Богородиця, перед якою схиляли і схиляють голови найвищі історичні мужі - царі, королі, повелителі, сильні світу цього - увійшла в нашу, зокрема українську, історію, не як пишна правительниця, а як Мати, наша Небесна Покровительниця.
14 жовтня православний люд відзначає Покрову Пресвятої Богородиці. У народі свято називають Третьою Пречистою і святкують як велике релігійне, національне та родинне свято. Це свято має службу великих свят із Всенічною, хоч і не належить до 12 великих свят церковного року.
Святкова сила цього дня
Якраз усі головні свята осені припадають саме на цей день - 14 жовтня. День Захисника України, День українського козацтва, День створення УПА - ці патріотичні свята об’єднує в собі Покрова, так чи інакше будучи присутньою в них, вирізняючи цей день серед інших. І це недаремно, про що свідчать церковні фоліанти та історичні довідки.
Ігор Ісіченко - архієпископ Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, науковець, письменник, розповів про зв'язок усіх свят, що асоціюються у нас із силою і мужністю, з Покровою Пресвятої Богородиці:
"1 жовтня, що після календарної реформи стало 14-м жовтня, завжди було радісним святом зустрічі з Небесною Матір’ю. Зустрічі в церкві, на молитві. І справжні захисники України були водночас і оборонцями рідної Церкви, християнської віри. Глибоко закономірно, що перші успіхи Української Повстанської Армії, в боротьбі з окупантами, що йшли на наші землі під соціялістичними (націонал-соціялістичними чи комуністичними) гаслами з заходу й зі сходу, було присвячено Матері Божій. А Її свято, Покрова, стало з часів Другої світової війни святом Українського війська.
По війні в наших громадах у цілому світі Покрова Пресвятої Богородиці стала й днем вшанування ветеранів УПА, днем спомину про героїчний опір загарбникам. Але передусім цей день лишався днем молитви.
Відколи 1989 року УАПЦ повертається в Україну, свято Покрови повсюдно стає нагодою для молитви за наше військо, за вічну пам’ять загиблих героїв і продовження їхнього подвигу нащадками. Часом Церкві доводилося захищати своє право на свято.
Державне визнання свята Покрови – це чудовий знак усвідомлення нашим народом власної ідентичности, величних традицій минулого – від князя Аскольда до Романа Шухевича".
Робота художниці Марини Соченко
Через Тебе падають вороги…
Гарна, сакральна традиція цього дня - побувати на Службі Божій, прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів чи знайомих, які були в походах, воювали, боронячи Вітчизну, і помолитися за них.
"Радуйся, стовпе непохитний Церкви Xристової; радуйся, держави нерушима стіно; радуйся, бо через Тебе досягаються перемоги; радуйся, бо через Тебе падають вороги; радуйся, тіла мого зцілення: радуйся, душі моєї спасіння. Радуйся, Невісто Неневісная!" - співають православні християни в акафісті свята.
За особливу пошану Богородиці від козаків з’явилися ікони "Козацька Покрова", де під омофором Богородиці зображаються українські єрархи, гетьмани і козаки. На хоругвах січовики також любили зображувати Покрову Богородиці, розпростерту над козаками... Недаремно сьогодні багато сіл носять назви " Покровка"," Покровське"," Новопокровка", є дуже багато храмів, названих на честь Покрови.
З небесних легенд і світових рукотворних шедеврів
Світові шедеври - зображення Богородиці на іконах - є спогадом дивного видіння у Влахернському храмі.
Ще в 910 році у церкві Пресвятої Богородиці, що у Константинополі, віруючі молилися Небесній Покровительці за заступництво, бо вороги-агаряни звідусіль сунули на них, і лише диво могло їх врятувати. Небесне Диво - лик Пресвятої Богородиці у супроводі сонму святих - побачив святий подвижник Андрій Юродивий.
Божа Мати підходить до престолу у храмі, довго молиться і плаче. Затим знімає зі своєї голови свою осяйну хустку (покров або ж омофор) і широко простирає її над народом у церкві. Видіння швидко зникає.
Але, побачивши це, святий Андрій запитує учня свого, блаженного Єпіфанія:
- Чи бачиш, брате, Царицю і Владичицю всіх, Яка молиться за весь світ?
Єпіфаній відповів:
- Бачу, святий отче, і жахаюся.
І після такого заступництва війська противника здалися і відступили.
Інші легенди свідчать і таке, що цього війська на чолі з Аскольдом взяли в облогу Константинополь. Візантійці щиро молилися Пресвятій Богородиці про захист. А диво полягало не лише в тому, що вороги вже не бачили цих людей, яких Мати Божа вкрила своїм покривалом, а й у тому, що вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення.
Ікона Покрови Пресвятої Богородиці (фрагмент).
Спасо-Преображенська церква в с. Великі Сорочинці. Перша третина 18 ст.
Богородичні чудеса в нашій історії
Усім відома легенда про те, як Пречиста Діва врятувала Почаївський монастир від нападу турків. Молитовні звернення українців до Матері Божої стали особливо сердечними за князя Ярослава Мудрого, який "віддав Україну під покров Пречистої Діви".
Покрова – козацька мати
У новому січовому таборі найперше будували Покровську церкву, а для воєнних походів використовували її похідний варіант з іконою Пресвятої Покрови. Перед важливою подією чи походом козаки завжди молилися своїй святій покровительці. На Покрову запорожці обирали нового отамана.
Чи не більшість церков у козацькій державі зводили на честь Богородиці. Їх будували у селах, на слободах, у центрах паланок, на всіх річках.
Січові церкви підпорядковувалися тільки Києво-Межигірському Спасо-Преображенському монастиреві, який "постачав" козакам духівників, натомість вояки, доживши до старості, заповідали своє добро монастирю, а самі часто йшли туди послушниками.
Дмитро Яворницький також писав про те, як шанували Покрову козаки:
"Відшукавши який-небудь величний острів посеред Дніпра або видивившись якийсь підвищений ріг, тобто мис на березі ріки, запорозькі козаки відбирали в останньому найкраще і найвідкритіше місце і на ньому передусім зводили церкву, найчастіше в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці, а потім уже споруджували інші необхідні для життя будови. Нехай пишається храм Божий у небесній висоті і нехай святі молитви зносяться від нас прямо від землі до престолу Господа Бога".
Покрова - світле народне свято: звичаї, традиції, чому цей день так чекається
Український працьовитий люд вважав, що до Покрови кожен мусив славно потрудитися: "Хто лежав до Покрови, той продасть усі корови", "Прийшов Покров - не нагрієш хату без дров".
Якраз до нього завершується хліборобський цикл робіт і все багатство урожаю дбайливо приготовлено на зиму. Оскільки з основними роботами було закінчено, з Покрови починалася пора весіль.
Дівчата, які хотіли вийти заміж, мали відвідати молебень і просити: "Свята мати, Покрівонько, покрий мені голівоньку: щоб я жінкою була, щоб я весело жила, з чоловіком молоденьким, з дитяточком веселеньким", "Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду", "Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою".
Родини також просять милості і заступництва Матері Божої.
Зранку господині печуть млинці, щоб взимку тепло в хаті було, а ввечері влаштовують родинні застілля.
А ще потрібно робити дари бідним і сиротам, пожертви, а також обкурювати будинку димком від підпалених гілочок яблуні або вишні - для благополуччя і удачі.
Отож Покрова мала значне поетичне забарвлення: через те, що цього дня міг випасти навіть перший сніг, його порівнювали з весільним покривалом, а оскільки в цей час відзначається і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння поширюються і на неї.
Якщо дівчину сватали до Покрови, то можна було ще протягом трьох тижнів (до Дмитра, 8 листопада) відгуляти весілля, бо далі починався Пилипівський піст.
Що не бажано робити на Покрову Пресвятої Богородиці
Не треба виконувати серйозної роботи - як сільськогосподарської, так і хатньої. Не потрібно шити, різати, колоти, білити і фарбувати тощо, прасування, прання, миття також не організовуються.
Готувати страви на Покрову краще заздалегідь, у саме свято кришити, відбивати, пекти, смажити і чистити також не бажано. Не вживають алкогольні напої, не лихословлять, не сваряться.
Прийнято бажати рідним і близьким добра і молитися про небесне заступництво для них і для себе. Якщо до дівчини завітали свати - гарна нагода щасливо вийти заміж, бо відмовляти у цей день небажано: три роки доведеться чекати нових сватів.
Гроші також цього дня не позичають, щоб удома водилися.
По Покрові – то і по теплові. Прикмети:
Але повір'я і прикмети - далеко не головне в цьому дні. Покрова Пресвятої Богородиці - це насамперед велике духовне свято, материнське, в якому головне - щирі молитви до Небесної Покровительниці, в яких звучить подяка за данність, за те, що ми - під особливою сонцесяйною Покровою. І просити в цих молитвах, щоб небесний омофор захищав нас, нашу землю, наші родини, наших захисників. Давайте бачити цю неймовірно світлу життєдайну Покрову Богородиці над нами! Зі святом!