Сергій Плохій. Загублене царство. Історія "Русского мира" з 1470 року до сьогодні. – Х.: Фоліо
Детально розглядаючи історію українського та російського народів, автор цієї книжки – професійний історик, один із ведучих спеціалістів в галузі історіографії та історії Східної Європи - доводить, що коріння цього конфлікту заховано в самому процесі становлення Росії як держави. Та й саме піднесення як російської держави, так і російської нації, її великодержавний статус - все це трималося на Україні, якій треба було бути окремою, але невіддільною частиною Росії. Багато хто в Кремлі та за його межами у виході України з-під впливу Росії побачив атаку на саму Росію. Чи належать до російської нації вїї етнічному та культурному розумінні тільки етнічні росіяни, як ті, що живуть в Російській Федерації, так і за її межами, чи входять до її складу також братні східнослов’янські народи - українці та білоруси? Це іє ключовим питанням для російської еліти та для широкого російського загалу в цьому процесі нового пошуку себе та своєї нації як такої в пострадянському світі. Це і є ключовим питанням дослідження, яке ми провели в цій книзі". Загалом ця праця стала відгуком автора, на російсько-український конфлікт, що розгорівся 2014 року.
Лариса Якубова. "Русский мир" в Україні: на краю прірви. – К.: Кліо
Мова у цій книжці про те, як системна ментальна, ідеологічна та методологічна криза, про яку йшлося в наукових колах десятиріччями, вивела назовні давні суперечності між носіями | різноспрямованих філософських доктрин (і відповідно — життєвих стратегій) у найгострішій формі — збройного протистояння. Авторка впевнена, що Росії, яка прагне вже не перший рік загнати Україну в пастку, лише здається, що вона повністю контролює ситуацію, що жертва в цій цивілізаційній війні - одна. Насправді Росія сама потрапила в заготовлену пастку. Причини окресленої ситуації зрозумілі всім, хто обізнаний із модерною історією обох країн. Випробування «русским миром» стане найважчим іспитом, який Україна має скласти, аби повною мірою набути державний суверенітет, проголошений у 1991 році.
Євген Магда. Гібридна війна: вижити і перемогти. – Х.: Віват
На думку автора цієї книжки, "русский мир" як матриця державних інтересів Російської Федерації виглядає досить агресивно, і протистояти йому можливо виключно асиметричними методами. Наприклад, в основі газового протистояння завжди лежали два міфи: міф про злодійкувату Україну і міф про Росію як велику енергетичну наддержаву. Недарма в книжці згадується, що восени 1917 року, саме Донбас опинився в епіцентрі збройної боротьби. З одного боку, III Універсалом Центральної Ради Донецький басейн був включений в території УНР. З іншого боку - на території Війська Донського виник політичний режим генерала Каледіна, який прагнув поширити свій контроль на всю територію Донбасу, що проявилося у розгромі ряду місцевих Рад. Однак більшовикам вдалося не тільки зупинити наступ Каледіна, а й встановити свій контроль у Донецькому регіоні. Ну, як, власне, відбувається сьогодні. Ось чому, на думку автора, Україні необхідно оперативно сформувати сучасну національну ідею, визначити державні інтереси і продемонструвати готовність до перетворень всередині країни заради посилення позицій в навколишньому світі. Тобто, від руйнування міфів перейти до створення в цьому самому, згаданому світі - світу, без якого в гібридній війні за незалежність і неподільність ані вижити, ані перемогти.
Вторгнення в Україну: Хроніка російської агресії. – К.: Брайт Стар Паблішинг
Коли ініціативна група волонтерського характеру і формату тільки-но починала свою «розвідувальну» діяльність, на неї відразу ж накинулася російська преса. Адже суть її роботи, результати якої опубліковані в цій книзі – стратегія і тактика сусіда-агресора, за якими вона спостерігала ще від часу війни в Грузії. Поза тим, глави в цій історії спостереження присвячені захопленню Криму і війні на Донбасі. Так от, дискредитація, якій піддавалися автори – і сміх, і гріх сьогоднішніх ЗМІ. Ким тільки не називали українських волонтерів, які розповідають світу про агресію на своїй території. Наприклад, кіберцентром НАТО, чого, в принципі, й слід було очікувати. Але коли навіть у самій Україні їх почали прив'язувати то до Ігоря Коломойському, то до Юлії Тимошенко, то до Ріната Ахметова, стало ясно, що інформкампанія провадиться й тут. Хоча, насправді, як стверджують автори книги, «господар» у них один – народ України. Хай там як, але ясно одне – крім прихованої та явної агресії, Росія в інформаційній кампанії проти України веде пошук нових механізмів і методів впливу на громадську думку. І останнім часом, як бачимо, пріоритет відданий інструменту «м'якої сили». Тобто, якщо в дійсності бачимо "ввічливих людей" з відвертими "відпускниками", то віртуальну реальність, яка формує думку, "просувають" в люди обережно, але рішуче.
Антін Мухарський. Сказкі руssкаго міра. – К.: Люта справа
У цій книжці – найбільш відчайдушній і хуліганській, за словами автора, з його доробку – все вже зазвичай інакше. Це взагалі билинний епос сучасності, в якому розвінчують імперські міфи та культурологічні кліше, демотивують штампи путінської імперії та іронізують щодо її побутової демонології. А що ж навзамін? Чи збудовано звичний храм Альтернативи? Поки що розчищаємо "до основанья, а затем…", як в "Інтернаціоналі", пролетарському гімні всього світу-всесвіту. Визнаючи, що за час життя в совку автор-герой став носієм вірусу "хомо совєтікус", він пропонує свій власний проект - історію хвороби і пошуків зцілення від тотальної русифікації. Гумор і сатира автора доповнюють жорсткі по своїй образності ілюстрації Івана Семенюка в стилі народного лубка і революційної агітки. Наприклад, уявіть собі розподільчий пункт Групи радянських військ у Німеччині, куди з телячих вагонів з полками в три ряди і діркою-туалетом в підлозі вивалюється цунамі новобранців. Це не про Путіна, звичайно, який тут служив, але все одно пізнавано, як в смішному кіно з ностальгічною назвою "ДМБ".