"Ми розуміємо, що висловлювання обраного народного депутата Максима Бужанського були, хоч і надмірною та неетичною, але достатньо зрозумілою реакцією на оціночні судження стосовно особистих почуттів, які обраний народний депутат нібито має до СРСР та певних українських політиків. Тому ми просимо представників засобів масової інформації утримуватися від такого роду оціночних суджень", – заявили в партії.
Тож маємо офіційну реакцію, в якій критиці журналістки і нібито допущеним нею "такого роду оціночним судженням" приділяється чи не більше уваги, ніж тому факту, що народний обранець публічно назвав жінку "тупою вівцею". Чи означає це, що правляча партія скоріше засуджують журналістку, натякаючи, що вона "сама нарвалася"? Хто знає. Але те, що новообрана влада знову напускає туману - це вже очевидно.
Оціночним судженням вважаються висловлювання, які не містять фактичних даних. Це може бути критика, оцінка чиїхось дій, або вживання мовних оборотів, гіпербол, алегорій, сатири. Такі судження не потрібно спростовувати, чи доводити їх правдивість. Вони є вираженням свободи слова. Тож слова Ольги Духніч про те, що Максим Бужанский є "ностальгуючим по СРСР та часам Віктора Януковича" не містять нічого, від чого їй потрібно було б утриматися, або що вона має доводити, як об‘єктивний факт. Принаймні так каже закон України "Про інформацію", згідно якого ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Також закон зазначає, що образа не може вважатися оціночним судженням. Вона є "приниженням честі та гідності особи, висловленою в непристойній формі". В Україні навіть є закон про дифомацію, на підставі якого постраждала сторона може подати до суду і відсудити собі чималу компенсацію, якщо постраждали її почуття та репутація. Пленум Верховного Суду визначає образу, як приниження честі й гідності потерпілого "шляхом висловлювання нецензурних чи брутальних слів, вчиненням непристойних або насильницьких дій (жесту та ін.)", а також шляхом давання непристойної оцінки "особистих якостей чи поведінки потерпілого в формі, яка різко суперечить прийнятому спілкуванню між людьми".
Такий собі Р.О. Стефанчук в Юридичній енциклопедії (том 4, с. 228) чітко тлумачить термін "образа", як "умисне приниження честі й гідності особи, виражене в непристойній формі. Це вживання інвективної (різкої, лайливої) лексики, застосування непристойних жестів, міміки тощо". Може, партії "Слуга народу" перед тим як робити офіційні заяви, варто поцікавитися у Руслана Олексійовича Стефанчука - представника президента у Верховній Раді, хто ж цей науковець, який робить наголос на тому, що характерною ознакою образи є те, що вона завдається потерпілому саме завдяки непристойній формі висловлювання або дії? Може не варто поспіхом судити, хто чиї почуття зачепив у публічному конфлікті між журналістами та депутатами з ось-ось правлячої партії?
Чи образила журналістка пана депутата назвавши його "ностальгуючим по СРСР"? Ні. Чи образив пан депутат журналістку, назвавши її "тупою вівцею"? Цілком можливо. Але тоді партія має повчати не журналістів як їм робити їх роботу, а своїх депутатів. А ще вибачатись перед пані Ольгою та всім журналістським цехом у її обличчі, щоб справа не дійшла до суду. Замість того маємо цілісінький флеш-моб від поціновувачів Бужанського, де вони називають "тупими вівцями" цілі редакції та професійні спілки.
Отже, те, що однопартійцям Бужанського здається доволі зрозумілою реакцією, є неприпустимим висловлюванням, за яким будуть слідувати подальші образи. Ситуація виходить з-під контролю. Попри те, що в офіційній заяві партії сказано, що "Слуга народу" вважає неприпустимими особисті образи будь-якого громадянина України, у тому числі й представників засобів масової інформації, є ще один момент. "Ми засуджуємо висловлювання обраного народного депутата Максима Бужанського стосовно журналістки журналу "Новое время". Керівництво партії та фракції "Слуга народу" принесло пані Духніч вибачення", – розповіли в партії. Але в офіційному повідомленні міститься інформація, яка не відповідає дійсності. Мова про те, що пані Ольга допустила "оціночні судження стосовно особистих почуттів, які обраний народний депутат нібито має до СРСР та певних українських політиків". Але це не так. Якби журналістка оцінювала почуття пана Бужанського, вона б сказала, що його ностальгія є "тупою", "дивною", "алогічною". Нічого подібного не було. Пані Ольга якраз утрималася від оцінювання почуттів депутата. Ба більше, жодним чином не висловилася про розумові здібності тих, хто на 28-му році незалежності України героїзує Сталіна та має симпатії до екс-президента. Виходить, що в своєму офіційному повідомлені партійці "Слуги" збрехали? З цим що робити? Вибачатися? Спростовувати? Чи кликати когось з Стефанчуків (чи то представника президента, чи то науковця), щоб дав свою фахову оцінку припустимості розповсюдження недостовірної інформації на офіційному ресурсі? А може краще припинити вільне трактування слів, законів, реальності і почати відчувати відповідальність за себе та за країну? Так буде набагато простіше не входити у скандал. Може навіть вдасться поновити довіру до державних інституцій. В правовій державі влада відрізняється від громадян тим, що може дозволити собі набагато менше. А питають з неї набагато жорсткіше. Розуміння себе і свого місця в єдиному державно-суспільному організмі. Ось чого не вистачає "новим". Тому вони швидко стають схожими на "старих".