Антон Антонов-Овсеєнко: Путін виставив Зеленському ультиматум: "давай по-нашому, або я танки введу для захисту російських громадян"

Путін почав постійно згадувати Сталіна, зокрема в контексті Другої світової війни. Але ми проектуємо ситуацію, в якій перебувала передвоєнна Польща чи Чехословаччина на теперішню Україну.

Все вірно. В голосі Путіна, давайте називати речі своїми іменами, чуються правдиві погрози. Він пояснює всю свою зовнішню агресію в Україні та Грузії, яка вже відбулася, вимушеними кроками, як і в передвоєнні роки. Чому в нього ці аналоги з минулим - він каже, що "ми зараз вимушені, подивіться, НАТО рухається на схід, ми вимушені захищатися від наступу НАТО". Мовляв, ось НАТО просувається в Україну і ми вимушено робимо такі ось кроки. Візьміть питання з Кримом, відома  путінська фраза, що, якби не ми, то там би вже стояли війська НАТО. Чому би там стояли війська НАТО, з якого переляку!? Але Путіну не потрібно, його не цікавлять усі ці деталі, він каже, якби ми не окупували Крим, то там би були війська НАТО, тож ми це зробили вимушено. З вуст Путіна – це все звучить, як погроза, він натякає і Лавров нещодавно казав, якщо Київ і буде планувати вирішувати питання зі сходом України військовим шляхом, то ми дуже не радимо це робити.  Я особисто це сприймаю як пряму погрозу. Путін дає зрозуміти, що так, ми погрожуємо, що, якщо події будуть розвиватися так, як не сподобається нам, в Кремлі, то ми і він готує світ до абсолютно всього. Я не виключаю нічого.

Таке відчуття, що Путін іде на черговий великий шантаж, хоча можливо, справді, з роками починає старіти…

Я дуже добре пам’ятаю, як напередодні дев’яностих років, у кінці вісімдесятих, на сторінках газет розгорілася справжня боротьба. З одного боку  - консерватори, які доводили, коли обговорювалася тема Сталіна, що так, з одного боку були репресії, а з іншого – дивіться, які здобутки. Мій науковий керівник кандидатської дисертації Юрій Миколайович Афанасьєв, депутат Всесоюзного скликання депутатів,тоді дуже злісно виступав і казав, що не буває з одного боку і з другого. Не буває досягнень у вигляді Біломоро-Балтійського каналу, який збудований на кістках, буквально, і на крові десятків тисяч людей. І вся країна, вся ця так звана модернізація, яку оспівує Путін, а він неодноразово розповідав, що Сталін провів таку модернізацію, у нього ностальгія за тою модернізацією, яку провів Сталін. Путін не каже того, що вся ця "модернізація"була проведена на кістках і на крові. Якби його воля, він би, звичайно, пояснив, що Сталін молодець і, взагалі, все правильно, але він прекрасно розуміє, що тоді він відштовхне від себе і Захід остаточно, і частину  тих людей, котрі його підтримують зараз, він дуже багатьох від себе відштовхне. Тому він на словах таке каже – ні нашим, ні вашим. Путін залишився у тому минулому часі, він ще у вісімдесятих роках. У нього мислення ще там і це дуже добре видно по всіх вчинках, по тому, як він себе поводить у всьому світі. Він залишився  у групі радянських військ у східній Німеччині, у нього мозок розвинутий до ширини армійської бібліотеки. Далі він не пішов, і матеріали, які йому підбирають "колеги", як він висловлюється,  він обов’язково протрактує так, як у нього повернеться свідомість, його обмежена свідомість. Я не хочу, щоб це лунало як образа, це неправильно, тим паче по телебаченню, але у  нього обмежені знання і вузький світогляд, а  Сталін для нього завжди буде прикладом величезних здобутків. 

Ви написали прекрасне дослідження про три війни Росії проти України. Наскільки я розумію, можна прогнозувати появу чергової фази агресії, з урахуванням путінських "сентиментів" щодо Сталіна. А якщо спробувати описати контур оцієї моделі?

Це буде радянська фаза агресії. Ми саме перебуваємо на цій фазі зараз, адже окупований Крим і окупована східна частина України. Окупована путінськими військами, хоча їх можна називати як завгодно. Якщо точніше, то триває те ж саме – третя війна. Вона не надто відрізняється від двох попередніх. І, власне, ідея та ж сама. Змоделювати точно, що тактично буде далі – важко, однак стратегічно Путін нам з вами сказав абсолютно чітко, що, "якщо Київ і надалі не погоджуватиметься на наші умови, то очікуйте чого завгодно". Очікуйте чого завгодно. Що стосується тактики, що було, я нагадаю, в Абхазії. Путін в Абхазії оголосив, що дає громадянство Російської Федерації. Те ж саме відбулося тільки що. Я недавно побував у федеральній міграційній службі у Підмосков’ї. Я подивився на ці фізіономії з Донбасу, які пришвидшеним темпом отримують російські паспорти, - тільки цих бандюків і алкашів нам у Російській Федерації не вистачало. І якщо дотримуватись тієї логіки, якої Путін дотримувався, діючи у Грузії, то можна, звісно, очікувати у найближчий час, що, ось так масово приймаючи українських громадян у російське громадянство, Путін у випадку чогось,  готує міжнародну спільноту до того, що він "вимушено буде захищати російських громадян, які піддаються агресії зі сторони київського режиму». Ось це він буде "вимушений" тепер робити відкрито, не гібридно. Введе важку зброю, танки, літаки, і ось він "вимушено приєднає" до Російської Федерації схід України. Ось цього я зовсім не виключаю у найближчий час. Зауважте, коли він оголосив, що приймаємо громадян з Донбасу пришвидшеним темпом у російське громадянство, він це зробив саме в момент, коли приступив до виконання своїх повноважень новий президент України. Він його таким чином підштовхує, копняка такого дає, - "ти давай або по-нашому, за нашими умовами, або ми тобі зараз тут танки введемо і будеш знати. Тому давай, швидше погоджуйся, бо буде гірше". Це, знаєте, така розмова бандюка, який впіймав першокласника у підворітті, вивернув йому кишені, і каже: "ти тут зараз вякнеш – я тебе взагалі в стінку втру". 

Ми розуміємо, що якихось передумов для внутрішнього етнічного конфлікту в Україні нема. Але ми знаємо як свого часу Сталін чи Гітлер вивертали абсолютно такі ж ситуації на свою користь, створюючи той чи інший казус беллі. І недарма Путін заговорив про Сребреніцу, якби в Україні справді були якісь поважні проблеми на подібному рівні, вони б вже давно проявилися, але ж українська політична нація не повелася на ці всі провокації. 

Ну ось, ви правильно кажете. Сталін в одному зі своїх виступів на партійній конференції заявив, що "ми пропустили просування українського націоналізму". Після цього почались репресії і почались не просто масові репресії проти фізичних осіб, а почались вони, зокрема і щодо освітніх і культурних програм. Виключались  програми викладання, не тільки в Україні, от Сталін апелював до того, що і в Краснодарському краю, на Кубані величезна частина населення розмовляє українською і "це недобре". Що тут недоброго? Якою мовою зручно людині, нехай нею і розмовляє. Я, до речі, ніколи не чув, зі сторони Києва, з Верховної Ради розмов про те, що треба заборонити російську мову на Донбасі. Ніколи про це буквально мова не йшла. Йшлося про те, щоб державна мова була українська. І це правильно. Це нормально, тому що держава називається Україна, а не Російська Федерація. Але ж ніхто не забороняв на Донбасі розмовляти російською мовою. Ніколи цього не було. А Сталін це забороняв - це було на партійних конференціях,  в його виступах. Після цього вилучались книжки, заборонялось викладання українською мовою, тому що Сталін проголосив опір українізації населення. Путін діє так само, кажучи про те, що в Україні нібито громадянський етнічний конфлікт. Немає там ніякого конфлікту, громадянського чи етнічного. Є втручання зі сторони Кремля у те, що відбувалося в Україні. З моменту, коли почались напередодні 2014-о року сутички на Майдані. Ось що там відбувалося. Це ж був суто політичний конфлікт. Путін, звичайно, вигадує. І Путін, і його міністр  закордонних справ, - вони вже не ховаючись, не те що дають зрозуміти, вони прямо кажуть: "так, ми – сторона конфлікту". Куди вже далі? Якщо вони вже починають диктувати свої умови…  Яким чином ви там берете участь? З якого переляку? Тому ось така, на жаль, у нас історія. У нас країна – Російська Федерація – зараз повернулась, вибачте, задом до всього світу, до всієї цивілізованої спільноти. І йде своїм якимось там шляхом. Цей шлях ми вже бачили. Цей шлях вже неодноразово приводив країну в глухий кут, і в цей раз обов’язково теж туди заведе. І практично вже привів, тому що економічно у нас сьогодні 20 мільйонів населення, у результаті путінських "досягнень", за офіційними даним  Росстату, живуть нижче межі бідності. Це офіційні дані Росстату. Скільки насправді знаходяться за межею бідності, нікому невідомо. Зате ми, бачите, які великі.