live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Тарас Возняк: Ілюзія, що можна і балетну виставу поставити, і танковою бригадою покерувати, просто небезпечна

Політолог, головний редактор журналу "Ї" Тарас Возняк в ефірі програми телеканалу Еспресо "Студія Захід з Антоном Борковським" про призначення Сивоха, комплекс Наполеона Бонапарта і повернення політики в Україну

Поки частина країни захоплено чи обурено обговорює як не поліграф-шоу так поведінку Яременка, я хотів би, аби ви проаналізували ситуацію у ширшому бекграунді.

Що стосується приватної особи Коломойського чи приватної особи Ахметова, то я думаю, що їхня поведінка, їхнє ставлення до оточення не помінялося за останні 30 років. Інше питання, що Коломойський є спектакулярний, він спеціально виходить на телебачення і навмисно висловлюється у такий спосіб, демонструючи свою, так би мовити, гіпервладу в Україні. В мене є тоді запитання: а навіщо він це робить? Можливо, це є формою певної компенсації, коли влада насправді не є до кінця його владою, він більше демонструє, ніж має реально цієї влади. Водночас ми входимо у період, коли політика почала повертатися. Перші півроку, зауважте, ніхто не зауважив, що минуло майже півроку президентства Володимира Олександровича Зеленського. Підведення підсумків не було, не було фанфар й тріумфальних арок. Чому? Тому що виявилося, що життя в країні є набагато складнішим ніж ті декларації –

…ніж виборчий піар,  подальший крик і хайп…

… З’явилися проблеми, а якщо є проблеми, тоді починається поділ у таборі переможців. Ми це бачимо у парламенті, коли величезна фракція ділиться за своїми, по-перше, інтересами, а, по-друге, за тим, хто кому служить.

Непрофесійність може завести надзвичайно далеко, адже у західних інституціях сидять не дебіли, і вони розуміють, що відбувається з державою Україна. Вони аналізують ті чи інші призначення, і, відповідно, вони не можуть не реагувати. І коли в нас говорять про поліпшення інвестиційного клімату, ми ж розуміємо, що в державу, котрою керують не до кінця професійні люди, ніхто не збирається вкладати гроші, особливо, якщо є загроза, що власність потім той чи інший суд може перевести на якогось прекрасного українського прокладочного персонажа, зав’язаного на олігарха.

Що стосується таких призначень, то треба почати з того, як відбиралися депутати Верховної Ради України, за яким принципом: чи найрозумніший, чи найкомпетентніший, чи найсовістливіший – зовсім ні. Як на мене, відбір ішов за тим принципом, який був оголошений в Трускавці: ви маєте бути ніхто. Очевидно, у вищого керівництва є якась така ілюзія: "що означає, що я не можу поставити балет?". Ви, і я, і колега – ми запросто можемо поставити балет. А що ви симфонічним оркестром керуєте? Та я ось раз-два, це не проблема. Державою? Та не проблема. Навіщо мені ця Верховна Рада з тими 450-ма окремими думками. "Я все можу, я – деміург, я – творець, я можу керувати чим завгодно". Це ілюзія керівника, котрий не делегує якісь повноваження, який керівництво здійснює в ручному режимі. Мені здається, що вище керівництво, президент зокрема, має ілюзію, що він дійсно може керувати у такий спосіб, – він дійсно зробив велику кар’єру, він зробив фантастичну кар’єру,  - тож у людини є ілюзія, що я ось запросто тут я поставлю балетну виставу, тут танковою бригадою покерую, а тут - державою, я ж президент України.

Але, як то кажуть, це до пори.

Нема розуміння, а навіщо взагалі потрібен такий інструмент, як Рада нацбезпеки і оборони. Що, за останній час вона збиралася? Є питання з війною?  Так я зараз з Путіним переговорю, і ми все порішаємо. Це внутрішнє цієї людини. Він дійсно думає, що може вирішити все. Але мені здається, що це не зовсім відповідає правді.

Так це все може посипатися: ще кілька неправильних, дурних чи непродуманих рішень, або той чи інший персонаж виявиться російським агентом, і все – це заведе державу у колапс.

В історії були люди, котрі все могли. Найблискучішим прикладом, – і це абсолютно без іронії, – був Наполеон I Бонапарт. Він і Кримінальний кодекс створював, він і в битвах перемагав. Я не кажу, що Зеленський є Наполеоном (його інколи так зображають), але є такі люди, котрі внутрішньо переконані, що вони можуть все. Інше питання  - чи це підтверджено чи не підтверджено реальними фактами. Сивохо ставлять тому, що він ніхто для РНБО. Тому що вирішуватиме не РНБО, і не всі його члени, тим більше, радники. Вирішуватиме сам Наполеон.

Але це небезпечна гра з вогнем у теперішній ситуації, коли доведеться вирішувати конкретні питання, зокрема питання війни і миру. На ці питання доведеться давати відповідь конкретно Зеленському.  І це заводить його на дуже тонкий лід, який може провалитися.

Перша проблема – це проблема війни. Кавалерійський наїзд, кавалерійська атака з планом Штайнмайєра не вдалася, і тому було би очевидно мудрим з боку, в тому числі президента Зеленського, трішечки відійти від цієї тематики, і, можливо, дійсно залишити цю тему в такому завішеному стані, який, до речі, завісив і Порошенко. Якщо ця проблема не вирішується на користь України, то нема чого її вирішувати на користь Росії чи третіх сторін, бо комусь там в Парижі хочеться бути європейським великим політиком.

Постачати вина до Російської Федерації хочеться, і тому, відповідно, справу треба закривати.

Я би на місці Зеленського просто поставив на паузу це питання. Є велика проблема із фінансово-господарчим станом нашої країни. Була ілюзія, що якось можна – якось! – отак от взяти, і якось наповнити бюджет нашої країни. Яким чином? Добре, продамо землю. При чому, мені здається, що десь 1-го листопада мав запрацювати ледь не ринок землі, хтось десь квакав, що за півроку ми вже запустимо ринок землі. І що? Нічого не запустили і кошти не пішли. Є й опір суспільства…

Суспільство свідоме, що воно не може жити в повітрі, треба спиратися ногами на землю.

Власне на землю. І в цьому сенсі наповнення бюджету не відбулося. Друга ілюзія – що можна якось запустити – отак просто, закінчивши Бориславську школу економіки, – економіку 40-мільйонної держави. Не запускається. Як ти стартер не тиснеш, вона не запускається. Ми бачимо провисання фінансових надходжень, податків в державний бюджет. І з цією проблемою треба щось робити. І остання проблема – це проблема єдності політичного класу. Була спочатку ілюзія, що "ми всі як один, нас триста, як скло". Тепер вже не так. В Україну починає приходити політика. Політика – це мистецтво домовлятися, вирішувати, йти на компроміси. І політика диктату, яка була кілька місяців тому, закінчилася.  

 

новини партнерів

19 листопада, 2019 вівторок

18 листопада, 2019 понеділок

19 листопада, 2019 вівторок

18 листопада, 2019 понеділок

Відео

Введіть слово, щоб почати