переживає величезну політичну переінсталяцію і є побоювання, що буде "переінстальовано" дуже багато важливих речей, йдеться про те, що буде розколото санкційну позицію стосовно Росії, як країни-агресора, за участі певних українських  політичних еліт.

У цьому, безумовно, полягає задум Кремля. Мене бентежать деякі висловлювання нового президента України, особливо ті, що були зроблені в період передвиборчої кампанії. Порошенко програв вибори, бо було невдоволення його діями в економічному порядку денному, у боротьбі з корупцією. Це йому виборці не вибачили і більшість голосували проти, у  цьому був правий цей колективний Зеленський, котрий вів кампанію фізичного Зеленського, використовуючи і концентруючись на цих слабких місцях Порошенка. Проте, ця компанія, подала себе як "партію миру" і  звинувачувала Порошенка і всю попередню владу в Україні, як "партію війни".

Це було абсолютно несправедливо і просто по-зрадницьки стосовно України. Доходило до того, найбільш яскравий приклад цього, це вкинуті Зеленським, на так званих дебатах, звинувачення Порошенка у тому, що він буцім послав на смерть українських моряків для того, щоб скасувати вибори. Ця теза із задоволенням була підхоплена путінською пропагандою. Заради справедливості слід сказати, що вступивши на посаду, президент Зеленський під час своїх іноземних візитів загалом повторював ті ж тези "партії спротиву агресії", які є тезами Порошенка, ба навіть, буквально використав його тексти. Звісно, нема і не може бути в Україні жодної "партії війни". Україна жертва військової агресії. В Україні є "партія спротиву агресії" і є "партія капітуляції". Але, до речі, поки ми з вами розмовляємо, телевізійний простір в Україні поглинає Медведчук, який відображає погляди меншості громадян України.

Ми бачимо як Україна стрімко провалюється у прокремлівські  медіа, і незабаром вони вже не будуть формувати частину політичного порядку денного, вони будуть повністю  формувати  політичний порядок денний. А потім прикриють і останні декілька каналів. Ми знаємо, чим це закінчилось в Росії.

Абсолютно. Я вже казав про те, що, мабуть, трохи підівчивши якісь брифінги із зовнішньої політики, президент Зеленський доволі правильно і точно захищав позицію України на зовнішньому рівні, але звертаю увагу на те, що за люди збираються в його оточенні і в його партії. Люди продовжують йому вірити і партія "Слуга народу" отримає достатньо велику кількість голосів. Я дивився списки і, наскільки я міг судити, там є дуже сумнівні люди, котрі співпрацювали з Януковичем, з Медведчуком відомим своїми проросійським настроями. Це природно, бо за Зеленського голосували абсолютно різні люди. З тих 70 відсотків, умовно кажучи, половина це - патріоти України, які не могли пробачити Порошенкові, як вони вважали багато в чому справедливо, його економічну політику і політику боротьби з корупцією. Але інша половина - це голосували такі собі, я б сказав, м’які бойки і медведчуки.

За Порошенка  голосували справжні патріоти України не тому, що Порошенко був ідеальним в їхніх очах, вони бачили всі його недоліки, проте  головним вважали його патріотичну позицію, захисту українського суверенітету. До речі, як людина, що перебуває у Вашингтоні, в центрі  боротьби за підтримку України, я повинен сказати, що рівень підтримки, який зараз показують США, винятково високий і він, скажімо прямо, для тих обставин в яких ми знаходимося, враховуючи проросійські симпатії людини, що сидить у Білому домі і ті героїчні зусилля, які здійснює Волкер і його команда, це також результат і  величезної мобілізуючої діяльності попередньої адміністрації України.

Багато речей президент Зеленський не зможе і не захоче собі дозволити як відповідальний політик, проте для цього знайдуться люди, котрі будуть представляти ті чи інші проросійські сили, і вони незабаром опиняться в українському парламенті. Якщо вони спробують сконструювати свою більшість, ось тут всім буде вже, вибачте, не до сміху.

Так, це буде колосальний парадокс української політики. Ми з вами вже говорили – капітулянтська меншість існує, але вона, нехай, 20-25 відсотків, але не більше, але, парадоксально, вони можуть отримати більшість в Раді, такі тихі, непомітні люди у цьому величезному болоті, яке зараз складають кандидати партії "Слуга народу" і в якому сам Зеленський просто фізично не може орієнтуватись. Потрібен час, щоб у цьому розібратись, але це серйозна загроза – прихід капітулянтської меншості до парламентської більшості, особливо у момент майже повного домінування телеканалів Медведчука. Порошенку часто докоряли, я чи не у кожній вашій програмі ставив просте питання: "Чому Медведчука досі не арештували?". Можна зробити це сьогодні і поміняти його на всіх українських полонених.

А як ви думаєте, який був би feed-back з сторони Кремля, якби подібне сталось?

А чим ставлення  Кремля може бути гіршим ніж воно є сьогодні? Я  через дослідницький інтерес багато дивлюсь російських ток-шоу. Там безумна програма пропаганди ненависті до України, знищення української держави, приниження українського народу. Гірше, ніж кремлівська сволота і її  пропагандисти, ставитись до України просто неможливо. Від подальшої агресії їх стримує лише рівень української армії, якого не було весною 2014 року, а це означає, що агресія буде дуже дорого, в тому числі і в життях військовослужбовців, коштувати Кремлю і, поки що, ще є тверда підтримка України в США.

Я б запропонував зараз те саме, що пропонував в ніч підписання Мінських домовленостей, коли мені було абсолютно зрозуміло, що це, в основному, неможливі до виконання положення. Москва ніколи, при живому Путіні, не віддасть контроль над кордоном і ніколи не прибере своїх військових, котрі контролюють все, що відбувається в "Лугандонії". Якщо всі клянуться у вірності Мінським угодам, то давайте виконаємо їх перший параграф – розведення сторін, а досвід показав, що воно не реалізується, Москва завжди його зриває, бо для неї це можливість тиску на Україну, "Лугандонія" не потрібна сама по собі, а лише як механізм руйнування України, слід провести розведення  сторін із міжнародними миротворцями, аби жоден постріл вже не лунав  на лінії розмежування. Донецьк повернеться до України через кілька днів після смерті Путіна, неважливо фізичної чи політичної.

Зараз нам би дуже хотілося уникнути старої гебешної пастки тому, що чекісти завжди, в першу чергу, займались розколом політичних еліт, тобто розколом опозиції  чи, наприклад, формуванням своєї політичної опозиції. Ми розуміємо, що є певні труднощі між різними політичними партіями, але вони могли бодай би об’єднатись в тому, аби висувати на мажоритарних округах одного, того чи іншого, узгодженого кандидата.

Цей момент для України - момент найгострішої загрози для її незалежності та й самого існування. По-перше, "Слуга народу" - там дуже складно контролювати цей процес і там будуть і патріоти, і колаборанти. Його ніхто не контролює, враховуючи самого Зеленського чи навіть Коломойського і ми не можемо влізати в цей процес. Я вважаю, що  решта партії, всі, і серед них ті, які на жаль не попадуть у Раду, а їх голоси будуть загублені, - це і Смєшко, і Гриценко - повинні домовитись про координацію в мажоритарних округах. Йдеться про всі партії, крім Опозиційного блоку і "Слуги народу".