Розум і хайп. Як Зеленський переміг двічі, але далі це не допоможе

Фонд "Демократичні ініціативи" цього тижня представив дослідження щодо трьох місяців президентства ЗЕ.

Перші підсумки для самого президента дуже скромні — 3,67 балів із 10. Чого не скажеш про його політтехнологів та телеменеджерів — ці хлопці і пані за правильне промацування і конвертацію настроїв народних напередодні двох тріумфальних виборів отримали джекпот.

54,9% опитуваних голосували за Зеленського, бо хотіли радикального оновлення влади. 

Ще 38,9% на тлі розчарування українцями діями Петра Порошенка та агресивної проросійської пропаганди — теж поставили галочки за ЗЕкоманду.

Ще 9,4% просто хотіли перенести рафінований образ Голобородька зі "Слуги народу" в реальність. 
Всі ці емоції дозволили творцям політика Зеленського створити свої правила перемоги і вивести Володимира Олександровича під ялинку із заявою про похід за президентством. 

Час повернутися в недалеке минуле і згадати все, як Україна дійшла до тотального "Вечірнього Кварталу"...

Втома від традиційних політиків почала назрівати ще на початку 2010-х рр, коли герої першого Майдану пересварились між собою, а на арену вийшов тюнингований американськими політтехнологами Віктор Янукович. Його діі в якості президента — дозволили на кілька сезонів продовжити політичне життя Юлії Тимошенко, Петру Порошенкові та ще кільком десятків професійних політиків, бо шукати нових в рамках повзучого авторитаризму на зміну цих банально не було ані часу, ані можливості. 

Далі війна і тяжке економічне становище подарували ключі від країни команді старих і стабільних, хоча були деякі спроби пошукати щось нове на прикладі тієї самої "Самопомочі" чи "Народного фронту".

Втім, серйозне оновлення влади і запит на нові обличчя відклався аж на 2019, коли критичне розчарування старою системою привело б до влади не тільки Зеленського, а будь-кого, хто міг електоральне напруження обернути собі в плюс. 

Друге, Україна своїм вибором підтвердила, що нарешті наздогнала світові та європейські політичні віяння.
Спочатку був Brexit з його технологічними підходами до електоральної революції — коли британські політтехнологи працювали із малими аудиторіями чи витискували правильну емоцію — почуття гідності чи націоналізму. 

Далі був Дональд Трамп з потужним Twitter, перепалками із журналістами в стилі "fake news" та емоційними заявами про мексиканських ґвалтівників.

У Європі плеяда коміків стала мером Рейк‘явіка, прем`єр-міністром Словенії чи спричинила справжній землетрус в політиці, як Беппе Грілло із "Рухом п’яти зірок".

Усіх цих людей об`єднує протистояння зі старими політиками, які перебували у владі по 30 років, висока особиста впізнаваність і тотальна підтримка молоді, протестного електорату та невдоволених економічною ситуацією виборців.

Отже, п`ять правил, які активно використовувала команда Зеленського для того, щоб "зробити їх разом" двічі поспіль. Але які гальмуватимуть на практиці зараз.

Образ Зеленського: кожному своє 

На останніх виборах до парламенту перемогли не 254 кандидати, а один колективний Зеленський. Кожен бачив у кандидаті ЗЕ те, що хотів. Комусь подобалась політична сатира "95 кварталу". Хтось увірував, що подвійне "зробимо їх разом" — справжня боротьба зі старою системою. 

Дослідження "Демініціатив" перших 100 днів президенства Зеленського дало чітку відповідь, чому "Слуга народу" отримала аномально великий результат.

26,4% ЗЕ-електорату хотіли підтримати президента сильною фракцією у ВР.

19,4% просто шукав нову партію. При чому майже половина не в курсі, хто їхній мажоритарник, а 48,1% не вбачають проблеми в тому, що новобранці Ради 9.0 не розбираються в політиці взагалі.

Об`єднує усіх цих людей активне користування інтернетом, ютубом та перегляд продуктів медіаімперіі. Соціологи кажуть, що ще до початку виборів президента 85,3% українців дивилися виступи 95-го кварталу, а серіал "Слуга народу" переглянула половина електорату.

Регіональна приналежність тепер не головне, бо споживання спільного культурного продукту змило відмінності між умовним Сходом і Центром.

Феноменальні результати двох виборчих кампаній зумовлені розчаруванням громадян у владі, втомою від бідності, війни і корупції, прагненням побачити нові обличчя, а ще тяжінням до хайпу та розваг.

Зеленський, а потім і кандидати від "Слуги народу", з’являлись як прості люди в Facebook та Instagram. Викликали конкурентів на стадіони і обіцяли бути не такими, як усі. Типовий розважальний контент. У потенційного виборця викликали почуття того, що їхній коментар буде прочитаний тими, хто вище, і буде прийнято рішення.

Просте пацанське та колективне "Зробимо їх разом" виграло з тріском у елітарної "Армія. Мова. Віра" та кампанії залякування і цькування.

Команді Зеленського навіть подекуди не треба було проводити кампанію зовсім — за усіх працювали соціальні мережі Зеленського та його щоденні історії про штурханці до Петра Порошенка, то до чиновників провінційного масштабу, які є живими пам’ятниками старої системи.

Фігура самого Зеленського донині є важливіша за прізвище будь-кого із малого пулу спікерів, які подекуди досі невідомі широким масам. За 100 днів найговіркіших — голову ОПУ Андрія Богдана та новопризначеного спікера ВРУ Дмитра Разумкова досі не знають 28,1% та 22,4% українців. 

Йди у соцмережі і грай на емоціях

Facebook та YouTube дали ілюзію потенційним виборцям, що вони постають проти еліт. Шалена підтримка Зеленського — частина всесвітнього повстання у соціальних мережах та охоплення тих, кого не чіпляли борди і партійні газети.

Так, у США переміг забудовник і філантроп Дональд Трамп, у Італії — комік Беппе Грілло вдало використав інструменти розкрутки в інтернеті для аудиторії до 35 років. Польський рок-музикант Павел Кукіз отримав третє місце на президенських виборах 2015 року. Президентські вибори та популярність серед аудиторії 18-29 років стали для пана трампліном для участі в парламентській кампанії. Кукіз заснував право-популістський рух Kukiz'15, які здобули собі 42 місця в Сеймі — такий собі дуже несподіваний тренд у консервативній країні.
Теж саме у Латвії — де актор і радіодіджей Артус Кайминьш конвертував впізнаваність спочатку у фракцію "Латвійське об`єднання регіонів на парламентських виборах 2014 року. У 2016 шоумен заснував партію "Кому належить країна?" (KPV LV), яка за підсумками виборів 2018 року увійшла в склад правлячої коаліції. 

Опис соціально-демографічних груп, які двічі підтримували Зеленського, доводять, що наш виборець не "дурний та неперебірливий", просто мода така у світі на пародистів і людей із телевізора. А ще результат професійної праці тих, хто "гречку" замінив на сторіз в соцмережах. Тим більше аудиторія Facebook в 13 мільйонів користувачів та YouTube, яким регулярно користуються понад 20 мільйонів українців — ідеальне  поле для команди, яка знається на прийомах для шоу-бізнесу.

Зеленський два десятиліття був лідером рейтингових продуктів на телебаченні, практично ці самі підходи використали на роботу із різними електоральними групами: щоб подобалось усім і не було жодної гострої теми під час виборчої кампанії.

Ігноруй традиційні ЗМІ і створи свої 

Ще 1 серпня українські ЗМІ отримали болючий урок від Офісу президента України, розповівши про те, що його очільник Андрій Богдан начебто написав заяву про відставку. Розіграш має дві сторони медалі: з одного боку пресі показали, що їм можуть згодовувати абсолютно усе. І за право їсти шаурму в лісі з президентом — чимало хто пробачить витівки джерела дезінформації.

З іншого — Богдан сміливо заявив, що команда ЗЕ здатна спілкуватися з суспільством без посередників і журналістів.

В умовах тотальної деградації професії журналіста та історій, коли одні і ті самі телеобличчя мігрують із одного каналу холдингу Медведчука на інший — несерйозне ставлення до ЗМІ логічний розвиток подій. Тільки от навіть Дональду Трампу із суперпопулярним твітером не вдавалось виїздити без професійних ЗМІ та спілкуванні без журналістів.

Свого часу американський президент вступив у жорстку зарубу із політичною оглядачкою Fox News Мегін Келлі, регулярно писав у тому твітері, що вона "красива дурепа", втім потім довелося йти на інтерв`ю тет-а-тет і перепрошувати. 

Команда Зеленського ще на етапі президентських виборів нав’язала свої правила гри ЗМІ — це журналісти бігали за шоуменом із абсолютно абсурдних причин: свіжого відео з пробіжки чи здачі аналізів на стадіонах. 
Зеленський у статусі президента воліє працювати за тими ж шаблонами: ось інтерв`ю Tesla, яка не задасть гострих питань, ось ролик в офіційному Інстаграмі, який в такому ж вигляді пустять усі телеканали. Ось інтерв`ю з нагоди 100 перших днів актору зі "Слуги народу", а не прес-конференція з головними телеканалами. 
Богдан та його товариші можуть і далі згодовувати фейки, поки самого Зеленського підтримує 1+1. 

Соціологи кажуть, що телебачення було основним джерелом під час двох виборчих кампаній — 72,3%. При цьому 1+1 найбільше довіряли 41,6%. 

Власне, заради цієї підтримки команда ЗЕ продовжуватиме підтримувати добрі стосунки із Ігорем Коломойським наскільки це можливо. 

Знеособлюй максимально, говори без конкретики

Президент Володимир Зеленський і його команда нікому нічого не обіцяли. А якщо хтось щось почув і сподівався — це його особиста дефініція. 

Одразу після другого туру частина виборців команди ЗЕ соціалістичного розгуляю розчарувалася в комунальних платіжках, але представник новообраного президента Андрій Герус сказав, що його бос просто пожартував і 
знизити тарифи не обіцяв. Лозунги команди ЗЕ на двох виборчих кампаніях були максимально знеособлені. Обіцянка без конкретики і обтічні фрази без чіткого адресата "прийде весна - будемо саджати", "кінець епохи бідності" правили бал під час тріумфу Зеленського. У цих обітницях, та тій, що спрацювала двічі — "зробимо їх разом", кожен чув саме те, що болить саме йому.

Нині українці вважають першочерговими завданнями припинення вогню на Добасі — 71,5%, зростання пенсій — 44%, зниження тарифів —31%, зменшення впливу олігархів на політику — 18%.

Сам президент Зеленський не обіцяє нічого зі списку — ані деолігархізації, ані 500 гривень для бабусь. Президент уже робить перші кроки для того, щоб його обіцянки вдаряли бумерангом по ньому.

Двічі команда ЗЕ перемагала із лозунгом "зробимо їх разом". Нечисленні спікери від зеленої команди малюють країну тотального очищення влади від набридлих старих політиків.

Тільки от коли дійшло до формування уряду і перепризначення Арсена Авакова на 4-й термін,- у команді ЗЕ заспівали, що "нема альтернатив", а це робиться під особисту відповідальність Зеленського.

Причому локальні зірки "Слуги народу" на кшталт новоспеченої депутатки Лізи Богуцькоі уже створюють нові меми про "петрові путчі", сіючи серед прихильників фейк, що п’ятий президент начебто готує на грудень переворот.

Працюй із різними аудиторіями 

Соціально-демографічна структура електорату Зеленського і Ко охоплює всі категорії виборців.

Чи не уперше літні люди не є тут вирішальною силою, а ЗЕприхильники — це молодь та жінки.

Категорія 50+ — це прихильники "95 кварталу" та ті, хто був фаном Володимира Зеленського за часів КВК. Це на них були спрямовані гастролі ЗЕ команди напередодні президентських та хайповий телепродукт "Слуга народу".
Електорат 18—29 років — ті, до кого не йшли професійні політики із риторикою про мову і віру, але ті, до кого достукався Зеленський у соціальних мережах. Це для цих постили шаурму і балували свіжими сторіз. 
Зеленський запропонував усім долучитися до змін — через флешмоби і спільне написання програми, наприклад.

У часи, коли професійні політики чимдуж тікали від потенційного виборця не лише в реалі, а й в соціальних мережах — Зеленський і команда зібрали тих, кому ні до кого не було діла традиційним політтехнологам. 

Аналізуючи 100-денку Зеленського та його розгромний виборчий успіх, можна сказати, що він став можливим через епоху неопопулістів, для яких процес є важливішим за результат.

Зеленський і його медійна команда вчасно вловили запит на емоцію і на бажання виборця перекласти відповідальність на плечі несистемного, молодого та успішного кандидата. Правила Зеленського та "Слуги народу" ідеально працюють на етапі кампаній — де не треба відповідати на контректні питання чи вирішувати назрілі проблеми.

Тренди на шоуменів у всьому світі розбивались тоді, коли перед діджеями і коміками — ставали серйозні проблеми. Так, свіже рішення Зеленського про спрощене громадянство для російських опозиціонерів — крок яскравий, але це міна уповільненої дії для воюючої країни. Так спроби поговорити із Росією — гарна ініціатива, але як би РФ не використала цю гру в свою користь, де гравці уже зовсім не рівень Україна-Росія. 

Чи не уперше спіткнулась команда ЗЕ на кадрових призначеннях і дилемі, лишати Авакова чи ні, бо тотальна стерилізація влади виявилась фейком, коли від сторіз перейшли до діла. 

Зеленський на етапі двох кампаній виглядав свіжим і новим, але настільки швидко скисне цей компот на Банковій — покаже перший бюджет і перша зима, коли вішати усіх псів на попередників і писати смс про путчі Порошенка уже буде неактуально.