Незабаром відбудеться засідання Нормандської групи і, за певними заявами, ми розуміємо, що до реалізації буде взято так звану "формулу Штанмаєра", котра опирається на російському тлумаченні Мінських домовленостей. А це величезна загроза, тому що після реалізації "формули Штанмаєра" міжнародний конфлікт, неоголошена російсько-українська війна переходить у фазу "громадянського конфлікту в Україні", особливо, якщо Росія передасть Україні контроль над нашими кордонами. Але всі ці бандити будуть інституційно озброєні, отримають мандати місцевих депутатів і всі свої бандугруповання і терористичні групи переведуть в ранг так званої місцевої поліції.
Це саме те, що було розписано п’ять років тому у Мінськ-1 і Мінськ 2. Ми бачимо, як Росія дуже послідовно намагається реалізувати цей план, вони про нього не забули. Фактично ці кроки - легітимація бандитських формувань, контроль над кордоном зі сторони Росії - це частина гібридної десуверенізації України. Так що зі сторони Росії сюрпризів нема. Цього можна було чекати давним-давно, вони дуже послідовно ведуть цю політику вже декілька років. Сюрпризом для мене чи навіть розчаруванням є те, що Захід, ЄС, таки вірять, що можна досягнути миру в Україні, фактично, таким чином, зливаючи український суверенітет. Але якщо говорити про існування якоїсь таємної угоди, що мовляв еліти зливають Україну, слідуючи загальному плану, я не думаю, що такий план існує, просто, я думаю, що Москва дуже вміло і спритно використовує загальну втому. І, звичайно, впливає внутрішньо-політичний приклад Франції, Макрона. Йому потрібна, в кінцевому результаті, якась перемога. У внутрішньо-політичному плані показати, що Франція є великим гравцем щодо Росії і в Ірані, на Близькому Сході. У президента Трампа теж через рік будуть вибори, так що тут бачимо приклад, як внутрішньо-політичні західні тенденції використовуються Москвою для просування своїх цілей. Своїх проектів з Україною і десуверенізації вашої країни.
Як далеко можуть піти ці процеси десуверенізації, тому що я, нехотячи, згадую ситуацію 1938 року, коли тогочасний британський Макрон на прізвище Чемберлен прибув в Лондон після того, як вони, фактично, здали Гітлеру Чехословаччину зі словами "Я привіз вам мир", а, насправді, - це буде означати колосальні проблеми, значно більші, ніж вони зараз є у наявному зараз форматі протистояння з Росією, тому що, справді, цей конфлікт буде впихнуто у саму Україну.
Так, як і у 1938 році європейська спільнота боїться війни. Після Першої світової дуже хотіли досягнути миру всякими способами і, звичайно, одна з країн європейської демократії Чехословаччина опинилася жертвою "хороших намірів". Гітлер добре знав ці тенденції, їхні настрої і грав на них дуже уміло. В цьому плані Путін, Кремль і Росія теж орієнтуються прекрасно в обстановці. Я не хотів би припускати, що аналогія стовідсоткова, адже після 1938 була війна у 1939-му. Але небезпека у тому, що Кремль подумає, що у західному світі нема волі для більш твердого підходу і можна робити будь що. Зараз пішов Джон Болтон, радник з питань національної безпеки — це теж сильний сигнал для Москви й інших держав. Болтон був одним із останніх яструбів в Адміністрації Трампа, його позиція, його думка, його ідеї в міжнародній політиці добре відомі. Він схиляється до твердої лінії по відношенню до Росії і Близького Сходу, Ірану і так далі. Думаю, що зараз це дасть сигнал у Москву, що політика Трампа до виборів буде м'якша, просто Трамп не може собі дозволити, що почнеться ще одна війна, або в Україні, або в іншій точці світу. У нього інші внутрішньо-політичні пріоритети перед листопадом 2020 року.
Які найбільш небезпечні сценарії закладені у формулі Штанмаєра і в кремлівському тлумаченні мінських домовленостей? Ми розуміємо, що часу лишається дедалі менше. Росія буде поводитись дедалі агресивніше, а західні союзники будуть дедалі пасивніші. І в мене є відчуття, що найгірші сценарії будуть полягати у прихованій федералізації, у неоголошеній капітуляції стосовно протистояння з представниками російських і проросійських формувань на сході Україні, а за якийсь певний час це може все перетворитися на параліч державного апарату української держави.
Найбільша загроза для України і її суверенітету, звичайно, - це самі мінські домовленості, які вже існують п’ять років, і, як я сказав, Росія дуже послідовно намагається їх реалізувати в плані десуверенізації України. Ви правильно відзначили, якби Росія хотіла виконати їх суто воєнним методами, то вона б пішла на різке загострення ще раніше. Зараз, коли вони бачать, яка ситуація у західному світі - в США, Франції, Європі і так далі – і яка внутрішньополітична ситуація в Україні, найбільша загроза у тому, що вони просто продовжать просувати ці елементи Мінська, які дозволять їм у майбутньому контролювати Україну як гібридними так і прямими методами, але вже легалізованими, як я кажу "правовійною", тож це вже буде не те, що "так Москва хоче", адже якщо Україна сама прийме ці умови - то це буде нібито легально. І, звісно, західна логіка така, західні політики не можуть любити Україну більше, ніж ваші політики, і якщо ваші політики приймуть ці домовленості, то на Заході будуть такі думки, що "ось, уже самі українці домовились, чому маємо робити щось більше". Так що цей гібридний і підпільний план понищить суверенітет України назавжди, і в самому плані – найбільша загроза.
Я з жахом просто уявляю ситуацію за півроку чи через рік після реалізації мінських домовленостей. Наприклад, Україна розпочне активніший діалог з Євроатлантичною спільнотою чи з Євросоюзом, в той самий час вже "не бойовики" піратських бандитських формувань ДНР, ЛНР, а "народна міліція" Луганська і Донецька, яка буде складатися з проросійських бойовиків, але вже тепер вони в іншому статусі. Вони можуть розпочати чергову криваву фазу протистояння. Але весь світ буде казати: "Ну, слухайте, це внутрішня українська проблема, тому що це ж не конфлікт з Росією".
Саме так! Починаючи з 2014-го, Росія намагається запевнити світ, що справді, це – внутрішньо-український конфлікт, і якщо українські політики приймуть російські умови - це буде легалізація російської агресії проти України. Щоб проросійські сили отримали легітимну присутність в парламенті, і, звичайно, це сценарій, який Ви описуєте, не хотів би передбачати, наскільки реалістичний, але ця загроза існує, і це була б гібридна перемога Росії в десуверенізації української державності.
А якби Україна, припустимо, зайняла дуже жорстку позицію і відмовилась погоджуватись на цю приховану капітуляцію? Наприклад, якби засідання Нормандської групи провалилося б, і Україна сказала б: "Ми не можемо виконувати оцього плану дій, оцю злочинну формулу Штанмаєра"?
У такому випадку, можна використати історичні аналогії, Мінськ-1 був підписаний у вересні 2014-го, після…
…Іловайська.
Так, після Іловайська. У середині вересня будуть військові навчання у Росії "Центр"». Так що в плані синхронізації дій можна відзначити певні речі. Звісно, для Москви дуже важливо тиснути і реалізувати цей план десуверенізації України тільки гібридними, невійськовими діями, а якщо ні, то тоді є інші інструменти. Я не хочу, звісно, передбачати ще один Іловайськ, але варто задуматись, чи це можливо у найближчому майбутньому, якщо Росія не доб’ється того, чого вона хоче досягнути дипломатичними переговорами.