Блок ACUM звернувся до президента Молдови Додона з вимогою не допустити федералізації Молдови і створення так званого плацдарму проти України.
Ігор Додон з самого початку своєї політичної кар'єри в якості представника Партії соціалістів став активним провідником ідеї федералізації. І під час свого останнього виступу під час Генеральної Асамблеї ООН він відкритим текстом закликав до того, щоб досвід Молдови використовувати в інших країнах. Але ми-то розуміємо, як вказівки з боку Москви нав'язують Молдові такий сценарій, який потім Росія спробує нав'язати й Україні. У Молдові ми це називаємо спробою трансністрізаціі ситуації в Україні. Я хочу звернути увагу ще на один момент. Наш "Блок АКУМ", який складається з двох політичних партій, перебував у цій тимчасовій коаліції з Партією соціалістів. І той факт, що ми були в одному блоці з соціалістами, було гарантією того, що ми не допустили б ніяких антимолдовських і антиукраїнських сценаріїв за вказівкою Москви. Але зараз Ігор Додон разом з корумпованими представниками партії Плахотнюка, Демократичної партії, фактично влаштував державний переворот і відправив у відставку уряд Майї Санду, це перший некорумпований уряд в Молдові, який рішуче боровся проти корупції та за глибоку реформу судової системи, щоб Молдова, нарешті, мала незалежну судову систему. І після цього, коли Ігор Додон, який є фактичним господарем Партії соціалістів, разом з корумпованими депутатами Демпартії створили свій альянс, гарантія, яку ми могли раніше надати, зникла. Також у зв'язку з тим, що ми бачимо наполегливі спроби Росії нав'язати Україні так званий діалог з маріонетками з Донецької та Луганської областей, ми закликали Партію соціалістів і Демпартію до того, щоб Партія соціалістів офіційно відмежувалася від ідеї федералізації, яка зафіксована у всіх програмних документах цієї партії; і ми закликали фракцію Демократичної партії, щоб вони відмежувалися від ідеї федералізації. У Молдові складається надзвичайно небезпечна ситуація, коли за вказівкою Кремля, Молдові почнуть нав'язувати сценарій так званого вирішення придністровської проблеми, який перетворить Молдову на васала Російської Федерації. І найголовніше, ми бачимо, як Україна героїчно бореться проти російської агресії, і ми не хочемо, щоб Росія використовувала Ігоря Додона і Партію соціалістів для того, щоб створити небезпечний прецедент для України.
Я просив би вас трішечки деталізувати. На вашу думку, який сценарій стосовно України Кремль буде зараз намагатися реалізовувати?
Я уважно стежив за самітом 9-го грудня і найбільш красномовним є те, що послідувало за цим самітом. Я стежив по інтернету за так званим З'їздом добровольців Донбасу, де була і закрита частина з'їзду, де брав участь Сурков, а після цього з'явилися коментарі про те, що ні про яку інтеграцію окупованих територій до складу України не може бути й мови. Більш того, на тому з'їзді люди, заляпані кров'ю громадян України, говорили про те, що гряде фронтальна війна проти України. І тут - заява Міністерства закордонних справ Росії, де Росія знову говорить про те, що потрібен діалог з представниками маріонеткових режимів. Тобто немає ніяких підстав вважати, що путінський режим під впливом якихось зовнішніх чинників схильний йти на якісь поступки в разі України. Ні. Путінський режим залишається послідовним у гіршому сенсі цього слова, і він продовжує гібридну війну проти української держави, прагнучи перетворити Україну на підконтрольну територію. Ми бачимо збільшену небезпеку того, що Путін спробує нав'язати якийсь сценарій Молдові, про який потім демагогічно буде кричати, що "ось, вдале вирішення конфлікту в разі Молдови, чому його не застосувати в разі України?" Але ми-то знаємо, що ховалося за "меморандумом Козака" в 2003 році, і що вдає із себе, на жаль, президент Ігор Додон і Партія соціалістів, яка є його кишеньковою партією, позбавленої політичної волі.
А в чому конкретно полягає теперішній план Кремля стосовно Молдови? Тобто чого зрештою нам чекати в Україні? Адже старий план Козака був дещо модернізований.
Змінилася термінологія, але суть залишилася незмінною. Центральній конституційній владі нав'язується діалог з маріонетковими режимами. На жаль, Молдова погодилася з цим ще в 92-му році, і ми безпорадно борсаємося в цьому капкані досі. По-друге, до цих територій слово "федерація" не вживається, але вживається термін "особливий юридичний статус", який дозволяє фактично приховувати право вето цих територій на всю національну політику держави. Не кажучи вже про те, що ці території стають вогнищами великоросійського шовінізму, насильницької русифікації, не кажучи вже про корупцію і організовану злочинність. Все зводиться до того, що нав'язується діалог з цими підконтрольними територіями і нав'язується статус, який буде забезпечувати цим маріонетковим режимам право вето на національну політику держави.
А Європейський Союз і наші європейські союзники? Як вони себе ведуть стосовно Молдови і чого чекати в реальності для України?
Я вважаю, що Європейський Союз поки що над такими проблемами навіть не замислюється. Ми бачимо, що Європейський Союз глибоко розчарований цим державним переворотом, який стався в Молдові, і якщо уряд на чолі з Майєю Санду зумів у рекордні терміни відновити не тільки моральну й політичну підтримку, а й фінансову підтримку, то зараз Додон проводить абсолютно цинічну політику імітації багатовекторності. Тому що вчора, наприклад, відбувся прийом з нагоди Дня Національної армії України. Так, я знаю, що святкують 6-го грудня, але прийом відбувся вчора. Я був, відверто кажучи, шокований, коли на цей прийом прийшов Віктор Гайчук, міністр оборони, призначений Ігорем Додоном. Це людина, яка відкрито ставить за приклад ці бандитські формування в Донецьку і Луганську, як приклад ефективної боротьби. Це людина, яка відкрито підтримує федералізацію. Це людина, яка їздить до Москви на засідання з Патрушевим, на якому обговорюють, як протистояти "деструктивному втручанню США на просторах СНД". І ось ця людина вчора прийшла на прийом, абсолютно цинічно постояла з лицемірством на обличчі, коли ми поминали загиблих українських бійців, і це - політика режиму Додона. Тобто вони імітують що завгодно - проєвропейськість, проамериканськість, а потім їдуть у Москву і кажуть "ну ви ж розумієте, ми повинні їх всіх обдурити, для того щоб консолідуватися і прийти до влади з парламентською більшістю". І ми хочемо цей сценарій запобігти.
У разі проведення виборів під російським контролем ті чи інші російські відверті агенти, - не йдеться про агентів впливу, просто пряма російська агентура, - внаслідок амністії має шанси потрапити до законодавчих органів української влади, але, крім того, вони можуть і надалі утримувати оцей військово-політичний російський плацдарм на території зараз окупованих територій Луганської і Донецької областей.
Тут дуже красномовний момент. Коли президент Зеленський сказав, що для того, щоб були проведені вибори, Україна повинна повернути собі контроль над усією кордоном, а Путін відмовився це зробити. Ба більше, Путін провів абсолютно цинічну паралель, що нібито буде Сребрениця. Ми про візитку Яроша чули багато, ще в 2014-му році. Путін хоче зберегти повний контроль над цими окупованими територіями. І він хоче, щоб вибори на цих окупованих територіях перетворилися на фікцію, і щоб він мав гарантований 100%-й контроль над маріонетковим режимом у цих областях, але вже в ситуації, коли він спробує нав'язати визнання легітимності цих режимів. Тому ризики очевидні й очевидні інтереси. Я повертаюся до того, що після того, як Ігор Додон в партнерстві з корумпованою Демпартією, яку формально покинув Плахотнюк, влаштував цей державний переворот, ми хочемо звернути увагу політиків в Україні на те, що різко зріс ризик того, що Путін спробує використовувати Молдову як плацдарм для подальшого нав'язування сценарію Україні. І ми розраховуємо на відкритий і щирий діалог для того, щоб ці ризики ліквідувати.