Як і в "Слуги народа" Зеленського, у "Голосу" Вакарчука немає того, чим від них вигідно відрізняються такі класичні політсили, як "Європейська солідарність", "Опозиційна платформа", "Батьківщина" і "Свобода". Немає перевіреної часом партійної машини, яка б охоплювала найменші та найвіддаленіші містечка та села, і була б здатна надійно захищати бюлетені у виборчих комісіях. Але у них є внутрішній драйв і мегапопулярний серед аудиторії різного віку "зірковий" лідер.
Починаючи з минулого року щодо Вакарчука ходили вперті чутки як про "кандидата в президенти". Однак, наприкінці січня співак оголосив свою принципову відмову від змагання за булаву головнокомандувача і, натомість, заінтригував усіх обіцянкою "привести у владу якомога більше молодих професіоналів" за допомогою "своєї команди".
Читайте також: 10 фактів із життя Святослава Вакарчука
"Я неодноразово заявляв, влада як така, президентський пост як такий - мені не цікаві. Мене цікавлять справжні зміни в країні. І щоб розставити всі крапки над "і", зняти всі питання, офіційно заявляю: я, Святослав Вакарчук, не братиму участь в президентських виборах 2019 року… Разом зі своєю командою я працюватиму над тим, щоб проєвропейські сили перемогли, я працюватиму над тим, щоб привести у владу якомога більше молодих професіоналів, людей майбутнього, тих, для кого справедливість і державні інтереси - понад усе. Я вірю: справжні зміни можливі. І не важливо - у піснях чи в політиці - я завжди буду з вами на цьому шляху", - не без високої патетики запевнив Вакарчук і за кілька днів додав:
"Мої амбіції значно більші, аніж президентські. Хочу змінити світ. Хочу змінити Україну, зробити її краще".
На практиці його дії полягали у адресованому кандидатам та виборцям флеш-мобах #ВимагаюЗмісту і #ГолосуюНепоПриколу. Окрім того, виконавець поширював заклик приходити на виборчі дільниці у вишиванках.
Те, що Вакарчук не став заважати своїм прізвищем головним фаворитам перегонів, дало підстави одним вважати, що він буцімто підіграв президентству Зеленського, а іншим - що він в такий спосіб допоміг посісти друге місце Порошенку.
Як би там не було, свої слова відносно "людей майбутнього" Вакарчук невдовзі матеріалізував у вигляді "Голосу", представленого широкому загалові 16 травня 2019 року, тобто вже за три половиною тижні після другого туру але, водночас, за чотири дні до інавгурації нового глави держави.
З ким ідуть
Перша десятка "Голосу" складена наступним чином:
1. Святослав Вакарчук - голова партії, фронтмен рок-гурту "Океан Ельзи";
2. Юлія Клименко - екс-заступниця міністра економіки, також працювала інвест-менеджером у представництвах західних компаній, голова штабу "Голосу";
3. Кіра Рудик - займається IT-технологіями, операційна директорка IT-компанії Ring Ukraine;
4. Ярослав Железняк - професійний лобіст та PR’ник, радник прем’єра;
5. Олександра Устінова - громадська активістка, має свій телепроект на 24 каналі;
6. Олег Макаров - адвокат, співробітник однієї з найвпливовіших в Україні правничих фірм «Василь Кісіль та партнери»;
7. Ярослав Юрчишин - керував офісом Transparency International у Києві, боровся за створення антикорупційного суду;
8. Сергій Рахманін - відомий журналіст, постійний автор газети "Дзеркало тижня";
9. Соломія Бобровська – в.о. голови Одеської ОДА у 2016-2017 роках;
10. Ольга Стефанишина - до початку виборчої кампанії працювала заступницею Уляни Супрун, реформовувала систему державних закупівель у медичній галузі.
Таким чином, попри проголошений партією підхід "не брати до себе депутатів нинішнього скликання", ми з самого початку зустрічаємо там тих, хто працював в уряді Володимира Гройсмана і Арсенія Яценюка, а також очолював області. І такі люди є не лише у першій десятці. Зокрема, заступниця міністра освіти у 2014-2016 роках Інна Совсун балотується від "Голосу" під №16.
Що ще впадає в очі, так це присутність у першій двадцятці цілих двох співробітників ТОВ "МакКінзі і Компанія Україна", що є представництвом партнерської для української влади часів Порошенка відомої міжнародної консалтингової групи (№12, 21), делегатів від кримських татар Рустема Умерова (№18) і Таміли Ташевої (№26), "кіборгів" Романа "Грома" Костенка (№14) і Андрія "Богеми" Шараскіна (№20), й, без перебільшення, легендарних у своїх галузях очільниці "Юридичної сотні" Лесі Василенко (№17), гумориста Сергія Притулу (№30), світоча вітчизняної кардіології, академіка Юрія Соколова (№35) та вчителя фізики з Чернівців Пауля Пшенічки (№53).
Приблизно такий самий підбір "списочників" мав місце і в "Самопомочі", коли вона 2014 року здобула 10,97% голосів. Як і зараз у "Голосі", там теж тоді можна були побачити людей з IT-сектору, агро-бізнесу, Асоціації правників, "Реанімаційного пакету реформ", з різних неурядових фондів і представництв. Як і відомих комбатантів чи ворогів бюрократії.
Щоправда у "Самопомочі" не було кандидатів з чиновницьким минулим. Хіба що з депутатським, та й то на рівні місцевих рад.
З чим ідуть
Метою "Голосу" є шлях продовження курсу реформ наблизитися до побудови постіндустріального, інформаційного суспільства законності і рівноправ’я. Ідеологію партії можна визначити як соціал-ліберальну (деолігархізація, прозорість влади, доступність якісної медицини та освіти тощо).
Їхній перший номер не заперечує проти узаконення одностатевих шлюбів, легких наркотиків і секс-індустрії (нагадаємо, цілком легальної і оподатковуваної у Німеччині, Нідерландах та Латвії). Підтримує скасування мораторію на купівлю-продаж сільськогосподарських угідь.
Читайте також: Секс, патріотизм і рок-н-рол
"Ми будемо допомагати президенту в тих реформах, в яких вважаємо, що він вчиняє правильно і навіть підсилювати. Я би сказав, старатися ще більш радикальні реформи пропонувати. Там, де він буде чинити не так, як ми вважаємо, ми будемо опонувати йому або заставляти його виконати свої обіцянки", - пояснює з цього приводу Вакарчук.
Чи готові вони увійти до парламентської більшості і узяти на себе тягар відповідальності за новий (чи оновлений) уряд, чи перебуватимуть в опозиції, на ці питання у "Голосі" наразі не дають точної відповіді. Тим часом "Слуга народу" пропонує їм коаліцію "на двох", а "Батьківщина" - "на трьох" (за участі, знову ж таки, "Слуги народу").
Деякі політологи у першому варіанті, а, тим більше, в другому, вже побачили зацікавленість Віктора Пінчука. Своєю чергою Вакарчук, принаймні, двічі публічно спростовував закиди стосовно нібито співпраці з родиною Кучми.
А ще він стверджує, що кампанія "Голосу" загальною заявленою вартістю у 100 млн грн. фінансується відкрито і виключно за рахунок жертводавців:
"Ми не беремо жодної копійки в олігархів і не будемо з ними ніколи ні про що говорити".
Свої безкоштовні концерти перед виборами - точно такі, як і у Зеленського перед голосуванням за президента чи як у Поплавського з Олегом Винником на сцені - політик називає "звичайними".
"Вони відбувалися до виборчої кампанії і будуть відбуватися після, тому що це моя позиція. Людям потрібно давати якісь позитивні емоції", - наполягає Вакарчук всупереч висунутій Комітетом виборців вимозі оплачувати ці дійства з виборчих фондів.