Лада Рослицька: Амністія для донбаських катів – величезна загроза

Незважаючи на злочини проти міжнародного права, проти людяності, які були вчинені в Україні Російською Федерацією, все одно, таке враження, частина світових лідерів готова обнулити цей процес. Україну будуть змушувати пристати до тих чи інших формул "миру чи перемир’я", які би влаштовували Кремль.

Я думаю, зараз найбільша проблема у тому, що Європа починає сама себе зраджувати. І, в принципі, цінності, на яких вона сама збудована, починають втрачати своє значення. І це загроза для Франції, і решти Європи, погляньмо на Іспанію чи Італію. Для української сторони – це трагедія. Ми повинні мати, як українці, доступ до інформації, водночас бракує стратегічної комунікації із нашим народом і суспільством. Ну, дивіться, кожна країна, здорова і сильна, вона діє у  своїх власних інтересах. А я не бачу дотепер, щоб Україна діяла у власних інтересах. І це – ключова проблема. Ми маємо визначити, які наші інтереси, які наші сили і можливості й планувати. Є проблема і з тим, що в Україні ще досі  на жаль, бракує високого рівня журналістики незалежної.

В нас третина каналів, може більше, належить прокремлівським силам.  Про яку незалежність журналістики ми можемо говорити, якщо ці люди будуть маніпулятивно формулювати те, що їм пропише Владислав Сурков чи хтось інший.

Так, це абсолютна правда і, я вважаю, що експерти в Україні повинні звернутися до ОБСЄ і до судів, аби зупинити цей процес використовуючи методологію, котра показує, чому цих каналів не можна дозволити, чому треба їх закривати і чи обмежувати. Молдова мала дуже гарний приклад, коли вони намагались у Європейському суді пояснити, чому треба закривати подібні  канали. Це має робити й українське суспільство. Я зараз поки що не бачу, на жаль, людей у Верховній Раді, котрі цим будуть займатися.

Нестор Шуфрич в нас очолює Комітет з питань свободи слова. Ми розуміємо, що у Верховній Раді є монополія на владу партії президента Зеленського, який безпосередньо впливає на законотворчість. Тобто ми з парламентсько-президентської республіки перетворилися, якось так по дефолту, на республіку президентську.

Шуфрича ми досить добре знаємо.

…Знаємо його біографію прекрасно

…І тут дуже великі питання. Має бути демократичний нагляд і контроль. Чому дозволили такій людині керувати у такому неймовірно важливому секторі? Треба діяти проти цього.

Нема у вас відчуття, що Україну можуть просто продати? Продати в буквальному сенсі, але за мільярди доларів, за доступ до енергоресурсів, поміняти на ті чи інші формати військової співпраці у Сирії чи Венесуелі. Ми розуміємо, в який спосіб ведуться подібні речі, йдеться про якісь перемовини між Путіним і Трампом, між Путіним і Макроном. Які формули "миру" чи компромісу вони хочуть запропонувати?

В найгіршому сценарії Україна розвалиться. Ми будемо мати "руський мир", Крим забули, представництво Донбасу і цих злочинців, котрі, не дай Боже, отримають амністію, опиниться у Києві, у Верховній Раді,  - тож нас вже не буде. Можливо Америка вже втомилася, можливо частина людей, які працюють в уряді і президент Америки може сказати, "ну, пішли ці українці і вже забудьмо про ці проблеми". Але чому? Бо українці досі ніколи не мали, на мій погляд, справжнього лідера, котрий шанує патріотів. Коли Україна говорить мовою провідних стандартів, коли одну річ говорять, а другу річ роблять. Якщо ми подивимось навіть на АТО. Скільки місяців воно тривало, наша влада їздила по цілому світі і казала, тут тероризм, тут тероризм, а в законодавстві цього не прописали. Нам треба мати характер і хребет, і розуміти, чого ми хочемо. Ми не можемо сподіватись, що люди десь там, у якійсь іншій країні будуть вболівати за нас  - вони мають свої власні проблеми. І діаспора зараз, якщо подивитися під час Майдану, світове спільнота української діаспори дуже помагала. Майдани були майже по цілому світу. Зараз треба також з діаспорою спілкуватись, я не кажу про делегації від Верховної Ради чи від адміністрації. Нехай вони роблять своє діло. А в нас є наше діло і ми маємо їх спонукати.

Ну, американське суспільство до кінця не може проконтролювати Трампа. Ми розуміємо, що це проблема і, якщо під час переговорів в Нормандському форматі  вони дійдуть до якихось дивних формул, то Україні буде непереливки. На вашу думку, які би небезпечні формули могли б бути?

Федералізація лишається на столі. Ми повинні підтримувати реформу децентралізації і розуміти різницю, оця вертикаль радянська досі залишилась не тільки структурно, але й у  мізках людей. Люди, на жаль, ще думають, що вони не мають права прийняти рішення. Треба отримати наказ зверху  і тоді виступати чи щось робити. Це не правильний підхід до демократичного розвитку. Мене це дуже турбує…

Але федералізація таки залишається, якби ви зазначили, на столі. Це не жарти і Кремль буде намагатися впроваджувати федераційні сценарії в Україні.

Чому ні? Якби я керувала Кремлем, я би те саме робила. Розумний хід. І тут є така загроза. Водночас я не вірю, що Україна дозріла, аби прийняти всі вимоги Європейського Союзу, наприклад, ми ще не навчились шанувати важливість нашої власної мови, але вже хочемо  прийняти мультикультуризм. Я люблю мультикультуризм, я з Канади, я виросла там. Але Україна молода держава і її треба, як немовля, ну вже не як немовлятко, як підліток, виховувати і ще давати напрямок, як вона має рости. Нам треба мати розумну владу і розумне суспільство.

Пізно, ми маємо владу, яку ми маємо, і суспільство, яке ми маємо…

Також мене турбують екологічні проблемами. Ми маємо хімічну загрозу на півночі Донбасу, ми маємо шахти, де може бути ядерна проблема і на це треба звертати увагу міжнародного суспільства. Якщо підуть води з шахт, де були  проведені ядерні експерименти – це вплине на 10-20 мільйонів людей. Тож з приводу таких ситуацій слід прийняти допомогу міжнародного суспільства, бо це в його інтересах. Та ж сама Франція не хоче мати ядерних проблем, котрі  би йшли з Донбасу. Ми маємо діяти чітко, не як раби, котрі кажуть дайте тут, дайте тут, - ми маємо зрозуміти, де є наші червоні лінії. І виконувати, розумно показувати все це нашим сусідам і компаніям. Ми маємо настільки глобалізований   світ, що країни і нації вже трошки відпадають як гравці на міжнародній арені. Нам треба шукати компанії, котрі зацікавлені в інвестиціях і з ними спілкуватися. Якщо ми подивимося на нових членів Верховної Ради. Молодь і дуже багато цих членів мають можливість стати справжніми лідерами, але треба з ними комунікувати.

За півроку, поки вони прозріють чи подорослішають, але до цього вони можуть понатискати стільки кнопок щодо тих чи інших законопроектів, що потім жоден Нюрнберзький трибунал не розбереться з тим.

Ви зачепили трибунал, я б хотіла про це також сказати, але повернемося до депутатів. Якщо настільки песимістично дивитися – людина може здуріти. Але є міжнародна Женевська організація, де беруть участь більше ста країн. Вони зараз навчатимуть членів Верховної Ради і Комітетів.  Є Centre for Europian Security Studies - це голландська організація. Є Незалежний антикорупційний комітет. Слід робити програми, набирати ключових членів Верховної Ради і комітетів і їх вчити, якщо вони не навчені.

Або дуже добре навчені, наприклад, як Шуфрич. Але з іншого боку, ніхто не зупиняє принтер ухвалення нових законопроектів. Поки одні будуть аналізувати, другі будуть вчити, депутати, не до кінця навчені,  будуть натискати на свою сенсорну чи якусь там іншу кнопку і приймати ті чи інші законопроекти. Хтось же пише ці законопроекти, ну, я слабо вірю в те, що людина, яка все життя займалася шоу-бізнесом чи була весільним фотографом, може породити адекватний закон.

Я нагадую, що НАТО і Європейський Союз посилають сюди дуже багато радників. Я би хотіла повірити, що десь до вісімдесяти відсотків, розуміють, що треба змінювати. Україна приймає цих радників, їх слухають. Чи вони виконують їхні поради – треба буде подивитися на реформу СБУ, що там буде відбуватися. Це також дуже важливі нові зміни. Зрештою, треба розуміти, чому ми виконуємо ці реформи. Але загроза є дуже величезна, що Україна розвалиться. Бо сили не маємо.

Які найбільші загрози внутрішні?

Внутрішні загрози – це російська агентура.

Агенти російського впливу?

Так, але не треба багато агентів.  Треба мати людей, які просто не розуміють, що вони роблять плюс тут біднота. Скільки людей просто тупо виконують щось, тому що їм треба годувати дітей і це величезна проблема. І знову комунікація із суспільством потрібна, щоб люди знали, що відбувається. Найбільша, на мій погляд, загроза є до наших дітей, молоді. Якщо ми будемо мати антиукраїнських керівників комітетів – це крах на десятки літ – п’ятдесят років, сто років вперед.  Третя загроза, я не дуже хочу про це багато говорити, але є "Укроборонпром". Якщо подивитися, що зараз відбувається…

Ми навіть не знаємо до кінця, що там відбувається, на превеликий жаль.  Ми маємо ті чи інші інформаційні вкиди, ті чи інші розслідування,  але до кінця ми не маємо глобальної інформації і розуміння, що там відбувається.

Точно. До певної міри більшість українців навіть не знає, чому Укроборонпром був створений і ким. Ви трошки раніше щось казали про трибунал. Україна ніколи за ці триста років репресій, вбивств, голодоморів, розстрілів, досі не мала ані одного міжнародного трибуналу. Гляньмо на Майдан. Знаємо, загинула сотня людей, офіційно. А неофіційно? Це ж наша відповідальність. Чому ми думаємо, окей – там вбили, сям вбили, чому ми думаємо, що це окей?

Ми не думаємо, що це окей…

А дія де? І  коли на психологічному рівні народ вже генетично, я вірю – це вже на генетичному рівні, звик до вбивства. Треба подібне мислення міняти. Дуже переймаюся амністією. Зараз знову постануть ці питання, як ми маємо реформувати Донбас, який статус Донбас має отримати. Не дай Боже, щоби кати наших людей стали керівниками країни.

Чи депутатами місцевих рад, чи депутатами нового скликання Верховної Ради, наприклад.

І хто має це перевіряти, якщо є досить високий рівень недовіри до влади сьогоднішньої. Знову повторюю, вони новенькі, зараз не можна все обговорювати. Але хто має це контролювати? Хто має впливати, як не ми!?