Гроші, вплив і зв’язки з Медведчуком. Як "Слуга народу" бореться за округ на Львівщині

Цими днями Львівщина – в епіцентрі поствиборчої напруги: на тренінг до Трускавця з’їхалися усі переможці-мажоритарники "Слуги народу". Не полишає надій долучитися до цієї команди й наближений до Медведчука Орест Кавецький, що посів друге місце на 119-у окрузі в Бродах, поступившись перемогою герою АТО, пораненому під Слов’янськом Михайлу Бондарю

Мозкові штурми, тімбілдинги, розвиток уяви і аналітичного мислення – майже як в Школі молодого Зе-депутата Орест Кавецький другий тиждень поспіль випробовує свої сили і можливості. Спершу тиском на ОВК в Бродах, куди подавав десятки безпідставних скарг, а тепер, коли перемогу було визнано за Бондарем, у львівських судах.

В це дійсно складно повірити, але потрапити до парламенту від одного із округів Львівщини нині може людина Медведчука. З оточенням кума Путіна кандидата поєднує бізнес його сім’ї – разом із братом Тараса Козака батько Кавецького володіє львівським ринком "Галицьке перехрестя". Попри все, на вибори Кавецький-молодший подався як «нове обличчя», що цілком логічно – "Слузі народу" галичани за будь-яких обставин дали б більше шансів, ніж слузі Медведчука. Саме тому відкрито "Опозиційна платформа – За життя" навіть не висувала своїх мажоритарників у львівських округах, щоправда один із них уміло замаскувався під члена Зе-команди. Та навіть на тотальному хайпі Оресту Кавецькому взяти 119-й округ не вдалося – від перемоги його відділили 140 голосів.

Навести "справедливість", поставивши героя АТО Бондаря на місце, взявся Львівський окружний адмінсуд, котрий правдами і неправдами вирішив допомогти людям Медведчука поцупити чужу перемогу і таки взяти львівський округ.

Керуючись власною логікою і зухвало порушуючи закон, судді буквально з повітря вигадувати химерні, протиправні підстави для перерахунку голосів, чим поставили під сумнів законну і заслужену перемогу воїна АТО. Суд вирішив переглянути рішення Окружної виборчої комісії про розгляд скарг Кавецького, при тому, що ці рішення ніким не оскаржувались. Але навіть за такого підходу, судді врешті-решт виявили, що рішення ОВК цілком законні. Проте це їх все одно "не влаштувало", як наслідок - прийняття ОВК законних рішень суд назвав "бездіяльністю" та "формальним підходом", вочевидь підіграючи кандидату Кавецькому, котрий прикриваючись заявами про чесність і справедливість, насправді бореться за власні інтереси, до того ж – будь-якою ціною, навіть через порушення закону.

За два дні після виборів, 23-го липня, зрозумівши, що перемога віддаляється із кожним новим прийнятим ОВК протоколом, представники «Слуги народу» взялися застосовувати технологію створення нашвидкуруч скарг. Це виглядало майже як всім відома «карусель», тільки брали в ній участь не виборці, а кандидати. Не встигала Комісія розглянути одне письмове невдоволення, як на неї уже чекало наступне. Більшість цих записок про порушення стосувалися «незаконного голосування, що виявлялося у різкому підвищенні явки виборців». У своєму рішенні суд констатував: усі скарги були однотипними.

Дарма що частина 1 статті 92 Закону про вибори, на яку зроблено посилання в типових скаргах, про жодні «різкі підвищення явки» не згадує і взагалі не регулює питання перебігу голосування. Нею лише встановлюються підстави для визнання голосування недійсним, тоді як скаржники про це навіть не просили.

Як показали подальші події, головною метою атаки скаргами було створення підґрунтя для скасування результатів виборів в цілому, якщо Зе-кандидат від Медведчука не переможе. 

При цьому усі подані "Слугою народу" до ОВК скарги взагалі не мали доказів. У журналі реєстрації порушень вони почали з’являтися лише 23 липня. За словами секретаря Комісії Ірини Матвєєвої, жодного відповідного акту 21 липня в ДВК не було складено. А саме фіксація порушення в день голосування є підставою для подальшого складання скарги і розгляду її в ОВК. Ані представники "Слуги народу", ані інших кандидатів в день виборів 21 липня на жодні порушення не нарікали. І, як розповів журналістам сам кандидат Орест Кавецький, до правоохоронних органів не зверталися. Тож, окружна виборча комісія цілком законно і справедливо повернула усі скарги невдоволеним учасникам виборчого процесу.

Бездоказовість скарг є порушенням вимог статті 110 Закону про вибори, а отже підставою для їх повернення заявнику відповідно до частини 2 статті 111 Закону.

Тож, начебто все просто – відповідно до закону виборча комісія не мала права розглядати скарги, подані з порушенням закону в частині надання доказів викладених в скарзі обставин. Відтак, вказані дії Комісії повністю відповідали Закону, і це також встановлено судовим рішенням.

Проте така ситуація чомусь не влаштувала Львівський адмінсуд, і він лише з відомих служителям Феміди причин постановив, що навіть у випадку, коли Закон зобов’язує ОВК повернути скаргу через відсутність доказів, виборча комісія мала піти на порушення і таки розглянути складені поспіхом, в декотрих випадках буквально на колінах, письмові нарікання Кавецького і його команди. Виконання Комісією вимог закону суд чомусь назвав "формальними підставами" відмови від розгляду. На думку суддів, навіть попри встановлені законом вимоги, ОВК мала такі скарги розглядати.

Очевидно, що таке тлумачення не має нічого спільного з Законом, і є абсолютно надуманим. Адже у випадку, якщо виборча комісія діє у відповідності до закону, її дії не можуть визнаватися незаконними. 

До речі, опосередковано з цим погодився і суд, оскільки в його рішенні на 18 сторінок чомусь не знайшлося місця для простого пояснення, що саме порушила виборча комісія, повернувши скарги "з формальних підстав", що насправді було передбачено законом. 

Далі - ще цікавіше. Усі ці так і не названі «порушення» невідомої норми Закону про вибори Львівський окружний суд визначає підставою для цілковитого скасування протоколу про встановлення результатів голосування та покладення на ОВК обов’язку провести повторний підрахунок голосів.

По-перше, даним рішенням Львівський окружний адмінсуд фактично перевищив свої повноваження, адже за Законом призначати повторний підрахунок голосів виборців має право винятково окружна виборча комісія. Про це прямо сказано в частині 5 і частині 10 статті 94 Закону про вибори: в обох нормах йдеться саме про ОВК, яка за певних обставин може прийняти таке рішення. І звісно, це не залежить від волі або симпатій її членів – для перерахунку повинні бути визначені Законом підстави. Та чомусь львівські служителі Феміди вирішили перебрати на себе функції ОВК, призначивши такий перерахунок.

Зрозуміло, що суд не є окружною виборчою комісією і не може здійснювати повноважень ОВК – створювати дільничні комісії, реєструвати офіційних спостерігачів та виготовляти інформаційні плакати, призначати повторний підрахунок голосів тощо. Він може лише переглядати рішення ОВК, а у разі встановлення його незаконності, скасувати його. Якщо ж рішення ОВК буде скасоване судом, виборча комісія має повторно розглянути питання і ухвалити рішення. Принаймні саме так сказано в частині 7 статті 113 Закону про вибори: "рішення з цього питання приймає виборча комісія". Тобто, ОВК, а не адмінсуд, як це відбулось у Львові.Крім того, у своєму рішенні Львівський адміністративний суд сам визнав відсутність законного обґрунтування перерахунку бюлетенів в 119 окрузі, адже всі без винятку скарги, подані Орестом Кавецьким та його групою підтримки, комісія розглянула і, опираючись на Закон, їх відхилила.

Тож, за будь-яких обставин, рішення суду про зобов’язання ОВК провести повторний підрахунок голосів суперечить вказаним нормам статей 94 та 113 Закону про вибори, оскільки суд з незрозумілих причин перебрав на себе невластиві йому повноваження окружної виборчої комісії та вирішив питання, які мала б вирішувати ОВК.

По-друге, закон чітко встановлює підстави для проведення повторного підрахунку. Вони вичерпно визначені в частині 10 статті 94 Закону про вибори

 

Очевидно, будь-яке тлумачення цієї норми не веде до висновків, що "формальний розгляд скарг від суб’єктів виборчого процесу", про який йдеться в рішенні Львівського адмінсуду, може стати підставою для повторного перерахунку голосів. Такими підставами можуть бути лише скарги, підтверджені відповідно оформленими актами про порушення Закону про вибори, що ставлять під сумнів результати підрахунку голосів. 

Як уже зазначалося, скарг, підтверджених актами, в день голосування не було, тому вони були повернені комісією відповідно до статті 110 Закону. При цьому суд не знайшов пояснень, чому це не відповідає закону, а є натомість "формальним підходом".

Другою обов’язковою умовою є те, що повторний підрахунок може проводитись лише за наявності доказів порушення Закону, які ставлять під сумнів результати підрахунку. Тоді як суд взагалі не встановив будь-яких порушень, які б ставили під сумнів результати виборів. 

До того ж, в остаточному висновку суду йдеться про "бездіяльність відповідача в частині формального розгляду скарг". Тож, навіть у випадку, якщо суд визнає цю бездіяльність незаконною (чого в даному випадку не було), він може лише зобов’язати ОВК розглянути ці скарги "неформально", але аж ніяк не приймати рішення про повторний підрахунок голосів.

Як бачимо, окрім того, що Львівський окружний адмінсуд незаконно втрутився в компетенцію ОВК та ухвалив рішення, яке мала приймати винятково виборча комісія, ще й підстави для прийняття такого ухвалення були химерними і взятими з повітря, а не з закону. 

І це лише короткий аналіз грубих порушень, які одразу кидаються в очі при детальному вивченні рішення Львівського окружного адміністративного суду. Але були й інші, наприклад, скасування не ТОГО протоколу, яким встановлені результати виборів, а попередньої його редакції, котру згодом було замінено на протокол з позначкою "Уточнений" або ж висунення претензій до форми протоколу, котра при цьому затверджена ЦВК і є стандартною для всієї країни. 

Усі ці факти красномовно демонструють, на які дива здатні служителі Феміди, якщо їм доводиться вирішувати долю кандидата з оточення Медведчука і просто небідної людини. До того ж, за умов, коли йому протистоїть військовий, котрий, ризикуючи власним життям, боронив Україну на Донбасі і результатами голосування уже довів, хто саме заслужено користується більшою довірою виборців.

За цих обставин Михайло Бондар фактично вдруге потрапив на війну з Росією. Вперше це було у 2014-у, коли він захищав Україну від окупанта. Тепер, за 5 років – на Львівщині, коли змагатися доводиться із ретельно замаскованими людьми кума Путіна, котрі заради тепленького місця в парламенті не шкодують ані власної репутації, ані ресурсів. Що вже казати про Закон, котрий Кавецький з командою кинули на поталу власним інтересам та амбіціям.

Апеляційний перегляд рішення Львівського окружного адмінсуду призначений на 31 липня об 11:00. Варіантів у суддів лише два – погодитись з чисельними порушеннями суду першої інстанції і допомогти Медведчуку та його команді на Львівщині або стати на захист закону і виправити помилки окружного адмінсуду.