Олег Рибачук: Зелене торф’яне болото загоряється. Зеленський повинен взятись за "клуб друзів президента"

Невдячна справа просити коментувати заяви пана Коломойського, але дуже тяжко, з урахуванням вжитої ним лексики, стриматись від подібного.

Ви знаєте, з точки зору України  –  відбувається позитивна річ, тому що справжнє мурло українського олігарха в 3D режимі дуже яскраво себе демонструє. Чи то він втратив відчуття, в якій країні живе, чи взагалі не розуміє, що відбувається? Це може свідчити також про те, що, насправді, він не має реальних впливів, це може бути чергова спроба привернути увагу і показати, що він може себе поводити ось так. Для мене це все говорить, що ми виходимо на якусь таку фінальну пряму, коли останній із українських диких олігархів займається самознищенням.

Реакція прем’єр-міністра Гончарука чи того самого Зеленського, вона була не достатньо активною й артикульованою, але ж йдеться про захист своїх людей, своїх міністрів, членів своєї команди від реальних накидок.

Дуже токсична гілка, яка нахабно стирчить із "зеленого дерева, —  Коломойський-Портнов-Богдан, є реальною загрозою для політичного майбутнього Зеленського. Без реакції, без того, щоб цю гілку просто відрізати, у нинішнього президента нема шансів переконати світ, інвесторів, і самих українців у тому, що епоха олігархату, епоха подібної політики, епоха можливості подібних публічних висловлювань дуже провокативних, дуже агресивних, я б сказав, дико-бикуватих, пройшла. Я бачу рано чи пізно, скоріше за все рано, розрив відносин Зеленського з Коломойським, тому що для мене зрозуміло, що у Зеленського, фактично, вибору нема. Він не може обрати незрозуміло що, за рахунок втрати і довіри всередині країни, і довіри інвесторів, і в фінансовій підтримці валютного фонду, і, взагалі, всіх фінансових інституцій. Для того, щоб він міг політично відбутися, таких людей, як Коломойський, не має бути в його орбіті. І не буде змоги приховати ці зв’язки. Коломойський — ще та харизматична особа, він "вміє" вибудовувати стосунки, тобто він реально провокує людей, принижує навіть тих, хто входить в його команду, ми не раз чули ці телефонні розмови, а останні події навколо Гонтаревої і тепер уже міністрів нового уряду, доводять що там пішла якась незворотна реакція, яка зупиниться лише тоді, коли джерело цієї реакції буде погашене.

Остання ситуація - корупційний скандал, який відбувається довкола депутата Антона Яценка, який багато років заробляє гроші на тому, що додає між державою і бізнесом свої майданчики-посередники і зараз це вибухнуло, при чому вибухнуло дуже потужно і не менш небезпечно, ніж Коломойський. Тому що для Зеленського надходить момент, коли він має не дати цьому полум’ю розгорітися, бо, якщо стане відомо... Незалежно від свідчень поліграфа, але експертам, які розуміють, як працює тендерна мафія, пояснити просто неголосування майже половиною комітету за закон, який би прибирав ці фірми пов’язані з Яценком, дуже складно. Там намагаються говорити про лобістський інтереси оціночників, але, якщо не вникати в деталі,  стає зрозуміло, що тут запалало теж. Тому, біля Зеленського з’являється  одне полум’я за іншим і гасити їх не можна частково, це, як гасити торф’яне болото – якщо ти частково пригасив, то воно буде горіти далі. “Формула Штайнмайєра” нікуди не ділася – відповідей переконливих нема. Тобто, бачите, з усіх сторін, на цьому горизонті виникають дуже загрозливі хмари і зробити вигляд, що їх нема, просто змінивши окуляри, – неможливо.

Ситуація з частиною депутатського корпусу і переведення реальної корупційної проблеми у формат “поліграф поліграфович шоу”, викликає сумніви у тому, що все буде чисто і порядно.

Будь-хто, хто займається українським парламентом, хто знає політичну кухню — посміхнеться і скаже: “слухайте, 30 тисяч — це якийсь демпінг, раніше чеки були значно більші”. І така людина, яка кожен день може мати на цій схемі мільйон гривень, не пошкодує  кошти, щоб питання не пройшло, щоб його просто замотати. А пересічні українці, які взагалі підозріло відносяться до подібних речей, очевидно, для них технологія “детектор брехні” не спрацює. Тут паралельно виникає тест спроможності нових антикорупційних органів доводити справу до кінця. Але знову, в основі основ — фігура Зеленського. Не даремно ж він вже і з Японії публічне звернення робив, закликав всіх пройти це чистилище і не даремно ж він, очевидно, ініціював зібрання своєї фракції щоб проговорити цей випадок. Але такі спалахи на цьому зеленому торф’яному полі, вони відбуваються в різних місцях і в різних масштабах. Тому виклик системний. Це тест. Весь  успіх чи неуспіх нової “епохи”,  виключно залежить від того, наскільки інститути і сам президент зможуть встояти перед корупційними ризиками і корупційними спокусами. Це вже мова про оточення президента, про його внутрішню команду, про спроможність офісу президента не заважати, не намагатися перемкнути увагу, а реально дати можливість правоохоронцям провести розслідування. Тому що це, ледь не вперше, починається розслідування уже з нинішнім оточенням нинішнього президента, а не з попередниками.

Але ж працюють доволі технологічні люди. Вони розуміють як можна змінювати суспільний дискурс, як можна вкидати ту чи іншу скандальну тему і переключати увагу. Бачимо, як суспільство починає бігти в цьому чітко прописаному технологічному коридорі.

Плюс забуваймо про кремлівських діячів, які теж на фронті маніпуляцій не останні. Зараз формула Штанймаєра трошки відійшла на задній план. Але ж ми розуміємо, що, якщо буде нормандська зустріч, то це ще окремий фронт з дуже великими ставками і таке інше. Тому залишається одне. Ні вам, ні нам нічого іншого не залишається, ніж пропонувати українцям вдягнути якісь протитуманні фари. Так, цікаво якого кольору там плаття у першої леді у Японії, і хто дальтонік з тих, хто писав у фейсбуці. Але слід не втрачати фокусу на основних речах, бо, наприклад, зміни до Конституції важливіші за все те, про що ми тут говоримо. Бо це ж не разові речі, це ж не те, що робиться під Зеленського. Якщо  інститут президента отримує одноосібну можливість призначати і звільняти керівництво Незалежного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, ну то що? І ми ж розуміємо, що це не завжди буде президент Зеленський. Я точно розумію як працює офіс президента  і як може працювати, припустимо, зв’язка Портнов-Богдан через можливості ставити залежних від себе людей на ключові антикорупційні посади. І знову – ці структури якраз створені для боротьби з корупцією на найвищому рівні. А найвищий рівень для мене – це зараз президент. Тому що клуб друзів президента – це найбільш впливові і небезпечні …

Корупціогенно небезпечні.

Корупціогенно небезпечні кола. Вище нікуди. Це вище тіньових урядів. Вони мають можливість впливати на будь-що в країні. І коли в  них буде можливість давати команди новим антикорупційним органам, це дуже небезпечно. Чекати тут гідності буде дуже складно. Зараз потрібно зробити так, щоб ми не прокинулись після нового року, і не побачили нову країну. І дуже нас лякає законотворча ініціатива народу – не громадян, а народу. Бо в нас зараз таку ініціативу має президент, таку ініціативу має уряд, таку ініціативу має парламент, і в своїй компетенції – Національний банк. Як до цього додати народ? Які, наприклад, референдуми може організувати той же Коломойський, з яких питань?

Я собі просто уявляю, з яких питань референдуми може ініціювати Медведчук. Ми пам’ятаємо як свого часу вони намагались заточити українців під сприйняття ідеї народовладдя. Ми ж пам’ятаємо цю багатомільйонну кампанію з розвішанням бордів і так далі. І зараз, я з вами цілком погоджуюсь, ми можемо опинитися в державі, котра буде по факту “failed state”,  тому що український народ з його незбагненними ілюзіями і з легкістю до маніпуляцій, може голосувати за такі речі, які нас можуть просто завести в прірву. Буквально в прірву.

Це неминуче! І все інше, про що ми зараз говоримо, раптом тьмяніє, бо ми бачимо, що реально зараз ці поправки розглядаються в Конституційному суді. Вони виходять звідти, і після нового року голосуються. Все! Така наша доля - що журналістів незалежних каналів, що лідерів громадських думок, які бачать такі загрози, - не відволікатися, бо мені важко відволіктися на те, якого кольору плаття першої леді, і думати, що це є найважливіша тема, або якийсь там законопроект про добровільну реєстрацію сексу, про що теж писала два дні вся українська преса. Я настільки здивований, як це все легко підхоплюється. Але, з іншого боку, і не здивований, тому що ви самі сказали, що багатьом гравцям цікаво напускати більше того туману. Але ми от в цій новій епосі зараз, впритул підходимо до таких рубіконів – як піде далі розвиток? І в тому числі те, з чого ми почали, фактор олігарха Зеленського є одним із визначальних.

Олігарха Коломойського.

О, обмовка за Фрейдом. Так, олігарха Коломойського, який фактично хоче стати сірим кардиналом у Зеленського. І ми до цього впритул підійшли. І загроз тут настільки багато, що навіть немає сенсу їх перераховувати. Мене засмучує яловість нашої опозиції, бо, я думаю, що зараз подібні речі мали б відбуватися на майданчиках тих політичних нових партій, які казали, що вони жодним чином не допустять подібних речей. З іншого боку, я розумію, що довіра до них досить невелика. Але я і не бачу активності в полях.

Ну, ми ж розуміємо, що арешт Пашинського, насправді був певним сигналом. Але, з другого боку, є ще наші західні союзники. І вони досі намагаються зберегти добре обличчя при поганій грі. Вони розуміють: якщо зараз почнеться величезна оця от політична кораблетроща яка може бути спровокована як Богданом, так і Коломойським, так і ще будь-ким, то тоді Україна реально опиниться під загрозою фрагментації.

Так. І я впевнений в тому, що і президенту Зеленському про це говорять. Президент Зеленський зустрічається з колишніми президентами - Ющенком, Кучмою, Кравчуком. Більш-менш регулярно. Вони йому розказують, зокрема, це я чув від декількох з президентів. З іншого боку, в оточенні президента на зовнішньополітичному фронті є багато досвідчених людей. Але основна проблема в тому, що намагання сподобатись широкому колу громадян - просто сподобатись, не переконати їх в тому, що робиться якісь речі, які в першу чергу важливі для самих громадян, а сподобатись їм, от дати право законотворчої ініціативи – ура!ура!ура!ура!, дати можливість відкликати депутатів за те, що вони не голосують, ну знову тут венеційка буде на вухах стояти, тому що – ну зробіть сенсорну кнопку, люди добрі, до чого тут Конституція? Ну, до чого це доходить? Недоторканність забрали, зараз гривнею вдарили за пропуски. Це я кажу як людина, яка ініціювала Рух “Чесно”  з вимогою особистого голосування. Але я розумію, що в Україні ми будемо потужні тільки тоді, коли в нас будуть збалансовані гілки влади. Коли оце буде “cheсks and balances”, на чому стоїть вся західна демократія. Який би не був непередбачуваний Трамп, він час від часу просто лобом впирається в інституції. Світ, розумна частина світу – я зараз буду у Карла Більдта на його щорічній міжнародній геополітичній конференції  - ніяк не зможе дозволити такому вадливому фактору як Україна зникнути з політичної карти Європи і відповідно – світу. Тож ми маємо зацікавлених партнерів. Можливо, їх не так багато, але вони досить мотивовані. І ми маємо, з іншого боку, ядро українського суспільства. Це ті люди, які зараз вийшли з акцією "капітуляції - ні", які йшли по вулицях Києва на День Незалежності. Незалежно від відсотків підтримки, ми маємо дуже переконливу, мотивовану частину суспільства, яка ніколи не дозволить зробити Україну failed state, або країну, яка некерована.