Здавалося б, про все вдалося домовитися, в'язні були навіть доставлені в Москву. Але на останньому етапі стало ясно, чого насправді Кремль очікує від обміну. Плюс - кланова конкуренція серед тих, хто впливає або хоче впливати на ухвалення рішень Володимиром Путіним. Зрозуміло ж, що Віктор Медведчук і Вадим Рабинович абсолютно не випадково опинилися в Москві після того, як обмін зірвався.
З самітом "нормандського формату" все буде так само. Путін не відмовить собі у задоволенні максимально використовувати зацікавленість Зеленського в якнайшвидшому проведенні зустрічі лідерів. При цьому ясно, що для українського президента сам факт проведення зустрічі - вже успіх. Президент Франції Еммануель Макрон з його схильністю до ефектів - в цьому він схожий на Зеленського - теж може розглядати сам факт відновлення зустрічей на вищому рівні в якості власного зовнішньополітичного успіху. Канцлер Ангела Меркель розумно дистанціювалася від процесу - вона краще знає і розуміє Путіна, ніж її колеги. А сам Путін має намір обміняти схильність Зеленського і Макрона до швидких ефектів на конкретний результат, чергового разу переграти своїх недосвідчених і екзальтованих супротивників. І може спробувати домогтися свого за простою схемою, яка вже була застосована з обміном. Буде розігруватися конструктивність, демонструватися готовність, а на останньому етапі, коли вже призначать дату саміту і почнеться підготовка до зустрічі, з'явиться нова, абсолютно нездійсненна і образлива умова, відмова від якої призведе до зриву заходу. А сам саміт буде вже на той час розпропагандований як реальна можливість завершити війну і домовитися по Донбасу. І Зеленський виявиться рівно в тій же нестерпній ситуації, в якій він опинився через обмін полонених, коли спливло справжнє бажання Путіна - роздобути Володимира Цемаха і приховати інформацію про знищення "Боїнга".
При цьому Зеленському ще пощастить, якщо він виявиться в пастці один. Тоді йому вдасться вибратися - так, шляхом репутаційних втрат, але є шанс, що прихильники українського президента в самій Україні просто нічого не зрозуміють і повірять в якусь гарну офіційну версію відмови від зустрічі. Це якщо Зеленський не піде на умови Путіна. Якщо піде і ці умови будуть капітулянтськими, тоді може визріти зовсім інша ситуація, тоді буде не до прихильників.
Але додатковим фактором, який може змусити Зеленського погодитися з вимогами Кремля, може бути ситуація, коли український президент виявиться в пастці не один, а разом з Макроном - власне, для цього Кремль буде докладати додаткових зусиль. У цьому випадку вже Макрон стане тиснути на українського президента, щоб врятувати свій авторитет.
І вибратися з пастки в цьому випадку Зеленський зможе тільки за допомогою підтримки американців, які не сильно поспішають поки що цю підтримку надавати і розсудливості Меркель. Але все це буде потім.
А поки що в Берліні починаються консультації, в яких Владислав Сурков буде доводити власні можливості впливу на російського президента і рішення проблем Донбасу - теж, до речі, додатковий фактор, який може ускладнити будь-який діалог.