І в "радості", і в "радости". Остаточна редакція правопису - повернення національного обличчя чи привід для суперечок?

Отже, цього літа, а саме 3 червня 2019 року, на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук було опубліковано фінальний текст нової редакції Українського правопису. І з цього моменту рекомендовано застосовувати норми та правила нової редакції закону в усіх сферах життєдіяльності. 

Було би дивно, якби цей факт був відразу сприйнятий як аксіома і не піддався критики з боку як палких захисників мови, так і бажаючих просто подискутувати. Але для дискурсу потрібно, як мінімум, володіти ситуацією. У цьому огляді ми проглянемо основні зміни, які все-таки були затверджені, і послухаємо думки фахівців як власне про доцільність цих змін, так і про шляхи їх втілення.  

25 осіб працювали в Національній комісії з питань правопису упродовж 2015-2018 років. До її складу входили ­мово­знавці і філологи провідних галузевих наукових установ, викладачі вузів Києва, Харкова, Одеси, Дніпра і Львова.  

Правопис з національним обличчям

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів свою думку з приводу затвердження нової редакції правопису висловив так:  "На жаль, у новій редакції "Українського правопису" не досягнуто всього, що я хотів, але те, чого досягнуто, я підтримую, бо ці зміни хоч частково повертають нашому правописові його національне обличчя".

"Український правопис, як і правопис будь-якої мови, - справа звички й вжитку. Суперечки навколо того чи іншого правила виникатимуть повсякчас, але сенс вони мають лише у випадку, коли сперечаються мовознавці, які дотримуються різних поглядів на те чи інше мовне явище (що цілком нормально). Суперечки втрачають сенс, якщо точаться за принципом "візьміть і мій глек на вашу капусту", тобто дискусія триває в ім'я дискусії. Тому, якими б активними й тривалими дискусії не були, переможе узус, тобто практика використання. Особливо актуально це щодо випадків, які нині отримали варіантність (любові-любови, лаурет-лавреат), оскільки більшої ваги й значимості набуде та форма, якою більш масово користуються. А для того, щоб грамотно користуватися, потрібно знати, як саме можна й треба користуватися, тобто знати правопис. У цьому уся сіль і суть", - каже Аліна Акуленко – телеведуча, кандидат філологічних наук, одна з незмінних організаторок "Диктанту національної єдності".

Аліна Акуленко на лекції, присвяченій затвердженим мовним змінам. 

Чи треба було починати? Сенс правописних змін

Для чого було переглядати ці правила? В комісії з правопису пояснюють, що така мовна ревізія відбулася з метою відреагувати на зміни в сучасній мовно-писемній практиці, визначити правила написання нових запозичених слів, нових власних назв, усунути застарілі формулювання та спростити й, де це можливо, уніфікувати орфографічні норми. 

Олександр  Пономарів: "Підстави такі: у 1933 році комуністичний режим заборонив український правопис і замінив його зросійщеним. На жаль, не все пощастило повернути, але те, що повернули, варто підтримувати".

Аліна Акуленко: "Попередній правопис був тимчасовим, але ним користувалися протягом 30 років. Багато вже й забули, що він створювався для перехідного періоду. Лише тепер взялися завершити справу, яку мали б залагодити ще в процесі проголошення незалежності України. Вона потрібна, бо в радянські часи вся політика упорядковування правопису української спрямовувалася на максимальне зближення з російською мовою. Потім планували довести їхню схожість і українську зовсім виключити з ужитку. Тому до 1990‑х років українці дійшли із фактично зрусифікованим правописом. Але тоді не було політичної волі для відновлення його українських норм".

Як кажуть: ні додати, ні відняти: мова, як і народ, суспільство, людина, розвивається, змінюється, шириться. Фіксувати ці зміни необхідно хоча б тому, щоб триматися мовної парадигми, не вигадувати правила на щодень, берегти її чистоту і не перетворювати її на привід для безкінечних суперечок у суспільстві. Приклад для нас - мови інших народів світу, правила в яких - загальновизнані і сумнівам не підлягають.

  Конституція мови. Те, що треба знати кожному!

"Правила мови – це певним чином її конституція, - пояснює Аліна Акуленко. - Український правопис є нормативним документом, тому нема варіантів "користуватися" чи "не користуватися". Мова дуже гнучка. Потрібно тільки нею користуватися, поступово переходити на нові правила. Ніхто ж не каже, що із завтрашнього дня писати тільки так. Має пройти тривалий період, щоби побачити вплив нового правопису. Пересвідчитись, які зміни йому необхідні, а які - зайві. Тоді непотрібні варто прибрати".

Затверджені мовні зміни можна умовно поділити на дві великі групи:

• 1. Власне зміни у написанні слів (без варіантів).
• 2. Варіантні доповнення до чинної норми.

Перша група. Що прийнято без варіантів.

1. Виправлено помилку в написанні слова проєкт (із похідними), відтак вони писатимуться за аналогією зі словами об'єкт, суб'єкт, траєкторія.

2. Уникати подвійної йотації, тобто у словах іншомовного походження, які  мають корінь -ject-, йотований буде один: плеєр, конвеєр, феєрверк, Соєр.

3. Буквосполучення ck, що в іноземних передають [k], відтворюємо українською буквою к (без подвоєнь): Ді́кенс, Бу́кінгем,  Стокго́льм, Ше́рлок.

4. Написання слів разом:

- слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-;

- слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, - контрудáр, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр;

- складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них: адмінресýрс, Міносві́ти, профспі́лка, Святвéчір.

 4. Слово пів у розумінні половини тепер писатимемо окремо: пів віку, пів дороги, пів яблука, пів хвилини, пів Києва,  але одним словом  - як цілісне поняття: півострів, півзахисник, півмісяць

 5. Російські прізвища і наші – не одне й те саме!

Російське прізвище Донской українською звучатиме Донський, Трубецкой - Трубецький;

виняток - Лев Толстой.

6. Зміни в окремих словах: зберігаємо подвоєння, якщо збігаються приголосні: священник (як письменник).

7. Велика буква

 - назви товарних знаків, марок виробів - марка "Жигулі" (з малої букви, якщо вживається як загальна назва, наприклад: "приїхав на старих "жигулях");

- у релігійних назвах: Господь, Бог, Всевишній; Матір Божа; Великдень;

- у назвах великих свят: День Незалежності України.

Друга група:  варіанти, у яких допускається правописна варіантність

Який варіант з цих правил вибирати - залежить від рішення мовця. Ми інтуїтивно вибираємо те, що ближче нам, а час і ці норми розставить на місця, тобто згодом закріпить ту, яка остаточно прижилася.  

1. Слова іншомовного походження

- літеру g рекомендують передавати через ґ, а h через г: Гарсія і Ґарсія, Гегель і Геґель, Гете і Ґете, Гуллівер і Ґуллівер;

- у запозиченнях із грецької та латинської мов також запровадили подвійне написання: аудиторія і авдиторія, аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат, пауза і павза, фауна і фавна; 

 - у словах грецького походження th у переважній більшості випадків передаємо літерою т: антологія, бібліотека, естетика, математика, ритм, тромб, Прометей, Текля.

 2. Українські давно засвоєні слова

- на початку слова пишемо і, однак деякі слова мають варіанти з голосним и: і́рій і и́рій, і́род і и́род.

3. Варіантні форми родового відмінка

 Іменники третьої відміни, що закінчуються на -ть із попереднім приголосним, а також іменники кров, любов, осінь, сіль, у родовому відмінку однини мають закінчення -і або -и. 

Отже, тепер можна писати: безкрайності й безкрайности, меншості й меншости, свіжості й свіжости, ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́си й Білору́си.

 Індик з нами! І дияконеса

"Индик", який був з нами в процесі обговорення змін, благополучно залишився "індиком", тобто в тому варіанті, в якому він існував раніше.

Але нові правила утворення фемінітивів, які також були на вістрі обговорення, затверджені: за допомогою суфіксів -к, -иц(я), -ин(я) та -ес. Наприклад, авторка, дизайнерка, директорка, редакторка, філологиня, дияконеса.

Читайте також: А чи був індик в проєкті? 12 основних змін нового "Українського правопису"

"Ми до всього звикнемо, бо людина - така істота, що звикає до всього", - підсумовує Аліна Акуленко. Головне, наголошує філологиня, плекати в собі любов.  "Мова - це любов. Що є, то є. А Український правопис якось вже опануємо", - переконана вона.

Оптимізм мовознавиці має передатися всім українцям: і тим, хто сприйняв нові-старі мовні правила, і тим, хто досі стосовно них сперечається. Сперечається – значить вони важливі. Мова - не лише важлива, вона найважливіша для спільноти, яка йменується народом. Поважати її, боронити і любити - це не вимога до кожної людини, а її життєва потреба.

Наостанок пропонуємо вам тест - перевірити свої знання мови. Перевірити - тобто визначити свої обрії мовного польоту і нові їх горизонти. Чим грамотніше наше мовлення, тим ми сильніші. Міцнішаймо!