І всі "літературні" моменти пропускаєш, наче "описи природи", щоби дізнатися про найголовніше. "І гра вибухнула. З відбиванням аби куди, з фінтами і втратами, з зітханнями, криками і свистом глядачів".
Денис Мандзюк. Копаний м’яч. Коротка iсторiя украïнського футболу в Галичинi 1909-1944. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2018
Автор цієї книжки не зациклюється лише на офіційній історії футболу, розповідаючи про епоху його становлення в Галичині в контексті історичних подій, геополітичних особливостей і культурного життя у міжвоєнний період.
Наприклад, команди у тодішньому королівстві під владою Австро-Угорщини мали всі національності, а їх зокрема у Львові була лише п’ята частина зі 170 тисяч населення. Тож не дивно, що спортивні клуби і зокрема футбольні команди (дружини) мали велике значення для національної ідентичності, хоч до справи спорту всі ставилися з певною часткою гумору, про що свідчить добірка фейлетонів наприкінці книжки. Але навіть вони не перебивають основної думки автора.
"Українці тоді не мали власної держави, потрібно було боронити свою ідентичність, - нагадує він. - Футбол став одним із найдієвіших засобів для цього. Аби довести зверхність над опонентами, не треба було вдаватися до дипломатичних інтриг чи силою демонструвати свою непокірність. Достатньо було знайти 11 спритних чоловіків, одягнути їх в однакові сорочки та випустити на поле. Перемоги над польськими і єврейськими командами піднімали дух українців. Товариські зустрічі проти "закордонних" гостей з Ужгорода чи Чернівців ставали справжнім національним святом. Футболістів вважали героями або зрадниками - залежно від результату. Недарма ж спортивні турніри тоді називали «мистецтвами», а їхніх переможців - "мистцями".
Кирило Круторогов. Бомбардир. – Х.: Фабула, 2018
Герой цього "спортивного" роману про спортивну зірку не футболіст, але пише про футбол. І навіть досліджує його залаштункову історію.
Почалося все з родинної трагедії, яку розрадив похід з друзями на футбольний матч. Потім були поїздки з фанатами Україною, повернення до життя, активна журналістська діяльність. З одного боку, ми дізнаємося про те, як все влаштовано у цьому багатомільйонному бізнесі, яким стала колишня дворова гра, а з другого, переживаємо чергову історію відродження, становлення і утвердження колишнього невдахи, а нині висококласного, принципового журналіста.
"З появою Черниша в клубі з’явилися гроші, - згадують про чергову інтригу футбольного життя герої роману. - Але все керівництво він узяв у свої руки, і незабаром команда почала буквально розвалюватися. Кожен сам по собі. Крім того, разом із Чернишем прийшли нові гравці. Не ті, кого відібрав і виростив тренер, а ті, кого привів новий віце-президент іззовні. Чесно кажучи, я такого ще не бачив: вони підпорядковувались особисто Чернишеві, а Санич був для них порожнім місцем, обслугою. Тут і сліпий міг би помітити: скоро кінець клубу".
Бернар Шамбаз. Футбольний матч тривалістю в літо. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2018
Батько малого героя цієї незвичної книжки працює у відділі картографії, то що ж він подарував на день народження своєму синові, який захоплюється футболом? Звісно, чудовий м’яч з намальованим на ньому країнами і континентами. І не дивно, що згодом обом випала подорож довкола світу!
Уявіть собі, щовечора наш щасливчик засинав удома з географічним дивом-м’ячем замість подушки, а тепер він матиме можливість побачити всі країни вживу. Але всі з них теплі, хоч це не головне для того, хто справді любить футбол. Тож матчі з місцевими хлопчаками під час відвідин в цілому аж одинадцяти країн виявилися доброю школою. Особливо вражаючою була гра на Північному полюсі, але ані крижане Баренцове море, ані довгі відстані та безліч людей і знайомств не втомили юного футболіста. У такий "енциклопедичний" спосіб разом із грою в футбол він дізнався майже все про науку географію.
Алекс Керви. Дмитрий Факовский. Последний экспресс. – К.: Каяла, 2019
Ця повість перекладача "Страху і огиді в Лас Вегасі" і "Фабрики футболу", написана у співавторстві з автором "На струмені", присвячена не зовсім футболу, але пристрасті у ній киплять, наче на трибунах.
Утім, всі матчі головний герой спостерігає з канапи, а в найближчому спортивному барі готовий навіть жити, бо в ньому все є для задоволення – випивка, кредит і каса видачі виграшів. Річ у тому, що мова про ставки на спорт, букмекерів, тоталізатор і все, що з цим пов’язано. Зокрема в даному випадку – це останні гроші героя, дивакуваті прикмети, віра у фартових і не фартових касирів в барі, готовність продати останнє за можливість відбити щасливим експресом останньої надії всі попередні невдачі.
Повість в стилі Ірвіна Велша і Гантера Томпсона – це найкраще, якщо не єдине, що вийшло останнім часом в категорії "довкола спорту". "Как я и подозревал, гости вышли на матч в несколько ослабленном составе, решив поберечь силы перед очередным матчем Лиги чемпионов. В отличие от Шотландии, там у "Селтика" не было никаких шансов. Но, снова в отличие от долбанной Шотландии, там платили деньги. Без денег за Лигу чемпионов их ждала бы полная задница. За выход из группы они не боролись, но несколько очков вместе с призовыми поиметь были весьма не прочь, что и проделали в матче с педиками из "Манчестер Сити", сыграв дома феерические 3:3, зарубив мне, да и не только, годный экспресс".
Ґільєм Балаґе. Роналду. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2019
Король футболу, кумир дітлахів і дорослих, нападник італійського "Ювентуса" та капітан збірної Португалії. Кріштіану Роналду є одним із найвидатніших футболістів світу.
Немов на американських гірках, він то здіймався на вершини, то зазнавав поразок. Феєричні матчі та неймовірні рекорди, гучні титули та приголомшлива слава, а поруч із тим — конфлікти з менеджерами, товаришами по команді і фанатами, запекле суперництво, сльози розчарування, неконтрольовані емоції. Як Роналду вдалося здійснити мрію мільйонів? Як він розвивав свій талант і став тим, ким є сьогодні? Зірковий шлях гравця й особистості описує спортивний журналіст та футбольний експерт Ґільєм Балаґе.