Олег Рибачук: Пропонуючи газову схему, Медвєдєв казав "кеш, так кеш", а йшлося про 2 мільярди доларів

***

Я неодноразово чув обіцянки про найдешевші ціни на газ і суперконтракти. Ми знаємо, чим все це завершувалось -  прокладками, в які були задіяні ті чи інші “фірташівські” структури? або ще якісь кримінальні чи напівкримінальні схематози.

Зі  мною теж проводили переговори про те, що “схєма должна остаться, пусть сістєма работаєт”. Дивовижно, для нас тоді газ був дешевший, ніж ціна, за яку росіяни закуповували газ десь там в Туркменістані, що було економічно зовсім незрозуміло. Потім він якось змішувався, але ключове слово — прокладки. За моєї пам’яті в українсько-російських  газових стосунках ніколи не було підписано прямих контрактів “Газпром” - “Нафтогаз”. Завжди боротьба йшла за те, яка фірма, яка структура, який олігарх буде оцією прокладкою. От останній – Фірташ, зараз він в скрутному положенні, тому може бути те, що ми підозрюємо. Насправді, найактивніша боротьба, найактивніші переговори зараз йдуть з частиною української влади, бо це, фактично, той хабар, яким Росія купувала кожну українську владу, починаючи з Кучми, потім Ющенко. Зажди була прокладка і завжди частину прибутків пропонувалося українській владі, а це суми немалі. В мої часи мова йшла про те, що в рік українська влада могла отримати до двох мільярдів доларів на власний розсуд. Так мені говорив Діма Мєдвєдев: “вам же дєньгі нужни, у вас там вибори”. От тому, про це зараз ніхто не говорить, але щось мені підказує, що отут собака порилася, в цих нюансах. Ви праві, бо, коли починається ціна про дешевий газ, — це означає, що тут пропонується пакет і цей пакет дуже токсичний.

Ви згадали Діму Мєдвєдєва. Наскільки я розумію, йдеться про російського Дмітрія Мєдвєдєва, який чи прем’єром тоді був, чи президентом. 

Він був главою Адміністрації Путіна і він був главою наглядової ради Газпрому. В двох іпостасях. Тому що у них, Ви знаєте, Газпром — це Кремль, а Кремль і Газпром — це зовнішня політика.

Оті от згадані пара мільярдів. Йшлося про “кеш” чи про якісь тіньові схематози?

 Ви будете дуже здивовані, але коли я запитав, мені сказали: “кеш, так кеш” , тобто — це ваше рішення, це ваші гроші. Уявіть собі, що у вас є два мільярда і вони нікому не підзвітні, непублічні – і це ваша частина. "Ви влада", - казали мені тоді в Кремлі. "Ну от ви перемогли, ви влада, ми працюємо тепер з вами. Раніше ми працювали з попереднім режимом. Принцип такий: “вам же ж гроші потрібні, у вас там вибори, партії", - прямим текстом.

Ми розуміємо, як поміняли керівника Енергоатому, так, можливо, проведуть ті чи інші ротації і зайві "чужі" свідки можуть зникнути і піти у відставку. А як може зреагувати Захід на це все?

 По-перше, тоді Захід одразу зреагував. Тоді мені американський посол, це було на Новий рік, коли я вернувся, пам’ятаєте, вони нам на новий рік краники перекрили, тож його перша фраза була: “Welcome to corruption club, Oleh”, що означає “Вітаю у клубі корупціонерів, Олеже”. Ну, він вітав не мене особисто, а нову українську владу, після того, як ми домовилися, що буде посередник. Зараз у мене нема підстав говорити, що зараз це відбувається. Зробити це непоміченим буде неможливо, ми можемо це відзначити по риториці, коли нашу суспільну думку почнуть готувати, до того, що Ви сказали, що у нас може бути надзвичайно дешевий газ, що ми відновимо прямі поставки, але це будуть наші умови. От в цьому випадку Путін дасть нам можливість презентувати це, як нашу перемогу, хоча, насправді, це буде його перемога. Якщо у всіх ситуаціях він кожен раз крав в України перемогу,  - в обмін полоненими він вставив свою тему - свідка важливого для Нідерландів -  він кожен раз псував, то зараз нас можуть виставити переможцями. Але поки я не бачу цього. Ми будемо слідкувати за тим, що буде вкидатися в суспільну думку, поки що я бачу спробу зв’язати поставки газу з федералізацією, з тим, щоб змусити Київ говорити напряму з сепаратистами. Позиція, від якої Зеленський відмовлявся неодноразово, ну, "але ж всюди мають бути компроміси, треба домовлятися, щоб перестали стріляти" і тому оце все зараз вкидається в інформаційний простір і я розумію, що про багато речей ми взагалі не чуємо, але є спроба, щоб звести все це в одну кучу. Аби в обмін за газ нас фактично змусили визнати нелегітимні республіки і далі мова йде про те, що від нас вимагають  до кінця року продовжити старий закон про цей особливий статус.

Але вже не як тимчасовий закон, а як постійно діючий.

Абсолютно точно. Але українська влада і президент – вони ж говорили зовсім інше. Вони казали і продовжують говорити, що ми переглянемо цей закон і  будемо писати цей закон у консультаціях з широкими колами громадськості, переселенців, міжнародних організацій. Що це буде дуже публічний процес. І, коли ваші журналісти-колеги запитують: “Та люди добрі, подивіться, 30 грудня чи 31 грудня закінчується цей закон про особливий статус, зараз уже грудень, в парламенті не існує взагалі нічого!” Тоді нам сказали, знаєте, треба почекати, чим закінчиться зустріч у Парижі. Тому все воно отаке поліваріантне.

Останні акції під Національним банком України. Наскільки я розумію, хочуть скинути голову Нацбанку в той чи інший спосіб під тиском тітуханізованої громадськості свідчить про те, що Коломойському далі зелене світло.

Президент зреагував, президент навіть підкреслив, що президент України не Коломойський, а президент України – Зеленський.

Дуже глибокий висновок...

Що цікаво, я днями був біля Нацбанку і це, звичайно, жалюгідна картина, тому що так, як Ви і сказали, там хлопчики якісь всякі речі там роблять, спалюють якесь чучело, театр маленький роблять, але абсолютно нема відчуття, що це є форма народного протесту. Дуже мало преси, між іншим. І тут, я думаю, що тут не тільки Коломойський.  Рабинович завжди пишався тим, що він змусив піти у відставку Гонтарєву. А з рішення уряду про те, що "Приватбанк" забирається з-під керівництва Мінфіну і передається в управління Кабінету міністрів, щоб не допустити повернення його Коломойському, я, звісно, тихенько шаленію. Є якийсь просто олігарх, який вивів з банку майже шість мільярдів доларів. Українська влада туди влила кучу грошей. Зараз це нещастя повертається і вся українська влада думає, як від нього захиститися, бо він може виграти суд, а його заява про те, що я "Приватбанк заберу", вона була сказана дуже публічно, дуже борзо і бикувато. І дуже дивна ситуація, що ми передамо акції в Кабінет Міністрів, але не реагуємо по суті. Кримінальних справ проти Коломойського нема. Є дуже чітка позиція з боку Міжнародного валютного фонду, з яким у Коломойського свій діалог. Тому це дивно. Ослунд якось казав, про те, що невже позиція українського президента настільки слабка, що він не має впливових аргументів на поведінку олігарха, який просто, напередодні візитів валютного фонду,  фактично руйнує можливість України підписати угоду з валютним фондом. Це дуже дивно виглядає.

Ми зараз можемо посваритися з Міжнародним валютним фондом, ми можемо, справді, по-тихому, почати мутити ті чи інші газові оборудки з “рускими” для того, щоб потім пояснити: "бачите, ось вони харківські угоди по-новому, які справді дозволять українським громадянам жити ліпше, а ота ваша прозахідна європейська метушня ні до чого не призвела". І бабушки зі Слобожанщини радісно заплескають і не тільки на Слобожанщині.

Фактично цю програму озвучив і Коломойський, його там просто порвало, він захворів геополітикою і сказав, що ні Штати, ні Європа не хочуть, не можуть, не будуть, а шанс — Росія, яка надасть нам сто мільярдів -  можливо у тому числі йдеться і про дешевий газ – і тільки у союзі з Росією в нас є майбутнє. На що Зеленський бурхливо зреагував, він сказав, що він президент, якого обрали українці і це українському суспільств, українському народу вирішувати, куди ми йдемо і українське суспільство давно визначилося, що ми йдемо в Європу, ми інтегруємося в Європу і про ніяку Росію мова не йде. Тобто у них якийсь такий діалог, мало не як рівнозначних партнерів. Коломойський дає свою версію, Зеленський нагадує про формальні речі, але по суті Коломойському по пиці наразі ніхто не дає і його заяви стають дедалі нахабнішими. Як це продати? Я з Вами згоден. От зараз почнеться. Все зав’язується в такий вузол, реально нагадує мені ситуацію після 2005 року, коли Росія з нетерпінням чекає, щоб прийшли холоди, щоб була потреба в газі, цього разу, правда, ми ж запаслися газом. Просто тут ще й співпало, що маємо цю зустріч нормандську, на яку зараз дивляться, як на ключ від багатьох замків. І кожна сторона намагається знайти якесь рішення і пояснення. Це буде 9 грудня, а незабаром  буде католицьке Різдво. Тобто це остання подія року, останні переговори. В тому ж Брюсселі наступний раунд переговорів по транзиту газу теж буде в першій половині грудня, в кінці року. Все зійшлося в часові рамки таким чином, що прояснювати і коментувати ми вже будемо на свята, коли у людей з’являються інші прерогативи.

Танці навколо олів’є, ялинки і так далі. В той самий час ми розуміємо, запрацює нове законодавство і антикорупційні органи з подвоєною силою почнуть дотрушувати українську опозицію в парламенті, яка навіть не буде мати чим прикритися, йдеться про імунітет. Останні справи з Марусею Звіробій, Софією Фединою, свідчать, що в принципі, у різних антикорупційних органів  можуть з’являтися ті чи інші політичні апетити ,кого, так би мовити, споживати за вказівкою якогось там “бая”.

З голосом, схожим на голос глави  Офісу. Так. Йде певний “зондаж” настроїв. Як воно пройде, як воно буде прийняте суспільством, можливо, суспільство зараз і не буде особливо реагувати. Тут нічого нового немає. Я не дуже впевнений в тому, що  хлопці з НАБУ чи ще звідкись, будуть з великим ентузіазмом виконувати політичні замовлення.  Є ж великий досвід їх попередників. Скільки раз правоохоронці втягувалися у ці собачі політичні бої. Ніколи для них це не закінчувалося добре. Потім завжди вони ставали крайніми, вони ставали “цапами відбувайлами” і, можливо, у них би мав з’явитися інстинкт самозбереження, бо вони ж чудово знають про це, особливо керівництво. Розмова голосу схожим на голос Труби, з голосом схожим на Богдана, про ці замовлення...  Фактично скандали, в українських умовах, - це підміна політики. Ми, замість того, щоб напередодні Парижу вести дискусію, я чув від “Голосу” про якусь там комісію, яку об’єднана опозиція, запропонує  Зеленському, про програму дій, якісь свої директиви для Парижу, але про це мало хто чує. А от про те, що називається скандалами, ми чуємо кожен день і, насправді, це дебілізує суспільство. Ну от, що там дружина Нетаньяху  викинула хліб, яким її почастували,  або історія про плаття першої леді, яке обурило імператорську родину. Ми про це радісно всі говоримо. Цей спосіб переключання уваги і він далі продовжує використовуватися.