Віталій Портников: Війну закінчують перемогою, а не поразкою

У кожному своєму зверненні до громадян Зеленський говорить про необхідність якнайшвидшого завершення війни. І це зрозуміло. Новому президенту нічим похвалитися навіть перед власними прихильниками

Велика частина пропонованих ним змін є катастрофічно непопулярними.  Українці виступають проти відкриття ринку землі - я навіть не стверджую, правильно це чи ні, це просто даність.  У влади немає можливості знизити комунальні тарифи.  Більшість в парламенті розсипається з огидними скандалами.  І це тільки початок ерозії дилетантської влади.  Що залишається Зеленському?  Говорити про мир.  Хто може бути проти миру?  Чому про мир не можна говорити з Путіним?

Зеленський не може - та й не хоче - вибудовувати відносини з Путіним на рівних.  Він постійно ініціює спілкування з російським президентом, а в результаті цього спілкування виграє тільки Путін.  Згадаймо хоча б одну історію з Цемахом, а далі буде ще чимало таких історій.  Зеленський спілкується з Путіним не як глава держави з главою країни-агресора, а як перший секретар ЦК компартії України з генеральним секретарем ЦК КПРС.  І при цьому переконує самого себе і нас, що Путіна дотиснули.  Хто ж це дотиснув?  Путін виставив умови, Зеленський їх виконав, Путін погодився приїхати.  І при цьому Путін - зовсім не сильний політик, за останні роки ми могли в цьому переконатися.  Сила Путіна - в слабкості Зеленського.  У слабкості України.  Росія після провалу проекту "Новоросія" працювала заради цієї слабкості, увійшла в тактичну згоду з українськими олігархами і виграла.  І отримала того партнера, якого бажала. Тепер залишилося змусити цього партнера погоджуватися з новими і новими умовами, аж до повної відмови від досягнень, які оплачені кров'ю і здоров'ям тисяч людей.

Зеленський часто говорить про необхідність закінчити війну, але ніколи не говорить про те, як саме він хоче її закінчити. А адже це і є найголовніше.  Саме від цього залежить майбутнє нашої країни.  Саме від цього залежить, чи стануть знову вбивати українців і чи не опиняться окупованими нові регіони України.  Нам потрібні не слова про закінчення війни.  Нам потрібен чіткий, прозорий і зрозумілий план її закінчення.  Це може бути план перемир'я.  Це може бути план перемоги.  Але це не може бути план капітуляції перед ворогом.  Капітуляція - це не мир.  Капітуляція - це пролог до вибуху в самій країні, ця умова для нових територіальних захоплень.  Капітуляція - це війна.